Жула Володимир Петрович — Вікіпедія

Жула Володимир Петрович
Народився 9 травня 1972(1972-05-09) (51 рік)
Україна Чернігівська обл., м. Прилуки
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність волейбол, педагогіка
Галузь фізична культура та спорт
Відомий завдяки волейболіст
Науковий ступінь кандидат педагогічних наук
Заклад Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка, факультет фізичного виховання
Посада викладач кафедри спорту, головний тренер жіночої команди з волейболу
Військове звання капітан міліції
Вага 115 кг
Зріст 205 см
Нагороди
Майстер спорту України
Майстер спорту України

відзнака МВС України «За відзнаку в службі» 2008 р.

Володимир Петрович Жула (нар. 9 травня 1972, Прилуки) — український педагог, колишній волейболіст, гравець національної збірної України в 1995—2001 роках. Майстер спорту України з волейболу, дворазовий чемпіон України, триразовий володар Кубку України, багаторазовий призер чемпіонату та кубку України, чемпіон і володар Кубку Ізраїлю, чемпіон СРСР, кандидат педагогічних наук.

Біографія[ред. | ред. код]

Жула Володимир Петрович народився 9 травня 1972 року в м. Прилуках.

У 1990 році закінчив Київську середню загальноосвітню школу-інтернат спортивного профілю (присвоєно кваліфікацію «тренер зі спорту (волейбол)»). З 1990 по 1995 рік навчався на факультеті фізичного виховання Чернігівського державного педагогічного інституту імені Т. Г. Шевченка за спеціальністю «Фізична культура» та отримав кваліфікацію «Вчитель фізичної культури». У 2014 році закінчив аспірантуру Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка та захистив кандидатську дисертацію. Володимир має дружню родину, дружина Лідія — кандидат.пед.наук, доцент; доньки: Ганна та Ольга (спортсменки: волейбол).

Грав у клубах «Азот» (Черкаси, 1988—1990 і 1995—2002), «Шахтар» (Донецьк, 1990—1991), «Локомотив» (Київ, 1991—1993), «Буревісник» (Чернігів, 1993—1995, 2004—2012?[1]). У 2002—2003 роках грав в Ізраїлі.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

У 2005—2011 роки працював на посаді старшого інспектора спортивної команди УМВС України в Чернігівській області (звання — капітан міліції). З вересня 2011 року працює викладачем кафедри спорту Чернігівського національного університету імені Тараса Шевченка. З 2015 року доцент кафедри спорту.

З 2004 по 2007 р. головний тренер чоловічої волейбольної команди «Буревісник», з 2007 по 2014 рік тренер чоловічої волейбольної команди суперліги України «Буревісник-ШВСМ». З 2014 року головний тренер жіночої волейбольної команди суперліги України «Педуніверситет-ШВСМ»[2]. Член виконкому Федерації волейболу України (ФВУ), голова комісії атлетів ФВУ[3].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Автор більше 10 фахових наукових статей. Співавтор підручника під грифом МОН «Волейбол у фізичному вихованні студентів». Кандидатська дисертація з педагогічних наук за темою: «Розвиток рухових умінь майбутніх учителів фізичної культури в процесі занять волейболом», спеціальність 13.00.02 — теорія та методика навчання (фізична культура, основи здоров'я).

Досягнення[ред. | ред. код]

  • Майстер спорту України з волейболу,
  • гравець національної збірної України в 1995—2001 р.,
  • дворазовий чемпіон України, триразовий володар Кубку України, багаторазовий призер чемпіонату та кубку України,
  • учасник XVIII Всесвітньої Універсіади м. Фукуока (Японія) 1995 р.,
  • учасник чемпіонату світу з волейболу (м. Сендай, Японія, 1998 р.),
  • триразовий переможець щорічного Міжнародного турніру «Rashid international volleyball tournament» (м. Дубаї, ОАЕ, 1998—2000),
  • найкращий волейболіст чемпіонату України сезону 1999—2000,
  • фіналіст Європейського кубку топ команд з волейболу 2002—2003 р.,
  • чемпіон та володар кубку Ізраїлю 2003—2004 р.,
  • чемпіон VIII Універсіади України серед вищих навчальних закладів 2007 р. (тренер),
  • срібний призер 8-го чемпіонату Європи з волейболу серед поліцейських (м. Варна, Болгарія) 2009 р. (тренер),
  • бронзовий призер ХІІ Універсіади України серед вищих навчальних закладів 2015 р. (тренер),
  • чемпіон СРСР.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Почесна грамота Управління у справах молоді та спорту Чернігівської облдержадміністрації (2005, 2007).
  • Почесна грамота Федерації волейболу України (2011).
  • Відзнака МВС України «За відзнаку в службі» (2008).
  • Почесна грамота обласної ради з врученням нагрудного знаку (2016).

Сім'я[ред. | ред. код]

Має дочок Ольгу, Анну, які теж є волейболістками[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Дата — орієнтовна, починав сезон 2011—2012 як граючий тренер; Завдання у «Буревісника» одне — грати гідно [Архівовано 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Вільна деснянка. — 2011. — № 88 (29 вер.). — С. 9.
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 2 липня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 2 липня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Волейбол. Ольга Жула: «Ми зробимо все, щоби залишитися в Суперлізі» [Архівовано 9 грудня 2021 у Wayback Machine.]. — 2019. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]


Спорт в Україні Це незавершена стаття про українського спортсмена чи спортсменку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
М'яч Це незавершена стаття про волейболіста чи волейболістку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
1 {{{p1}}} • 2 Попов • 4 Гудима • 5 Пересунчак • 6 Сидоренко • 7 Філіппов • 8 Зайцев • 9 Гатін • 10 Мушенко • 11 Щавінський • 12 Шадчин () • 13 Лошаков • 14 Жула • Тренер: Ліхно
Україна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жула_Володимир_Петрович&oldid=38181054