Дзюба Роман Олексійович — Вікіпедія

Роман Дзюба Дзюба Роман Олексійович
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	3 квітня 1987(1987-04-03) м. Лубни, Полтавська область, Україна
Смерть	7 березня 2022(2022-03-07) (34 роки) м. Маріуполь, Донецька область, Україна (в результаті бойових дій)
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma Mater	Полтавський ПНУ ім. В.Г. Короленка
Ступінь	Бакалавр факультету психології
Псевдо	Аполлон
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Національна гвардія
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки

Роман Олексійович Дзюба  (позивний — Аполон; 3 квітня 1987, м. Лубни — 7 березня 2022, м. Маріуполь) — український військовий, старший солдат Окремого загону спеціального призначення "Азов", Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 3 квітня 1987 року в м. Лубнах Полтавської області.

З вересня 1994 року навчався у Лубенській середній школі № 2, де в 2004 році отримав атестат про середню освіту. У липні того ж року вступив на навчання до Лубенського професійного ліцею за спеціальністю «електрозварник ручного зварювання», який закінчив в 2005 році з відзнакою.

З жовтня 2006 року — по вересень 2007 року працював електрозварником на заводі «Комсомолець» в м. Лубнах. З квітня по серпень 2008 року працював в ТОВ «Запоріжметал Холдінг» в м. Києві. З жовтня 2008 року по серпень 2014 року працював на заводі «Лубнимаш» на посаді оператора верстата ЧПУ.

З жовтня 2005 року по вересень 2006 року проходив строкову військову службу в 95 ОАМБр.

З серпня 2014 року по жовтень 2015 року проходив військову службу за мобілізацією в 92 ОМБр на посаді командира відділення та брав участь в АТО.

З серпня 2016 року по серпень 2018 року проходив службу у відділенні спеціального призначення Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Був нагороджений грамотами та відзнаками.

З липня 2018 року по липень 2021 рік проходив військову службу у 81 ОАЕМБр. Брав участь в ООС. Був нагороджений грамотами та медаллю. Проходив спеціалізовані курси з військових напрямків підготовки.

З початком російського вторгнення в Україну проходив військову службу у складі 12 БрОП Національної гвардії України.

Загинув 7 березня 2022 року у боях під час оборони м. Маріуполя на Донеччині.

11 січня з Романом попрощалися у Лубнах^[1].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

20 серпня 2022 року, пам'ять загиблого воїна було вшановано в ході фотовиставки в м. Полтаві, яка була присвячена загиблим воїнам полку «Азов»^[2].

На початку 2023 року, за ініціативи Віри Литвиненко, матері загиблого в м. Маріуполі Владислава Литвиненка (позивний «Вектор»), яка стала ініціатором і керівником проєкту зі вшанування подвигу «Азовців», керівниці «Програми з підтримки родин загиблих в „Азові“ та вшанування й увічнення їх подвигу» Вікторії Грицаєнко, дружини загиблого в м. Маріуполі Героя України Віталія Грицаєнка (позивний «Гоголь»), заступника командира полку «Азов» та за підтримки Лубенської міської ради, подвиг воїна вшанували, розмістивши його портрет на вулицях рідного міста Лубни. Виставки з портретом Героя також були відкриті у містах Києві та Полтаві^[3][4].

Нагороди[ред. | ред. код]

• орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Указ Президента України від 17 березня 2022 року № 144/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.