French
DeutschДенисенко Віталій Іванович — Вікіпедія
| Денисенко Віталій Іванович | |
|---|---|
| Народився | 24 липня 1955 (68 років) Більмачівка, Ічнянський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | театральний режисер, театральний педагог |
| Alma mater | Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1986) |
| Вчителі | Судьїн Володимир Миколайович |
| Заклад | КЗ «ЗАОУМДТ ім. В.Г. Магара» ЗОР, Запорізький академічний театр молоді, КЗ «ЗАОУМДТ ім. В.Г. Магара» ЗОР, Дніпровський театрально-художній коледж і Дніпропетровський академічний обласний український молодіжний театр |
| Нагороди |  |
Віталій Іванович Денисе́нко (нар. 24 липня 1955, Більмачівка) — український театральний режисер.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 24 липня 1955 року в селі Більмачівці (нині Прилуцький район Чернігівської області, Україна). 1960 року його сім'я переїхала до Запоріжжя[1]. У 1978 році закінчив Дніпропетровське театральне училище зі спеціальності «Актор драматичного театру» і протягом 1978—1981 років працював актором Запорізького українського музично-драматичного театру імені Миколи Щорса[2].
У 1981—1986 роках навчався у Київському інституті театрального мистецва, був учнем Володимира Судьїна. Здобув спеціальність «режисера драми». У 1986—1988 роках — режисер-постановник, у 1988—2005 роках — головний режисер Запорізького театру юного глядача. У 2005—2008 — художній керівник Запорізького академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Володимира Магара[2].
З 2009 року, як «вільний художник», ставив вистави у театрах Запоріжжя, Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Ніжина, Луцька, Рівного, Чернівців, Івано-Франківська та інших міст. З 2014 року працював викладачем, а згодом художнім керівником акторського курсу Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. З січня 2017 року — директор-художній керівник Дніпропетровського академічного обласного українського молодіжного театру[1].
Постановки[ред. | ред. код]
- «Королівський особняк» Ярослава Верещака (1987);
- «Езоп» Гільєрме Фігейредо (1988);
- «Діалоги з Електрою» за Софоклом (1988);
- «Мауглі» за мотивами Редьярда Кіплінга;
- «Звичайне диво» Євгена Шварца;
- «Блез» Клода Маньє (1990);
- «Панночка» за творами Миколи Гоголя (1991);
- «Добрі наміри» Антона Чехова;
- «Ієрма» Федеріко Гарсія Лорки;
- «Прибуткове місце» Олександра Островського;
- «Гуляє Гуляй-Поле» Анатолія Сердюка (1998);
- «Ревізор» Миколи Гоголя;
- «Пат, або Гра королів» Павла Когоута (2004);
- «Сміх лангусти» Джона Марелла (2006);
- «Любов на Зарічній вулиці» за мотивами кіносценарію «Весна на Зарічній вулиці» (2006);
- «Без вини винні» Олександра Островського (2007).
- «Фіалка Монмартра» Імре Кальмана (2007);
- «Шерше ля фам!..» за п'єсою «Блез» Клода Маньє (2008).
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Переможець республіканського фестивалю мистецтв «Молоді голоси» (1985)[2];
- Перша премія Всесоюзного фестивалю у Москві (1987, за виставу «Королівський особняк»);
- Перша премія Республіканського огляду малих сцен (1988, за виставу «Езоп»);
- Перша премія Республіканського огляду-конкурсу (1990, за виставу «Блез»);
- Лауреат фестивалю-огляду «Театральне Придніпров'я — 91»[2];
- Перша премія театрального фестивалю «Добрий театр» (1992, за виставу «Блез»);
- Заслужений діяч мистецтв України з 1992 року;
- Перша премія Міжнародного театрального фестивалю «Добрий театр-2006» (Енергодар)[2];
- Лауреат фестивалю «Січеславна — 2007»[2].
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- В. І. Слонов. Денисенко Віталій Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3.
|
