Давид Петросян — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петросян.
Не плутати з Петросян Давид Карленович, актор (1980).
Давид Самвелович Петросян
Народився 13 грудня 1991(1991-12-13) (32 роки)
Іджеван, Вірменія
Громадянство Україна Україна
Національність вірменин
Діяльність театральний режисер
художник-постановник
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Посада головний режисер Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької

Давид Самвелович Петросян (нар. 13 грудня 1991, Іджеван, Вірменія) — український режисер, художник-постановник, автор музичного оформлення, сценограф, художник по костюмах, асистент режисера, автор музики. Головний режисер Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької (з 23 жовтня 2023 року)[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 13 грудня 1991 року у Вірменії. В дитинстві любив багато читати, надаючи перевагу казкам народів світу, крім вірменських. Також не дуже звертав увагу на читання у школі так званих програмних творів з літератури[2].

«…Мені в дитинстві дуже подобався Брюс Лі, то я і японські казки читав під цим впливом. Свідомий крок до літератури я зробив пізніше… Коли мені нав’язували літературу, я не дуже приймав, а з часом у мене виникла цікавість, бо, на мою думку, необхідно самому до цього прийти»
—Давид Петросян[3]

Наприкінці 1990-х років родина Петросянів переїхала до м. Славутич. Навчався в майстерні Володимира Судьїна у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, який закінчив у 2016 році. Також навчався на акторському факультеті в майстерні Олега Шаварського.

У 2016 році заснував театр «Practicum»[4]. Працював режисером-постановником Київського академічного драматичного театру на Подолі. З листопада 2017 року — режисером Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

23 жовтня 2023 переміг у конкурсі на посаду головного режисера Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької[5][6][7].

Одружений[8]. Живе та працює в Києві.

Режисерські роботи в театрі[ред. | ред. код]

Київський академічний театр юного глядача на Липках
  • 2016 — «Мене звати Пітер» Яна Фрідріха[9] (виставу відновлено до репертуару 21 січня 2022, під назвою «Називай мене Пітер»[10])
Центру Сучасного Мистецтва «ДАХ» (м. Київ)
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка (м. Київ)
Київський академічний драматичний театр на Подолі
Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької (м. Львів)
Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки

Оцінка діяльності[ред. | ред. код]

Остап Ступка про участь у виставі Давида Петросяна «Війна»:

«Це дуже цікава, хороша, складна п'єса. Я з цікавістю працював з молодим режисером. Він освічений, начитаний, відданий своїй професії. Коли режисер любить свою роботу, це, звичайно, передається акторам і ми, в процесі роботи над виставою доповнювали різними пропозиціями, привносили щось зі свого боку, пробували. У нас на репетиціях було безліч варіантів, кожної мізансцени було варіантів по 10-15. Працювалося дуже цікаво» [19].

мистецький оглядач Олег Вергеліс про режисера: «Давид — один з небагатьох режисерів, що здатний читати тексти по горизонталі й по вертикалі — від Землі до Бога»[39].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Давид Петросян став головним режисером львівського театру імені Заньковецької, УП, 23.10.2023
  2. ↑ Олексій СУХАНОВ (1 березня 2024). Про нього майже нічого невідомо… Чим живе та за що бореться легендарний Давид Петросян? (укр.). «Говорить Суханов». Процитовано 13 березня 2024.
  3. ↑ Давид ПЕТРОСЯН: «Культура — це сито, через яке ти все сприймаєш і фільтруєш». PROТеатр (укр.). 6 жовтня 2020. Процитовано 18 лютого 2021.
  4. ↑ Профайл Давида Петросяна на сайті theatre.love. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
  5. ↑ Обрано головного режисера (Сайт Театру ім. Заньковецької)
  6. ↑ Переможець конкурсу. Головним режисером театру імені Марії Заньковецької у Львові став Давид Петросян (укр.). «НВ». 24 жовтня 2023. Процитовано 28 жовтня 2023.
  7. ↑ Наталія КАРНАУХ (23 жовтня 2023). Головним режисером театру імені Заньковецької у Львові став Давид Петросян (укр.). «Суспільне Новини». Процитовано 29 жовтня 2023.
  8. ↑ Юлія ВЕБЕР (21 квітня 2023). Чоловік говорить: Давид Петросян, режисер та художник-постановник (укр.). «Marie Claire». Процитовано 22 квітня 2023.
  9. ↑ Прем'єра «Мене звати Пітер». Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
  10. ↑ ТЮГ на Липках покаже в січні дві прем’єри (укр.). «Укрінформ». 11 січня 2022. Процитовано 28 жовтня 2023.
  11. ↑ На «Сцені 6» покажуть 12 ексклюзивних театральних ескізів за британськими текстами. teatre.ua. Театральний портал. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 4 липня 2019.
  12. ↑ Тетяна ПОЛІЩУК (8 грудня 2018). «Буна» змінила «Дах». «Укрінформ». Процитовано 3 липня 2019.
  13. ↑ Володар Мух. «Open Theatre». Процитовано 18 лютого 2021.
  14. ↑ Тетяна ПОЛІЩУК (1 червня 2018). Про страх і надію (укр.). «День» №95-96. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 2018-7-26.
  15. ↑ Юрий ВОЛОДАРСКИЙ. Самый самокритичный Давид Петросян: «Когда меня хвалят, мне кажется, что я кого-то обманул» (рос.). «Yabl.ua». Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 9 листопада 2018.
  16. ↑ Як франківці «оживили» роман Кобилянської «Земля». Укрінформ (укр.). 25 лютого 2018. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
  17. ↑ Любов БАЗІВ (25 лютого 2018). Як франківці «оживили» роман Кобилянської «Земля». «Укрінформ». Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
  18. ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (23 лютого 2018). Сама ця «Земля» — досить атмосферна, інколи інфернальна (укр.). «Дзеркало тижня. Україна». Процитовано 2018-7-04.
  19. ↑ а б Війна за любов. Прем'єра, що перевертає душу. Укрінформ (укр.). 10 червня 2018. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
  20. ↑ «Війна», або Любити не можна ненавидіти. Національний театр ім. І. Франка". PROТеатр (укр.). 13 квітня 2019. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
  21. ↑ Іван БАБЕНКО (12 червня 2018). Істини для всіх (укр.). «День» №102. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 2018-7-04.
  22. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (4 січня 2019). «Буна» хвилюється раз, «Буна» хвилюється два… (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
  23. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (5 квітня 2020). «Снігова королева» тарабарською (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
  24. ↑ Лімб для Крума. Прем'єра Давида Петросяна в Національному театрі Івана Франка. PROТеатр (укр.). 5 серпня 2020. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
  25. ↑ Тетяна ПОЛІЩУК (6 серпня 2020). Повернення блудного сина. Вперше в Україні поставлено п’єсу «Крум» сучасного ізраїльського драматурга Ханока Левіна (укр.). «День». Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 2020-8-7.
  26. ↑ Едуард ОВЧАРЕНКО (10 серпня 2020). Крок у невідомість (укр.). «Я-UA». Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 2020-8-11.
  27. ↑ Перша театральна сцена країни оголосила список прем’єр на 2021 рік (укр.). «Главком». 15 грудня 2020. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 16 грудня 2020.
  28. ↑ Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (17 лютого 2021). Шукати ноту сучасності. «Кассандра» режисера Давида Петросяна поповнить список столичних вистав, присвячених пам’яті Лесі Українки (укр.). «День» №27. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 2021-2-18.
  29. ↑ Василина КОПИТКО (26 січня 2022). «Рея Бредбері поставлять англійською, а «Ідіота» Достоєвського перенесуть у сучасність»: режисери розповіли про очікувані прем'єри 2022 року (укр.). «Gazeta.ua». Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 2022-1-27.
  30. ↑ Вистава DreamWorks: як втрата близької людини дає поштовх переосмислити, чи ти щасливий. Архів оригіналу за 18 березня 2019. Процитовано 26 травня 2021.
  31. ↑ Таємничий арешт. В Театрі на Подолі покажуть виставу «Процес» за Францом Кафкою (укр.). «Yabl». 27 грудня 2023. Процитовано 29 грудня 2023.
  32. ↑ Мар’яна СЕМЕНИШИН (18 січня 2024). Реальність абсурду: Театр на Подолі поставив «Процес» Кафки. Чому його варто дивитись (укр.). «Українська правда». Процитовано 18 січня 2024.
  33. ↑ Даша КАШПЕРСЬКА (26 січня 2024). Життя на судилищі. «Процес», Перетворення, Винищення (укр.). «Yabl». Процитовано 26 січня 2024.
  34. ↑ Софія КОВАЛЕНКО (26 січня 2026). «Процес» триває: Давид Петросян про нову виставу в Театрі на Подолі (укр.). «Суспільне Культура». Процитовано 27 січня 2024.
  35. ↑ «Я не знаю, що таке актор-заньківчанин», – Давид Петросян (укр.). «Гал-інфо». 11 серпня 2023. Процитовано 11 серпня 2023.
  36. ↑ У Львові підготували нестандартну «Землю» (укр.). «Еспресо Захід». 21 вересня 2023. Процитовано 22 вересня 2023.
  37. ↑ Мар’яна СЕМЕНИШИН (27 вересня 2023). «Зерно нелюбові, посіяне батьками, проростає братовбивством»: Театр Заньковецької оновився «Землею» (укр.). «Українська правда». Процитовано 27 вересня 2023.
  38. ↑ Віталій ПОРТНИКОВ (8 жовтня 2023). Що відбувається. Ізраїль заявив про війну Коаліція в без Фіцо: чи це можливо? (укр.). «Еспресо TV». Процитовано 11 жовтня 2023.
  39. ↑ Давид Петросян, театральний режисер. Ера кібернетики може бути більшою загрозою театру, ніж пандемія. «Укрінформ» (укр.). 10 вересня 2020. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 18 лютого 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Давид_Петросян&oldid=42035046