Жовта зірка — Вікіпедія

Голокост
Жовта зірка Давида Євреї Могильова, 1941 рік
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лата.

Жо́вта зі́рка або Лата (також жо́втий знак або знак ганьби́[1]) — особливий відмітний знак, який за наказом нацистів повинні були носити євреї на підконтрольній владі нацистської Німеччини території в період Голокосту[2]. Лати служили для того, щоб відрізняти євреїв у громадських місцях[3].

Знаки для сегрегації євреїв[ред. | ред. код]

Відмітні знаки для євреїв існували в Середньовіччі в мусульманських і християнських країнах і були частиною політики антисемітизму за релігійною ознакою[1]. У 1933 році нацисти, прийшовши до влади в Німеччині і окупувавши в ході Другої світової війни низку інших країн і територій, відродили практику сегрегації євреїв, але вже на основі расових критеріїв.

Вимоги нацистів[ред. | ред. код]

Уперше нацисти ввели обов'язкове носіння жовтої зірки в 1939 році для євреїв окупованої Польщі. Влада вказала, що на євреїв, які порушили вимогу носити на одязі спереду і ззаду жовту зірку, чекає суворе покарання[4]. Першим, не чекаючи вказівок вищого керівництва, такий наказ видав 24 жовтня 1939 року комендант міста Влоцлавек оберфюрер Крамер. Цей наказ стосувався всіх євреїв незалежно від віку й статі. Інші німецькі командувачі на окупованих територіях швидко прийняли такий порядок, який отримав офіційне схвалення з урахуванням антисемітських настроїв, що переважали серед місцевого польського населення, яке з ентузіазмом підтримало цю ідею. Від 1 грудня 1939 року носіння жовтої зірки було введене у всьому генерал-губернаторстві[5].

Найчастіше лата робилася зі шматка тканини жовтого кольору, переважно у вигляді шестикінечної зірки[6].

Лати треба було носити спереду і ззаду на верхньому одязі для того, щоб відповідно до расової політики нацистів можна було відрізнити єврея від будь-якої людини іншого етнічного походження.

Окрім латів нацисти часто вимагали від євреїв носити білі нарукавні пов'язки з шестикінечною зіркою[6], іноді також нашивку з номером будинку і квартири[7].

Радянський військовополонений-єврей з жовтою зіркою, 1941

На сході введення носіння жовтої зірки було майже повсюдним і одним з перших обмежень, яким піддавалися євреї. Так, в Білорусі, згідно з наказом № 1 від 7 липня 1941 року командувача тилом групи армій «Центр» генерала Максиміліана фон Шенкендорфа, вводилися обов'язкові для носіння євреями з 10-річного віку нарукавні пов'язки білого кольору з намальованою жовтою зіркою[6]. У Латвії наказ про носіння жовтої зірки був виданий окупаційною владою 13 серпня 1941 року[8], в Естонії — 11 вересня 1941 року[9].

Проте в Третьому Рейху і окупованих країнах Західної Європи, на відміну від Східної Європи і СРСР, ця вимога вводилася після цілого ряду інших, м'якіших дискримінаційних заходів. Наприклад, в Голландії нацисти ввели жовту зірку тільки 9 травня 1942 року[10], в окупованій зоні Франції — 29 травня 1942 року[11].

У Білорусі нацисти не робили особливого наголосу на форму нашивки, і часто вона була не у вигляді зірки, а у вигляді кружала[12].

Союзники нацистів також використали жовту зірку як відмітний дискримінаційний знак. Зокрема, 22 травня 1941 року припис носити жовту зірку отримали євреї Хорватії[13], в липні 1941 року таку вимогу отримали євреї Румунії[14].

Жовта зірка була також відмітним знаком для військовополонених єврейського походження.

Окрім жовтої зірки часто використовувалися інші додаткові позначення. Наприклад, вводилися спеціальні нарукавні пов'язки із зіркою Давида або нашивки на грудях з номером будинку, де живе цей єврей.

Міська легенда[ред. | ред. код]

Існує міська легенда, згідно якої після окупації Данії нацистами, коли король Данії Кристіан X дізнавшись про наказ щодо обов'язкового носіння данськими євреями жовтої зірки, він нашивав цей знак собі на одяг, сказавши, що усі данці рівні, і після цього наказ був скасований. Легенда з'явилася у зв'язку з висловлюванням короля після відвідування синагоги в 1942 році. Він сказав, що «якщо євреїв Данії змусять носити символ, що відрізняє їх від інших співгромадян, то я і моя сім'я теж носитимемо цей символ»[15][16][17].

Легенда стала широко відомою частково завдяки згадці в книзі Леона Юріса «Вихід», написаної в 1958 році[18]. Легенді також присвячений один з епізодів художнього фільму Ельдара Рязанова «Андерсен. Життя без любові». За фантастичного сюжету фільму, Г. Х. Андерсен на якийсь час переноситься в окуповану нацистами Данію і опиняється на місці Кристіана X. Бачачи приниження, яким піддаються євреї, Андерсен, — Крістіан X просить королеву Александріну прикріпити до його одягу жовту зірку Давида на знак солідарності з ними. Із зіркою Давида на грудях він здійснює кінні прогулянки Копенгагеном. Приклад короля наслідують прості данці, прикріплюючи до свого одягу, будівель і машин жовті зірки.

Насправді Данія була єдиною підконтрольною нацистам країною, де носіння жовтої зірки не вводилося[15][19].

Використання ісламістами[ред. | ред. код]

В період правління ісламістського режиму талібів в Афганістані у 2001 році уряд зажадав щоб індуїстська меншина в «Ісламському Еміраті Афганістан» носила жовті знаки в громадських місцях. Це було частиною плану талібів по відділенню і ідентифікації представників релігійних меншин від мусульманської общини[20].

Ці вимоги викликали протест і засудження в Індії і США як грубе порушення свободи віросповідання[21]. Голова Антидифамаційної ліги Аврам Фоксман порівняв указ талібів з практикою нацистської Німеччини відносно євреїв[22]. У США деякі конгресмени і сенатори носили жовті значки в ході дискусії з цієї проблеми як демонстрацію солідарності з індуїстською меншістю в Афганістані[23][24].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б D'Ancona, Jacob (2003). The City Of Light. New York: Citadel. с. 23—24. ISBN 0-8065-2463-4. But the wearing of a badge or outward sign — whose effect, intended or otherwise, successful or not, was to shame and to make vulnerable as well as to distinguish the wearer…
  2. ↑ Альтман И. А. Нацистский оккупационный режим на территории СССР. § 3. Правовое и социально-экономическое положение евреев // Холокост и еврейское сопротивление на оккупированной территории СССР/ Под ред. проф. А. Г. Асмолова. — М. : Фонд «Холокост», 2002. — 320 с. — ISBN ISBN 5-83636-007-7.
  3. ↑ Jennifer Rosenberg. Yellow Star (англ.). About.com. Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 2014-7-19.
  4. ↑ Jewish Badges during the Holocaust. Jewish Virtual Library (англ.). American-Israeli cooperative Enterprise. Архів оригіналу за 12 липня 2014. Процитовано 2014-7-19.
  5. ↑ Encyclopaedia Judaica, 2007, с. 48.
  6. ↑ а б в Черноглазова В. А. Уничтожение евреев Белоруссии в годы немецко-фашистской оккупации // Трагедия евреев Белоруссии в 1941— 1944 гг. : сборник материалов и документов. — 1997. — Вип. 2. — С. 17-29. — ISBN 985627902X.
  7. ↑ Видео. Жизнь и смерть в Минском гетто. «Война. Известная и неизвестная». Фильм одиннадцатый. Столичное телевидение. 07.05.2009. Архів оригіналу за 20.08.2011. Процитовано 1 вересня 2010.
  8. ↑ Залманович М. Катастрофа евреев Латвии (обзорная лекция) // Уничтожение евреев Латвии 1941-1945 : сборник. — Рига : Шамир, 2008. — С. 59-61. — ISBN 978-9984-9835-6-1.
  9. ↑ Каталог Еврейского музея Эстонии (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 серпня 2011. Процитовано 2014-7-19., стр. 6
  10. ↑ Нідерланди // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  11. ↑ Bernhard Blumenkranz. Histoire des juifs en France. — Privat, 1972. — Т. 1. — P. 397-398. — (Collection Franco-judaïca)
  12. ↑ Винница Г. К вопросу о дискриминации еврейского населения на оккупированной территории Восточной Беларуси // Уроки Холокоста: история и современность : сборник научных работ. — Мн. : Ковчег, 2009. — Вип. 1. — ISBN 978-985-6756-81-1. Архівовано з джерела 5 січня 2015. Процитовано 2015-01-05.
  13. ↑ Chronology of Jewish Persecution: 1941 (англ.). Jewish Virtual Library. Архів оригіналу за 17 липня 2011. Процитовано 21 травня 2011.
  14. ↑ Евреи в Румынии 1941 года. Radio Romania International. 29.11.2010. Архів оригіналу за 05.05.2012. Процитовано 2012-2-4.
  15. ↑ а б Кардаш А. А. Датская пастораль, или последняя сказка Андерсена // Лехаим : журнал. — Январь 2004. — № 1 (141).
  16. ↑ Anne Wolden-Ræthinge (1990) Queen in Denmark, Copenhagen: Gyldendal, ISBN 8701086235
  17. ↑ King Christian X of Denmark (англ.). UNITED STATES HOLOCAUST MEMORIAL MUSEUM. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 2014-7-17. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  18. ↑ A Star Is Borne.
  19. ↑ Gunnar S. Paulsson. The 'Bridge over the Øresund': The Historiography on the Expulsion of the Jews from Nazi-Occupied Denmark // Journal of Contemporary History. — July 1995. — No. 30. — P. 431-464. — DOI:10.1177/002200949503000304.
  20. ↑ Taleban to mark Afghan Hindus (англ.). CNN. 22 травня 2001. Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 2014-7-17. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  21. ↑ India deplores Taleban decree against Hindus [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.],Rediff.com
  22. ↑ Taliban: Hindus Must Wear Identity Labels [Архівовано 21 травня 2013 у Wayback Machine.],People's Daily
  23. ↑ US Lawmakers Condemn Taliban Treatment Of Hindus. Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 5 січня 2015.
  24. ↑ US lawmakers say: We are Hindus [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.],Rediff.com

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жовта_зірка&oldid=41428293