French
DeutschДовбня Олег Олександрович — Вікіпедія
| Довбня Олег Олександрович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 23 червня 1993 Кременчук | |
| Смерть | 25 березня 2016 (22 роки) Авдіївка | |
| Поховання | Кременчук | |
| Громадянство |  Україна | |
| Псевдо | «Псих» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2015-2016 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.png){kind=small}
Оле́г Олекса́ндрович До́вбня (нар. 23 червня 1993, Кременчук, Полтавська область — 25 березня 2016, Авдіївка, Донецька область) — солдат Збройних сил України, десантник, старший розвідник- оператор 2-го розвідувального взводу 90-го окремого десантно-штурмового батальйону 81-ї аеромобільного бригади, учасник АТО. Позивний - «Псих». .
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1993 року в місті Кременчук (Полтавська область). Захоплювався боксом, закінчив кременчуцький колегіум № 25, вечірню школу № 3, Кременчуцький професійний ліцей нафтопереробної промисловості № 19, здобув професію штукатура-лицювальника та плиточника.
У 2011 році проходив військову службову в Кам'янці-Подільському, в/ч 1107. Демобілізувався, працював у приватному охоронному агентстві.
13 серпня 2015 року мобілізований; солдат, старший розвідник-оператор 2-го розвідувального підрозділу, 90-й окремий десантний штурмовий батальйон «Житомир». Зі слів бійців та командування батальйону під час активних бойових дій Олег вів себе героїчно та постійно знаходився на найбільш загрозливих напрямках.
25 березня 2016-го загинув під час інтенсивного обстрілу терористами в промзоні Авдіївки.[1] Олег того дня заступив на чергування — спостережний пост та під час обстрілу не покинув пост, продовжував вести спостереження за ворогом, який розпочав наступальні дії. Олег був смертельно поранений осколком від міни у шию та помер на руках у побратима від стрімкої втрати крові.
30 березня 2016 року похований у секторі героїв АТО Свіштовського кладовища міста Кременчука[2]. Колона комунальної техніки з КАТП-1628, де працює батько Олега, прощалася з Героєм під гудіння сирен[3].
Залишився батько Олександр Миколайович, дідусь та бабуся.
Нагороди[ред. | ред. код]
- указом Президента України № 506/2016 від 16 листопада 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
- відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2017, посмертно)[5]
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- 19 жовтня 2017 року на фасаді Кременчуцького ліцею № 25 «Гуманітарний колегіум» встановлена меморіальна дошка Олегу Довбні[6][7].
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Довбня Олег Олександрович солдат - Книга пам′яті загиблих за Україну - Український меморіал. ukraine-memorial.org. Процитовано 23 травня 2023.
- ↑ Довбня Олег Олександрович ("Псих") - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 23 травня 2023.
- ↑ Під гул сирен кременчужани попрощалися з Героєм Олегом Довбнею. Всі новини Кременчука на сайті Кременчуцький ТелеграфЪ (укр.). Процитовано 23 травня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 16 листопада 2016 року № 506/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Двадцять п’ять кременчужан – учасників АТО нагороджено відзнакою Президента (фото). 05366.com.ua - Сайт города Кременчуга (укр.). Процитовано 23 травня 2023.
- ↑ Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 14.08.2017 № 778 «Про увічнення пам’яті бійців АТО в м. Кременчуці»
- ↑ Цензор.НЕТ (19 жовтня 2017). Меморіальні дошки загиблим учасникам АТО Степанові Уссу та Олегові Довбні відкрили в Кременчуці. ФОТО. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 23 травня 2023.
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |