Гідротермальне родовище — Вікіпедія

Не плутати з Гідрогеотермальне родовище.

Гідротермальне родовище (англ. hydrothermal deposits, нім. hydrothermale Lagerstätten f pl) — поклади корисних копалин, що утворюються з осадів гарячих водних (гідротермальних) розчинів які циркулюють в надрах Землі.

Джерелами гідротермальних розчинів можуть бути:

магматична вода, що виділяється в надрах Землі з магматичних розплавів у процесі їх застигання і формування вивержених порід;
метаморфічна вода, що вивільняється в глибоких зонах земної кори з водомістких мінералів при їх перекристалізації;
зв'язана (похована) вода в порах морських осадових порід, яка починає рухатися внаслідок зміщень в земній корі або під впливом внутрішньоземного тепла;
метеорна вода, яка проникає по водопроникних пластах у глибини Землі.

Утворення гідротермальних родовищ охоплює великий проміжок часу (від сотень тисяч до десятків мільйонів років), який розпадається на послідовні етапи і стадії. Гідротермальні родовища формувалися в широкому інтервалі глибин — від поверхні Землі до глибини понад 10 км; оптимальні умови для їх утворення визначаються глибиною від декілька сотень м до 5 км. Початкова температура цього процесу 700—600 °C, яка, поступово знижуючись, досягала 50-25 °C. Найпоширеніші форми гідротермальних тіл — жили, шток-верки, пластоподібні і поклади з неправильними контурами. Вони досягають довжини декілька км, при ширині від декілька см до десятків м.

Класифікація[ред. | ред. код]

За складом цінних мінералів виділяють:

сульфідні, що формують родовища руд міді, цинку, свинцю, молібдену, бісмуту, нікелю, кобальту та ін.;
оксидні — типові для родовищ руд заліза, вольфраму, танталу, ніобію, олова, урану;
карбонатні — властиві деяким родовищ руд заліза і марганцю;
самородні — для золота і срібла;
силікатні, які утворюють родовища неметалічних корисних копалин (азбест, слюди) і деяких род. руд рідкісних металів (берилій, літій, торій, рідкісноземельні елементи).

За глибиною і температурою утворення поділяють на:

гіпотермальні,
мезотермальні,
епітермальні.

Згідно з ін. класифікацією виділяють:

плутоногенні,
вулканогенні,
магматогенні.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.

Посилання[ред. | ред. код]

Портал «Геологія»