Генрі Тумс — Вікіпедія
Генрі Тумс | |
---|---|
Народження | 10 листопада 1824 Колката, Британська імперія |
Смерть | 2 серпня 1874 (49 років) Ньюпорт, Острів Вайт |
Освіта | Королівський військовий коледж у Сандгерсті і Школа Абінгдонаd |
Звання | генерал-майор[1] |
Війни / битви | Гваліорська кампанія Перша англо-сикхська війна Друга англо-сикхська війна Повстання сипаїв Англо-бутанська війна Битва під Пунніаром Битва під Мудкі Битва під Ферозешах Битва при Алівалі Битва при Рамнагарі Битва при Чилліанваллі Битва при Гуджераті Облога Делі Облога Лукхнау |
Діти | Dorothea Gwladys Ellen More Tombsd[1] і Мейбл Кетрін Тумсd[1] |
Нагороди | Хрест Вікторії Орден Лазні Пунніарська зірка Медаль Сатледжа Пенджабську медаль Індійська повстанська медаль Індійська медаль за заслуги |
Генерал-майор сер Генрі Тумс (нар. 10 листопада 1824 — пом. 2 серпня 1874) — кавалер Хреста Вікторії, найвищої та найпрестижнішої нагороди за хоробрість перед лицем ворога, якою можуть бути нагороджені збройні сили Великої Британії та Співдружності націй.
Раннє життя[ред. | ред. код]
Генрі Тумс народився в морі під час подорожі до Індії 10 листопада 1824 року. Він був наймолодшою дитиною із семи генерал-майора бенгальської кавалерії Джона Тумса та Мері Ремінгтон[2]. Його відправили назад до Англії для здобуття освіти, де він навчався у Вільній школі Джона Ройса в Абінгдоні-на-Темзі (нині Абінгдонська школа). 15-річним він вступив до військової семінарії Британської Ост-Індійської компанії в Аддіскомбі, яку закінчив у червні 1841 року та отримав призначення в Бенгальську кінну артилерію. У 1869 році він одружився з Джорджиною Джанет Стірлінг, молодшою донькою адмірала сера Джеймса Стірлінга. Їхній онук Джозеф Тумс отримав Хрест Вікторії за свій внесок під час Першої світової війни.
Військова кар'єра[ред. | ред. код]
Тумс отримав звання другого лейтенанта Бенгальської кінної артилерії 11 червня 1841 року, і у 19 років пішов на військову службу під час Гваліорської кампанії. Він відзначився під час битви під Пунніаром у грудні 1843 року з легкою польовою батареєю № 16 (кіннота), його згадували за доблесть і нагородили Пунніарською зіркою[2].
Під час Першої англо-сикхської війни (1845—1846) Тумс командував загоном кінної артилерії в битвах при Мудкі та Ферозешах і був ад'ютантом генерал-лейтенанта сера Гаррі Сміта в битві при Алівалі[2]. У 1848 році його нагородили медаллю Сатледжа з двома пряжками (для Ферозешухура та Алівала).
Під час Другої англо-сикхської війни (1848—1849) він служив заступником помічника генерал-квартирмейстера артилерії. Він брав участь у битвах при Рамнагарі, Чилліанваллі та Гуджераті. Він отримав Пенджабську медаль із двома пряжками (за Чилліанваллі і Гуджерат) і згадувався за доблесть. У 1854 році він отримав тимчасове звання майора за бойові заслуги[2].
Тумс вчетверте потрапив на службу під час Повстання сипаїв 1857—1858 років, протягом якого він командував загоном кінної артилерії. 31 травня 1857 року його коня вперше застрелили. Він воював у битві при Бадлі-кі-Сараї, під час якої застрелили ще двох його коней. При облозі Делі він командував контингентом Бенгальської кінної артилерії. Саме під час цієї облоги, 9 липня 1857 року, він проявив хоробрість, за що його нагородили Хрестом Вікторії. За його доблесть та хоробрість солдат цей підрозділ отримав назву «Військо Тумса», яке — як батарея 28/143 (Загін Тумса), частина 19-го Полку Королівської артилерії — носить і донині[3].
Хрест Вікторії[ред. | ред. код]
У віці тридцяти одного року, коли він був майором бенгальської кінної артилерії Бенгальської армії під час повстання в Індії при облозі Делі здійснив такий подвиг, за який його та Джеймса Гіллса нагородили Хрестом Вікторії:
Підполковник Генрі Тумс і лейтенант Джеймс ГіллсДата хороброго вчинку 9 липня 1857 року
За надзвичайну доблесть лейтенанта Гіллса в Делі, при захисті призначеної йому позиції у випадку сигналу тривоги та благородну поведінку підполковника Тумса, який двічі приходив на допомогу підлеглому, вбиваючи супротивника.
(Див. згадку за доблесть підполковника Маккензі, командувача 1-ю бригадою кінної артилерії, датованою табором поряд з Делі 10 липня 1857 року, яку опублікували в додатку «Лондон газет» від 16 січня 1858 року)[4]
Пізніша кар'єра[ред. | ред. код]
За заслуги при облозі Делі Тумс отримав звання тимчасового підполковника та став кавалером ордена Лазні у січні 1858 року. У березні 1858 року він брав участь в облозі та захопленні Лакхнау, перш ніж брати участь у низці незначних операцій. У липні 1858 року він отримав звання полковника, а у квітні 1861 року — тимчасового підполковника королівського полку артилерії[2].
У 1864 році в чині бригадного генерала він брав участь у Дуарській війні, командуючи силами, які відбили форт Девангірі[2]. Підвищений у генерал-майори у березні 1867 року[5], у березні 1868 року став лицарем-командором ордена Лазні[6]. Тумса призначили командувачем дивізії у 1871 році, спочатку в Праяграджі, потім в Ауді. У 1874 році він пішов у відставку через слабке здоров'я та помер у Ньюпорті, острів Вайт, 2 серпня 1874 року у віці 49 років[2].
Оцінка[ред. | ред. код]
Фельдмаршал Робертс, підлеглий під час Індійського повстання, пізніше написав:
Героєм дня [коли він отримав Хрест Вікторії] став Гаррі Тумс… надзвичайно красивий чоловік і справжній солдат. … Я завжди чув про Тумса як про одного з найкращих офіцерів полку. …. Як холоднокровний, сміливий лідер, Тумс був неперевершеним: жодна пожежа, якою б гарячою вона не була, і жодна криза, якою б несподіваною не була, не могли заскочити його зненацька; він миттєво розумів ситуацію та без вагань віддавав накази, вселяючи у всих званнях впевненість у силі та спроможності. Він був чимось схожим на мартинета, і його люди більше боялися, ніж любили, поки вони не зрозуміли, яким великим лідером він був, коли вони повністю довірялися йому та були готові слідувати за ним скрізь і всюди[7].
Після звістки про смерть Тумса індійський головнокомандувач лорд Напір видав загальний наказ, у якому висловив жаль з приводу втрати «такого видатного офіцера»[2].
Медаль[ред. | ред. код]
Його Хрест Вікторії виставлений у Королівському артилерійському музеї, Вулвіч, Лондон[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б в г д е ж и Vetch, R.H.; Revised by Stearn, Roger T. (2008). Tombs, Sir Henry. Oxford Dictionary of National Biography. ISBN 019861411X. Процитовано 4 жовтня 2021.
- ↑ The Scottish Gunners: 19 Regiment Role and Structure. The British Army. Процитовано 16 серпня 2016.
- ↑ Page 2050 | Issue 22131, 27 April 1858 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 17 вересня 2022.
- ↑ Page 2758 | Issue 23250, 14 May 1867 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 17 вересня 2022.
- ↑ Page 1703 | Issue 23362, 17 March 1868 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 17 вересня 2022.
- ↑ Roberts, Sir Frederick (1897). Forty-one Years in India. London: Macmillan & Co. с. 96.
- ↑ Location of Victoria Crosses: www.victoriacross.org.uk
Джерела[ред. | ред. код]
- Monuments to Courage (David Harvey, 1999)
- The Register of the Victoria Cross (This England, 1997)
- Scotland's Forgotten Valour (Graham Ross, 1995)
- Tombs of Abingdon (Nigel Hammond, Oxfordshire Family Historian, December 2004)
- «Memoir of Major-General Sir Henry Tombs» (Royal Artillery Institution, 1913)
- «Memoir of Major-General Sir Henry Marion Duran» (Volume 1, 1883)
- «The New Army List; The Bank, Standing, and Various Services Regimental Officer in the Army Serving on Full Pay, Including the Royal Marines and Indian Staff Corps» (1869)
- «The memoirs of the Gemini Generals: personal anecdotes, sporting adventures, and sketches of distinguished officers» (A. D. Innes, 1896)
- «Dictionary of National Biography» (1885—1900, Volume 57)
- Vibart, H.M. (1894). Addiscombe: its heroes and men of note. Westminster: Archibald Constable. с. 517—19. OL 23336661M.
Посилання[ред. | ред. код]
- Details of Tombs grave. Friends of Newport & Carisbrooke Cemeteries
- Location of grave and VC medal www.victoriacross.org.uk
- East India Company Births
- s:Tombs, Henry (DNB00) Dictionary of National Biography' (1885—1900, Volume 57)
- Sir Henry Tombs: biography. VConline.org.uk
Посилання[ред. | ред. код]
|