French
DeutschГр (паровоз) — Вікіпедія
| Паровоз серії Гр | |
|---|---|
 | |
| Основні дані | |
| Рік будування | 1947—1956 |
| Країна будування | Німеччина (НДР) |
| Виробник | VEB Lokomotivbau Karl Marx Babelsberg |
| Разом побудовано | 417 |
| Ширина колії | 750 мм |
| Рід служби | вантажний |
| Технічні дані | |
| Конструкційна швидкість | 35 км/год |
| Осьова формула | 0–4–0 |
| Робоча маса | 25,6 т |
| Порожня маса | 23,4 т |
| Зчіпна маса | 25,6 т |
| Навантаження від рушійних осей на рейки | 6,4 т/с |
| Діаметр коліс | 800 мм |
| Дотична потужність | 300 к.с./220 кВт |
| Запас пального | 3,0 т * |
| Запас води | 5,5 м³ * |
Паровоз Гр — вузькоколійний паровоз осьової формули 0–4–0, що поставлявся в СРСР після Другої світової війни з Німеччини. Найпотужніший вузькоколійний паровоз в СРСР.
Історія створення[ред. | ред. код]
В рахунок післявоєнних репарацій СРСР зобов'язав Німеччину виготовити 400 потужних магістральних вузькоколійних паровозів.
Для їх виробництва був обраний машинобудівний завод «Maschinenbau– und Bahnbedarf AG / Orenstein & Koppel» в Бабельсбергу (передмістя Берліна), який 15 липня 1948 року отримав назву локомотивобудівний заводом імені Карла Маркса («VEB Lokomotivbau Karl Marx Babelsberg»).
Прототипом паровоза стала одна з довоєнних моделей що вироблялась на заводі. Серія нових паровозів отримала маркування ГР (рос."германский репарационный"). Перший дослідний паровоз Гр–001 був побудований 30 квітня 1947 року, і після випробувань, восени 1947 року було розпочато серійне виробництво. Першим серійним паровозом був ГР–002, дослідний локомотив залишився в НДР, а машина під номером 001 була в 1948 році побудована додатково. До 1951 року в Бабельсбергу було побудовано 352 паровози (ГР-001 –352).
З 1951 по 1953 роки через брак матеріалів і комплектуючих, виробництво локомотивів було тимчасово зупинено. У 1953 році було випущено 62 паровози, яким присвоювалися індивідуальні номери в місцях експлуатації. У 1956 році були побудовані ще 5 локомотивів ГР-415-420. Загалом в СРСР було поставлено 417 паровозів серії ГР.[1]
Конструкція і технічні особливості[ред. | ред. код]
Паровоз Гр був виконаний по колісній формулі 0–4–0. Його було оснащено двоциліндровою паровою машиною простої дії з діаметром циліндрів 370 мм і ходом поршня 400 мм. Топка котла з колосниковими решітками була пристосована для опалення дровами. Котел, оснащений 64 жаровими і 9 димогарними трубами, був обладнаний системою пароперегріву Шмідта.
Котел паровоза виконано з комбінованим з'єднанням швів. Циліндрична частина котла з'єднана з кожухом топки і корпусом сухопарника дворядним клепаним швом, а кожух топки з вогневою коробкою (по топковой рамі) та передня решітка з циліндричною частиною котла з'єднані однорядним клепаним швом. Всі інші з'єднання виконані електрозварюванням.
Паровоз обладнаний паровими та ручними гальмами, які діють на першу і четверту осі. Тендер мав ручне гвинтове гальмо, з дією на всі осі.
Загальна випаровувальна поверхня нагріву складала 24,89 м², поверхня пароперегрівача 18,0 м², тиск пару в котлі сягав 12 атмосфер. Вага паровоза в робочому стані 25,6 т, діаметр коліс 800 мм, міг проходити криві радіусом 40 м.
Невеликий трьохвісний тендер мав контрбудку для захисту локомотивної бригади від негоди і високу дерев'яну огорожу, яка дозволяла вантажити запас дров значно вище стінок паливного бункера. Паровоз був обладнаний електричним парогенератором освітленням та двома пісочницями.
Застосування[ред. | ред. код]
Основне застосування паровозів ГР призначалося для лісорозробок, цим зумовлена пристосованість топки до роботи на дровах. Також їх застосовували на торф'яних видобутках, цукрових заводах та ін. Паровози були потужні і надійні машини.
До 1970–х років ресурс локомотивів закінчувався і їх поступово зняли з експлуатації. Деяку кількість паровозів Гр було передано на дитячі залізниці.
Станом на 2016 рік, в деяких країнах в робочому стані знаходяться близько 10 локомотивів. Зокрема в Україні: Гр–280 на Гайворонській станції УЖД, Гр–336 на Київській дитячій залізниці.
У вигляді паровоза-пам'ятника збереглись паровози Гр–286 (напівдіючий) на Колочавській вузькоколійній залізниці (село Колочава Закарпатської області), Гр–334 в Миколаєві, в дитячому містечку «Казка».
Див. також[ред. | ред. код]
-
Гр–319 на залізничній станції Гулбене (Латвія) -
Паровоз ГР-336 на Київській дитячій залізниці -
Паровоз-пам'ятник ГР-286 на Колочавській вузькоколійній залізниці -
Гр–334 в дитячому містечку «Казка» (Миколаїв)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Horst J. Obermayer: Taschenbuch Deutsche Schmalspur-Dampflokomotiven. Franckh, Stuttgart 1971, ISBN 3-440-03818-1
Література та посилання[ред. | ред. код]
- Horst J. Obermayer: Taschenbuch Deutsche Schmalspur-Dampflokomotiven. Franckh, Stuttgart 1971, ISBN 3-440-03818-1
- Keith Chester, Peeter Klaus, Helmut Pochardt: «Two Reparation 0-8-0s for the Soviet Union». In: Keith R. Chester (Hrsg.): Narrow Gauge Steam Locomotives in Russia and the Soviet Union. Trackside Publications, Skipton 2003, S. 76–95, ISBN 1-900095-18-1.
- Сологубов В. Н. Паровозы узкой колеи (750 мм). — Москва: Трансжелдориздат, 1951. — 278 с. — 8000 экз. — ISBN 978-5-458-77801-5.
- Паровоз Гр-280, станція Гайворон — Відео [Архівовано 5 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Музей «Колочавська вузькоколійка» [Архівовано 27 лютого 2017 у Wayback Machine.]