French
DeutschЕвдіаліт — Вікіпедія
| Евдіаліт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1][2] |
| IMA-номер | IMA2003 s.p. |
| Абревіатура | Eud[3] |
| Хімічна формула | Na₁₅Ca₆(Fe²⁺,Mn²⁺)₃Zr₃[Si₂₅O₇₃](O,OH,H₂O)₃(OH,Cl)₂ |
| Nickel-Strunz 10 | 9.CO.10[4] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тригональна сингонія[5] |
| Просторова група | кристалографічна група 160d, space group R3d і кристалографічна група 166d |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | ев-d (давньогрецька мова)[6], діа-d (давньогрецька мова)[6], камінь (давньогрецька мова) |
| Типова місцевість | Kangerluarsuk fjord, Ilímaussaqd[7] |
 Евдіаліт у Вікісховищі | |
Евдіалі́т (рос. эвдиалит, англ. eudialyte, нім. Eudialyt) — мінерал класу силікатів, підкласу кільцевих силікатів.
Історія та етимологія[ред. | ред. код]
Назва мінералу походить від грецького слова Εὖ διάλυτος, eu dialytos, що означає «добре розкладається».
Евдіаліт вперше був описаний у 1819 році німецьким хіміком Фрідріхом Штромайером, який назвав мінерал за його особливою властивістю легко плавитися та розчинятися в кислоті. Типовим місцем розташування є комплекс лужних порід Іллімаусак у Кітаа (Гренландія).
Загальний опис[ред. | ред. код]
Силікат натрію, кальцію, заліза, цирконію кільцевої будови.
Хімічна формула: Na4(Ca, Fe)2Zr[Si3O9]2.
За іншою версією (К. Фрея): Na4(Ca, Се, Fe2+)2ZrSi6O17(OH, Cl)2. Часто містить домішку Y і лантаноїдів (до 7,5 %).
Handbook of Mineralogy: Na4(Ca; Ce)2(Fe2+;Mn2+)ZrSi8O22(OH; Cl)2
Міжнародна мінералогічна асоціація (IMA/CNMNC — List of Mineral names, Eudyalite): Na15Ca6Fe3Zr3Si(Si25O73)(O, OH, H2O)3(Cl, OH)2
Склад у %: Na2О — 15,9; CaO — 10,57; FeO — 5,54; ZrO2 — 14,49; Н2О — 1,91; Cl — 1,04; SiO2 — 48,63.
Колір червоний або рожевий.
Напівпрозорий, блиск скляний.
Сингонія тригональна.
Густина 2,74–3,07.
Твердість 5,5–6.
Кристалічна структура субкаркасна і субшарувата.
Форми виділення — зернисті агрегати, рідше — товстотаблитчасті, короткостовпчасті або бочкоподібні кристали.
Спайності немає. Крихкий. Типоморфний для агпаїтових нефелінових сієнітів і їх пегматитів. Руда цирконію.
Рідкісний мінерал лужних пегматитів. Породотвірний мінерал комплексу евдіалітових луявритів.
Зустрічається: в нефелінових сієнітах, лужних гранітах і пов'язаних з ними пегматитах; може бути основною складовою порід, як магматичного, так і пізнього пневматолітичного походження.
Асоціація: мікроклін, нефелін, егірин, лампрофіліт, лорензеніт, мурманіт, арфведсоніт, содаліт, енігматит, ринкіт, левеніт, титаніт, титаномагнетит.
Родовища евдіаліту є на Кольському півострові, в Туві, Ґренландії (Іллімаусак), на о. Мадагаскар, в Австралії (шт. Квінсленд), США (шт. Арканзас, горі Паджаріто, шт. Нью-Мексико), в Канаді (пров. Квебек), Канарські острови.
Евдіаліт в Україні зустрічається у Приазов'ї. Мазурівське родовище. Жовтневий лужний масив [8]
Використовується в чорній металургії (для модифікації сталей), у кераміці і інш.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ (not translated to fr), Ferraris G., (not translated to fr) et al. The nomenclature of eudialyte-group minerals, THE NOMENCLATURE OF EUDIALYTE-GROUP MINERALS // The Canadian Mineralogist — 2003. — Vol. 41, вип. 3. — P. 785–794. — ISSN 0008-4476; 1499-1276 — doi:10.2113/GSCANMIN.41.3.785
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2009) — 2009.
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ а б Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Ю. А. Амашукелі, С. Г. Кривдік, О. В. Дубина ДЕЯКІ ГЕОХІМІЧНІ ТА ПЕТРОЛОГІЧНІ КРИТЕРІЇ ЕВОЛЮЦІЇ ОКТЯБРСЬКОГО МАСИВУ ЛУЖНИХ ПОРІД (УКРАЇНА)
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Евдіаліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Евдіаліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 409—412.
- Eudialyte \ Handbook of Mineralogy https://rruff.info/doclib/hom/eudialyte.pdf
