Ермлер Фрідріх Маркович — Вікіпедія

Фрідріх Ермлер
рос. Фридрих Эрмлер
Ім'я при народженні	Володимир Маркович Бреслав
Дата народження	1 (13) травня 1898
Місце народження	місто Режица (тепер Резекне), Латвія
Дата смерті	12 липня 1967 (69 років)
Місце смерті	селище Комарово
Поховання	Богословське кладовище
Громадянство	СРСР
Професія	режисер
Заклад	Російський державний інститут сценічних мистецтв
Членство	СК СРСР
IMDb	ID 0259611

Ермлер Фрідріх Маркович (справжнє ім'я Володимир Маркович Бреслав; * 1 травня (13 травня) 1898, місто Режица (тепер Резекне, Латвія — † 12 липня 1967, селище Комарово) — радянський режисер, сценарист, народний артист СРСР (1948), лауреат чотирьох Сталінських премій. Батько радянського диригента Марка Ермлера.

З життєпису[ред. | ред. код]

Член КПРС з 1919. У роки Громадянської війни служив у Червоній Армії, в органах ЧК. У 1923—1924 навчався на акторському відділенні Ленінградського інституту екранного мистецтва. З 1924 працював на кінофабриці «Севзапкіно» (нині «Ленфільм»). У 1926 з Е. Ю. Іогансоном поставив фільм «Катька — паперовий ранет». Найзначніша робота Ермлера у 1920-ті рр.. — «Уламок імперії» (1929). У 1929 — 1931 навчався у Кіноакадемії. У 1932 (з C. Й. Юткевичем) брав участь у створенні одного з перших радянських звукових фільмів «Зустрічний» (музика Д. Д. Шостаковича). У 1930-ті рр.. поставив фільм «Селяни» (1935, грамота Міжнародного кінофестивалю в Москві) і фільм «Великий громадянин», присвячений пам'яті С. М. Кірова (1938—1939; Сталінська премія, 1941). У роки Великої Вітчизняної війни Ермлер створив глибоко драматичний твір, присвячений партизанському руху — фільм «Вона захищає Батьківщину» (1943; Сталінська премія, 1946); на матеріалі подій Сталінградської битви — фільм «Великий перелом» (1946, Сталінська премія, Велика національна премія Міжнародного кінофестивалю в Канні). У 1951 — Сталінська премія за фільм «Велика сила». Радянській інтелігенції присвячується перший кольоровий фільм Ермлера «Незакінчена повість» (1955). Особливе місце у творчості Ермлера зайняв історико-документальний фільм «Перед судом історії» (1965), поставлений як інтерв'ю з колишнім емігрантом В. В. Шульгіним. Ермлер — співавтор ряду сценаріїв своїх фільмів.

Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, а також медалями.

Похований на кладовищі в селищі Комарово Ленінградської області. На будинку, де в 1930—1962 жив Ермлер (Кіровський проспект, 55), — меморіальна дошка.

Література[ред. | ред. код]

«Санкт-Петербург. Петроград. Ленінград: Енциклопедичний довідник.» Ред. Колегія: Бєлова Л. М., Булдаков Г. М., Дегтярьов А. Я. и др. — М.: наукове видавництво «Велика Російська Енциклопедія». 1992.
Самойлов А., Фридрих Эрмлер, Л., 1970; Фридрих Эрмлер. Документы, статьи, воспоминания, (сб.), Л., 1974.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Санкт-Петербург (энциклопедия) Эрмлер Фридрих Маркович(рос.) [Архівовано 16 листопада 2012 у Wayback Machine.]
Енциклопедія кіно(рос.) [Архівовано 11 квітня 2011 у Wayback Machine.]
Ф. М. Ермлер у ВРЕ(рос.) [Архівовано 7 листопада 2009 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про кінематографіста чи кінематографістку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.