French
DeutschГлан Наталія Олександрівна — Вікіпедія
| Глан Наталія Олександрівна | |
|---|---|
| Народилася | 4 (17) січня 1904 або 1904[1] Харків, Російська імперія |
| Померла | 12 вересня 1966 або 1966[1] Москва, СРСР |
| Поховання | Нове Донське кладовище |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | акторка, хореографка |
| Батько | Ржепішевський Олександр Іванович |
| IMDb | ID 0321712 |
Наталія Олександрівна Глан (уроджена Ржепішевська , 4 (17) січня 1904, Харків, Російська імперія — 12 вересня 1966, Москва, СРСР) — радянський хореограф, танцівниця, актриса . Як хореограф у 1920-і роки створила новий естрадний танець, в якому поєднала гротесковий малюнок рухів з побутовими жестами. Працювала з найбільшими театральними режисерами свого часу — Олександром Таїровим, Всеволодом Мейєрхольдом, Борисом Покровським .
Життєпис[ред. | ред. код]
Наталія Ржепішевська (Глан) народилася у Харкові[2] в родині архітектора Олександра Ржепішевського.[3]
Займалася в багатьох танцювальних студіях, зокрема, в студії Лева Лукіна. Дебют Глан як хореографа відбувся у 1924 р. у концертній програмі танцювальних номерів на музику Фредеріка Шопена на сцені московського Камерного театру . У своїй першій постановці Глан використовувала засоби пластичного танцю та ексцентрики. Деякі з цих танців були перенесені потім на естраду («Галантерейний» Е. Мея, «Репортер» Олександра Румнева, «Естрадна співачка» Галини Шаховської)[2].
Сприйнявши стилістику Миколи Фореггера, у своїй хореопантомимі на музику Юрія Мілютіна «Іван Маляр та чотири франта» у виконанні хореографічного відділення Технікуму сценічних мистецтв, Глан у кількох сатиричних, памфлетно-танцювальних сценках вивела на естраду типи сучасної вулиці — торговок, міліціонерів, безпритульних[2].
Глан поставила танці у спектаклях Олександра Таїрова «День і ніч» (1926), «Любов під в'язами» (1926), створила пластику у прем'єрній виставі Всеволода Мейєрхольда «Клоп» за п'єсою Володимира Маяковського (1929)[2].
На початку 1930-х років працювала у московському та ленінградському мюзик-холах. Глан ставила танці у спектаклях «Як 14-а дивізія до раю йшла», «Під куполом цирку» та ін.[2]
Танцям Глан, за зауваженням російського балетоведа Наталії Шереметьєвської, був притаманний «гострий гротесковий малюнок рухів у поєднанні з побутовими жестами». Вона «заперечувала танцювальну техніку як самоціль, прагнучи підпорядкувати її сценічній образності»[2].
У 1926 р. Глан зіграла головну роль в першому фільмі свого чоловіка Бориса Барнета і Федіра Оцепа «Міс Менді»[3]
Так само, як і її сестра Галина Шаховська, Наталія Глан дружила з Любов'ю Орловою.[3]
В останні роки життя була асистентом оперного режисера Бориса Покровського у Великому театрі. Померла у Москві. Урна з прахом похована на Новому Донському кладовищі[4] .
Родина[ред. | ред. код]
- Батько — Олександр Іванович Ржепішевський (1879—1930), російський та радянський архітектор[3].
- Сестра — Галина Олександрівна Шаховська (уроджена Ржепішевська, 1908—1995), радянська танцівниця, балетмейстер .
- Чоловік (розведені) — Борис Васильович Барнет (1902—1965), радянський кінорежисер і актор .
Ролі у кіно[ред. | ред. код]
- Вівіан Менд, друкарка (головна роль) — «Міс Менд» (інша назва — Пригоди трьох репортерів, Б. В. Барнет, Ф. О. Оцеп, 1926)[5]
- Подруга Вірочки — «Шахова гарячка» (короткометражний, В. І. Пудовкін, М. Г. Шпиківський, 1925)[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Catalog of the German National Library
- ↑ а б в г д е Шереметьевская Н. Е. Глан (Ржепишевская) Наталия Александровна. Энциклопедия циркового и эстрадного искусства. Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 21 листопада 2014.
- ↑ а б в г Кушниров, М.А. (1998). Светлый путь, или Чарли и Спенсер. Кумиры. Москва: Терра — Книжный клуб, Олимп. ISBN 5-7390-0572-8.
- ↑ Фотография могилы Наталии Глан на Донском кладбище. «Где дремлют мёртвые…». Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 21 листопада 2014.
- ↑ Мисс Менд (1926), архів оригіналу за 13 квітня 2021, процитовано 13 квітня 2021
- ↑ Шахматная горячка (1925), архів оригіналу за 13 квітня 2021, процитовано 13 квітня 2021
Джерела[ред. | ред. код]
- Ли (Черепнин А.). Глядя, как танцуют. Итоги и виды // Зрелища (журнал). — 1924. — № 89 (30 квітня). — С. 10.
- Шереметьевская Н. Е. Танец на эстраде. — М. : Искусство, 1985. — С. 116—121.
Посилання[ред. | ред. код]
- Шереметьевская Н.Е. Глан (Ржепишевская) Наталия Александровна. Энциклопедия циркового и эстрадного искусства. Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 21 листопада 2014.
|
