Густав фон Ферст — Вікіпедія

Густав фон Ферст
нім. Gustav Friedrich Julius von Vaerst
	Густав фон Ферст — ліворуч (травень 1943).
Народився	19 квітня 1894; Майнінген, Landkreis Meiningend, Німеччина
Помер	10 жовтня 1975 (81 рік); Штокгайм, Рен-Грабфельд, Нижня Франконія, Баварія, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	Генерал танкових військ
Батько	Gustav Vaerstd
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»	Нагрудний знак «За поранення» в чорному
	Нагрудний знак «За танкову атаку»
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Густав Фрідріх «Фріц» Юліус фон Ферст (нім. Gustav Friedrich «Fritz» Julius von Vaerst; 19 квітня 1894, Майнінген — 10 жовтня 1975, Штокгайм) — німецький воєначальник, генерал танкових військ (березень 1943). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія[ред. | ред. код]

Син професора Мюнхенського університету Густава фон Ферста і його дружини Еммеліни Гак. 15 липня 1912 року вступив фанен-юнкером в імперську армію. Учасник Першої світової війни. Після війни продовжив службу в рейхсвері. Брав участь в анексії Австрії.

На початку Другої світової війни Ферст був командиром 2-ї стрілецької бригади 2-ї танкової дивізії. Учасник Польської, Французької, Балканської і Північно-Африканської кампаній. З 7 грудня 1941 року — командир 15-ї танкової дивізії. Прибув у Африканський корпус 17 грудня і командував дивізією до поранення 28 травня 1942 року, в серпні, після лікування, повернувся до командування дивізією. З 31 серпня до 17 вересня 1942 року — в.о. командира Африканського корпусу. В кінці листопада 1942 року Ферст тяжко захворів і повернувся в Німеччину. Після лікування прийняв командування 5-ю танковою армією. 9 травня 1943 року здався в полон. Спочатку утримувався в США, потім був переведений у Велику Британію.

В 1947 році звільнений з полону, повернувся в Німеччину і вийшов на пенсію. Відіграв важливу роль у відновленні Червоного хреста в Штокгаймі.

Сім'я[ред. | ред. код]

30 серпня 1925 року одружився з баронесою Любою Геленою Елізою Матільдою Емілією Астрою фон Свайне. В шлюбі народились син і 3 дочки.

Звання[ред. | ред. код]

Фанен-юнкер (15 липня 1912)
Фанен-юнкер-унтер-офіцер (17 грудня 1912)
Фенріх (22 березня 1913)
Лейтенант (17 лютого 1914) — патент від 21 лютого 1912 року.
Обер-лейтенант (18 квітня 1917)
Ротмістр (1 червня 1924)
Майор (1 лютого 1934)
Оберст-лейтенант (1 серпня 1936)
Оберст (1 березня 1939) — патент від 1 серпня 1937 року.
Генерал-майор (1 вересня 1941)
Генерал-лейтенант (1 грудня 1942)
Генерал танкових військ (1 березня 1943)

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Залізний хрест
- 2-го класу (25 вересня 1914)
- 1-го класу (24 грудня 1916)
Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе) (29 листопада 1914)
Хрест «За заслуги у війні» (Саксен-Мейнінген) (30 травня 1915)

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Почесна шабля за хорошу стрільбу з карабіна (6 грудня 1929)
Письмова подяка від генерала піхоти барона Курта фон Гаммерштайн-Екворда за хорошу стрільбу з карабіна (3 грудня 1930)
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) (2 жовтня 1936) — отримав 4 медалі одночасно.
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (8 листопада 1938)

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
Лицарський хрест Залізного хреста (30 липня 1940)
- 19 січня 1942 року був представлений до нагородження дубовим листям до Лицарського хреста, але пропозиція була відхилена.
Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі
Нагрудний знак «За поранення» в чорному (26 травня 1942)
Нарукавна стрічка «Африка»

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Dieter Brosius: Geschichte der Familie Vaerst — von Vaerst. ISBN 3-7752-5851-5.
Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Mittler & Sohn Verlag. Berlin. S. 139.
Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 755.
Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9