Джозеф Салерно — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Салерно.

Джозеф Т. Салерно
англ. Joseph T. Salerno
Народився 1950
США
Країна  США
Національність американець
Діяльність економіст
Alma mater Ратґерський університет
Галузь Економіка
Заклад Люблін, школа бізнесу університету Пейс
CMNS: Джозеф Салерно у Вікісховищі

Джозеф Т. Салерно, (англ. Joseph Salerno, 1950) — американський економіст австрійської школи. Сфера його наукових досліджень охоплює такі проблеми, як теорії грошей, банківської справи, порівняльних економічних системах, макроекономічного аналізу та історії економічної думки.

Життєпис[ред. | ред. код]

У дитинстві Салерно відбувся інцидент, який вплинув на його погляди. Батьки, що які іммігрували до США з Італії, були прихильниками так званого «Нового курсу». Коли ж до них приїхав родич, який оголосив себе членом комуністичної партії, то Д. Салерно побачив велику зневагу з їх сторони до людини, що мала інші погляди. Після цього Салерно став прихильником кандидата в президенти Баррі Голдвотера. Вивчати економіку юнак вирішив після прочитаних книжок Баррі Голдвотера «Совість консерватора», та Айни Ренд «Гімн» і «Атлант розправив плечі». У 1968 році Д. Салерно почав навчатися в аспірантурі Бостонського коледжу. Після того, як він прочитав книги Мюррея Ротбарда, Джозеф Салерно став прихильником ідей лібертаріанства та анархо-капіталізму. У 1972 оці він закінчив Бостонський коледж, а пізніше отримав ступінь магістра в Ратґнерському університеті в 1976 р. У 1980 р. отримав ступінь доктора.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Джозеф Салерно є редактором щоквартального журналу австрійської економіки, а також він опублікував понад 50 наукових статей і книг. Професор є визнаним експертом з питань монетарної теорії та політики, міжнародної грошової реформи та австрійської економіки. Він виступав перед Конгресом Сполучених Штатів щодо питань інфляції та часткового резервного банкінгу. Д. Салерно — професор економіки на кафедрах фінансів та вищої економіки Люблінської школи бізнесу Університету Пейс (англ. Pace University). Він же — віце-президент Інституту Людвіга фон Мізеса, де обіймав перед тим посаду на кафедрі Петерсон-Людді[прояснити] з економіки Австрії. У 1974 році він був одним з небагатьох економістів австрійської школи, який брав участь у «Конференції South Royalton». Доктор Салерно є науковим співробітником відділу економіки Нью-Йоркського університету та експертом з питань політики Фонду «Спадщина» у Вашингтоні. Він читає лекції у США та в усьому світі і понад півсотні його лекцій доступні в Інтернеті. Також він має численні опціони на вебсайтах: mises.org, forbes.com, Christian Science Monitor.com, Wall Street Oasis.com та Journal.com з економічної політики. Він часто з'являється в ефірних та онлайн-радіопрограмах, веде активне публічне наукове життя. Теорії Джозефа Салерно були викладені Ізраелем Кірцнером в його дослідженні австрійської економічної думки щодо проблем підприємництва[1].

Ізраель Кірцнер про Джозефа Салерно[ред. | ред. код]

Ізраїль Кірцнер вважає Джозефа Салерно авторитетним представником австрійської економічної школи. Захищаючи свою теорію підприємництва, Кірцнер неодноразово згадує критику Джозефа Салерно. Ось його оцінка роботи професора Салерно:

Його позиція є відносно новою, та ще не породила тривалих дискусій в австрійському таборі, проте вона вже викликала велику увагу і, здається, може призвести до бурхливих дискусій

Кірцнер стверджує, що підприємець Салерно координує ринок не шляхом здобуття знань, а скоріше завдяки здатності консультувати ринкові ціни. Більше того, за словами Салерно «екзогенні зміни постійно порушують будь-яку тенденцію до рівноваги».

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • «Коментар до французької ліберальної школи», Journal of Libertarian Studies, том 2, n1 (англ. Comment on the French Liberal School) (1978)
  • «Пропозиція щодо грошової реформи: Золотий стандарт», Звіт про політику: 6-11 (англ. A Proposal for Monetary Reform: The 100% Gold Standard) (1981)
  • «Міжнародний золотий стандарт: нова перспектива», Східний економічний журнал, т.10, с.488-498 (англ. The international Gold Standard: A New Perspective) (1984)
  • Грошова маса «Правда»: міра постачання середнього обміну в економіці США, бюлетень економіки Австрії, весна (англ. The ‘True’ Money Supply: A Measure of the Supply of the Medium of Exchange in the U.S. Economy) (1987)
  • «Розвиток економіки Кейнса: від Маршалла до тисячоліття», Огляд австрійської економіки, 6 (1), с.3–64 (англ. The Development of Keynes’s Economics: From Marshall to Millennialism) (1992)
  • «Грошова теорія Людвіга фон Мізеса у світлі сучасної валютної думки», Огляд австрійської економіки, т.8, n1, с.71-115 (англ. Ludwig von Mises’s Monetary Theory in Light of Modern Monetary Thought) (1994)
  • «Війна та машина грошей: приховування витрат на війну під завісою інфляції», Журнал економістів та досліджень з людських досліджень, березень, т.6, n.1, с.153-173 (англ. "War and the Money Machine: Concealing the costs of war beneath the veil of Inflation) (1995)
  • Нейтральність грошей проти грошового обчислення: проблема дефляції, робочий документ конференції австрійських науковців 1997 року, 27, Інститут Людвіга фон Мізеса, Оберн, штат Алабама (англ. Monetary Neutrality Vs. Monetary Calculation: The Problem of Deflation) (1997)
  • Антимонопольний захист захищає конкуренцію? Споживачі визначають успіх чи невдачу пошуків прибутку кожного підприємця, Фрімен, квітень, т.50, п.4 (англ. Antitrust Protects Competition? Consumers Determine the Success or Failure of Every Entrepreneur's Quest for Profit) (2000)
  • Фрідріх фон Візер та Фрідріх А. Хайєк: Загальна традиція рівноваги в австрійській економіці, Журнал економістів та гуманітарних досліджень, т.12, n2-3, червень-вересень (англ. Friedrich von Wieser and Friedrich A. Hayek: The General Equilibrium Tradition in Austrian Economics) (2002)
  • Розвиток теорії монопольної ціни: від Карла Менгера до Вернона Мунда, доповідь, представлена на конференції Південної економічної асоціації 21-23 листопада 2003 року, Сан-Антоніо, Техас (англ. The Development of the Theory of Monopoly Price: From Carl Menger to Vernon Mund) (2003)
  • Казкова історія австрійського руху, щоквартальний журнал австрійської економіки (англ. A Fairytale History of the Austrian Movement) (2007)
  • Запобігання валютним кризам: валютна рада проти валютного принципу, Індійський журнал економіки та бізнесу (англ. Preventing currency crises: the currency board versus the currency principle) (2007)
  • «Трактат Амбіції Ротбарда», У: Мюррей Н. Ротбард, «Людина, економіка та держава з владою та ринком», видання вченого, Оберн, штат Алабама: Інститут Мізеса (англ. The Ambition of Rothbard’s Treatise)(2009)
  • «Гроші, звук і незвук», Оберн, штат Ала.: Інститут Мізеса (англ. Money, Sound and Unsound) (2010)
  • «Різновиди австрійської теорії цін: Ротбард Огляди Кірцнера», «Лібертаріанські документи», т.3, п.25 (англ. Varieties of Austrian Price Theory: Rothbard Reviews Kirzner) (2011)
  • «Людвіг фон Мізес як вільний банкір з валютною школою», за редакцією: «Теорія грошей і довірених ЗМІ», Йордан Гвідо Хельсманн. Нариси святкування сторіччя ", Оберн: Інститут Людвіга фон Мізеса (англ. Ludwig von Mises as Currency School Free Banker) (2012)
  • «Підхід Бьома-Баверка до підприємництва», Журнал історії економічної думки, с.435–454 (англ. Böhm-Bawerk’s Approach to Entrepreneurship) (2014)

Відео[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Kirzner, Israel M.. "Entrepreneurial Discovery and the Competitive Market Process: An Austrian Approach." Journal of Economic Literature. March 1997. [1] [Архівовано 22 січня 2020 у Wayback Machine.]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Джозеф Салерно — Joseph Salerno.qwe.wiki
  2. Joseph Salerno — Wikiberal
  3. Joseph T. Salerno, Mises Institute
  4. Joseph Salerno — Wikipedia
  5. Austrian Economics: The Economics of Joseph T. Salerno

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Joseph T. Salerno Mises Institute [Архівовано 28 березня 2020 у Wayback Machine.]
  2. Liberty Education Project / Джозеф Салерно [Архівовано 26 січня 2020 у Wayback Machine.]
  3. Джозеф Салерно LibertyNews [Архівовано 2 листопада 2019 у Wayback Machine.]
  4. Joe Salerno on His Career as an Heir to Rothbard [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.]


Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Нормативний контроль


Економіст Це незавершена стаття про економіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джозеф_Салерно&oldid=40309534