Жульєт Майнієль — Вікіпедія

Жульєт Майнієль
Juliette Mayniel
Фотограф Оріол Маспонс[es], 1960 рік
Фотограф Оріол Маспонс[es], 1960 рік
Фотограф Оріол Маспонс[es], 1960 рік
Ім'я при народженні Раймонд Марі Жульєт Мейнієль
фр. Raymonde Marie Juliette Meyniel
Народилася 22 січня 1936(1936-01-22)
Сен-Іпполіт, Аверон, Франція
Померла 21 липня 2023(2023-07-21) (87 років)
Сан-Міґель-де-Альєнде, Гуанахуато, Мексика
Громадянство  Франція
Діяльність кіноакторка
Роки діяльності 1958 — 1982
У шлюбі з Вітторіо Ґассман і Робер Обуаноd
Діти Алессандро Ґассманd
IMDb nm0562831
Нагороди та премії
1960 Срібний ведмідь — Найкраща жіноча роль («Ярмарок»)
CMNS: Жульєт Майнієль у Вікісховищі

Раймо́нд Марі́ Жульє́т Мейніє́ль (фр. Raymonde Marie Juliette Meyniel, більше відома як Жульє́т Майніє́ль (фр. Juliette Mayniel); 22 січня 1936(19360122), Сен-Іпполіт, Франція — 21 липня 2023, Сан-Міґель-де-Альєнде, Мексика) — французька кіноакторка, відома ролями у фільмах кінематографістів французької нової хвилі впродовж 1950-х — 1960-х років. Загалом знялася у 35 стрічках у кіно та на телебаченні між 1958 і 1982 роками. У 1964—1968 роках була партнеркою італійського актора Вітторіо Ґассмана, від якого народила сина Алессандро[it], що також став актором.

1960 року на 10-му Берлінському міжнародному кінофестивалі була нагороджена «Срібним ведмедем» за найкращу жіночу роль у німецькому фільмі «Ярмарок» Вольфганга Штаудте.

Біографія[ред. | ред. код]

Раймонд Марі Жульєт Мейнієль народилася 22 січня 1936 року на Півдні Франції в окситанському містечку Сен-Іпполіт. На кіноекрані Жульєт дебютувала у віці двадцяти двох років, зігравши роль без назви в комедії «Перше травня»[fr] (фр. Premier mai) аргентинського режисера Луїса Саславскі[1].

Зовнішні відеофайли
«Кузени». Сцена появи Флоранс, персонажа Майнієль на YouTube

Уже наприкінці 1950-х років вона стала однією з великих надій французького кіно, завдяки головній ролі Флоранс в одному з перших фільмів французької нової хвилі — «Кузени», який зняв і спродюсував Клод Шаброль[1]. Він писав у своїх мемуарах, що дізнався про Жульєт з реклами мила[2]. І Майнієль, і її партнери по знімальному майданчику, Жерар Блейн[fr] і Жан-Клод Бріалі, стали широко відомі як у Франції, так і за кордоном[1].

Презентація фільму «Кузени» ​​на Берлінале також привернула увагу німецьких кінематографістів, і акторка отримала головну жіночу роль у німецькій драмі 1960 року «Ярмарок», яку зняв Вольфганг Штаудте. Цей фільм дав їй «Срібного ведмедя» за найкращу жіночу роль[1].

У Франції вона знову знімалася у фільмах Шаброля. Так, за участі Майнієль побачили світ стрічки «Залицяльники»[fr] (фр. Les Godelureaux; 1961 рік), Ландрю (1963) та «Офелія»[fr] (фр. Ophélia), останні — 1962 року. Окрім співпраці з Шабролем, акторка також знімалася у фільмах інших видатних французьких режисерів того часу. Зокрема, у фільмі Жана-П'єра Мокі[fr] «Пара»[fr] (фр. Un couple) 1960 року та «Через, через жінку»[fr] (фр. À cause, à cause d'une femme) 1962 року, який зняв Мішель Девіль[1].

Вітторіо Ґассман, 1960-ті роки

На початку своєї кінокар'єри Жульєт Майнієль одружилася з маловідомим французьким актором Робером Обуано, який був старшим за неї на дев'ять років. Завдяки зйомкам в Італії під час виробництва фільму «Троянська війна» 1961 року, де Жульєт зіграла Креусу Троянську[en], вона познайомилася з видатним італійським актором Вітторіо Ґассманом. Їх знайомство призвело до розлучення Жульєт і Робера у 1964 році. Упродовж 1964—1968 років Вітторіо та Жульєт мали романтичні стосунки. 1965 року в пари народився син, якого назвали Алессандро[it], і Майнієль тимчасово зупинила свою акторську кар'єру[1].

Повернення на екрани відбулося лише 1968 року в італійському телевізійному мінісеріалі «Одіссея»[it] (італ. Odissea), де акторка зіграла давньогрецьку легендарну чаклунку Кірку. Після розриву з Ґассманом Майнієль продовжила зніматися в кіно, але не повернулась у Францію, азалишилась в Італії. Серед інших помітних робіт у кіно того часу слід відзначити кримінальну комедію «На прізвисько Громило»[it] (італ. Piedone lo sbirro) 1973 року зі знаменитим Бадом Спенсером у головній ролі, а також еротичну драму «Сімейні гріхи»[it] (італ. Peccati in famiglia) 1975 року, в якій її партнером був Мікеле Плачидо[1], і комедію «Сімейний порок» з такими зірками італійської еротичної комедії, як Ренцо Монтаньяні[it], Едвіж Фенек, Ньєвес Наварро, Оркідея Де Сантіс та ін.

Жульєт Майнієль символічно завершила свою кінокар'єру, зігравши зі своїм сином і колишнім партнером у їхньому спільному фільмі «Від батька до сина»[it] (італ. Di padre in figlio) 1982 року[1]. Відтоді Майнієль жила приватно в Мексиці. За словами її сина Алессандро, які він сказав в одному з інтерв'ю, мама жила «близько двадцяти років у приємному місці в Мексиці, з внутрішнім двориком і садом. Вона грала з друзями в бридж, вона художниця, добре вміла відновлювати руїни, перепродаючи їх на вагу золота. Це стало її пенсією»[3]. 21 липня 2023 року, у віці 87 років, акторка померла в мексиканському містечку Сан-Міґель-де-Альєнде, штат Гуанахуато. Про це повідомив її син Алессандро у своїх соцмережах[4].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Кузени, 1959 рік
Зовнішні відеофайли
Сцени з кінофільмів
«Очі без обличчя», 1959 рік на YouTube (фр.)
«Ярмарок», 1960 рік на YouTube (нім.)
«Сімейний порок», 1975 рік. Оркідея Де Сантіс, Ренцо Монтаньяні та Жульєт Майнієль на YouTube (італ.)
Сімейний порок, 1975 рік
Українські назви фільмів у таблиці подано шляхом перекладу оригінальних назв[5].
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1958 ф Перше травня[fr] Premier mai у титрах не вказана
1959 ф Кузени Les Cousins Флоранс (фр. Florence)
1959 ф Рибалка з Ісландії[fr] Pêcheur d'Islande Гауде Мевель (фр. Gaude Mével)
1959 ф Ніч полювання[fr] La Nuit des traqués Жозетт (фр. Josette)
1959 кф Бонсуа, Жульєт Майнієль Bonsoir, Juliette Mayniel грає сама себе
1959 ф Очі без обличчя[fr] Les Yeux sans visage Една Грубер (фр. Edna Grüber)
1960 ф Пара[fr] Un couple Енн (фр. Anne)
1960 ф Тримайся на плаву[fr] Marche ou crève Едіт (фр. Edith)
1960 ф Ярмарок нім. Kirmes Аннет (нім. Annette)
1960 ф Кермо на двох On roule à deux невідомо
1961 ф Залицяльники[fr] Les Godelureaux ніч (фр. La none)
1961 ф Троянська війна La Guerra di Troia Креуса[en] (італ. Creusa)
1962 ф Поки не вгамуєш спрагу[fr] Jusqu'à plus soif Мей-Енн (фр. Maie-Anne)
1962 кф Це життя[fr] Ça c'est la vie невідомо
1962 ф Ландрю Landru Анна, Марі, Анжель Коломб (фр. Anna, Marie, Angèle Colomb)
1962 ф Офелія[fr] Ophélia Люсі (фр. Lucie)
1962 ф Через, через жінку[fr] À cause, à cause d'une femme Хлоя (фр. Chloé)
1964 ф Небезпечне кохання[it] італ. Amori pericolosi кульгава дружина, сегмент «Перевал»
1965—1968 с Присутність минулого Présence du passé у титрах не вказана
1965 ф Вбивство зроблено в Італії[it] італ. Assassinio made in Italy Лорена Бореллі (італ. Lorena Borelli)
1967—1968 с Світ Піранделло італ. Il mondo di Pirandello Епізод «Здані кімнати» (італ. Camere d'affitto). Джульєтта Консальві (італ. Giulietta Consalvi)
1968—1968 с Одіссея[it] італ. Odissea Кірка (італ. Circe)
1968 ф Вибачте, займемось коханням?[it] італ. Scusi, facciamo l'amore? Гілберта (італ. Gilberta)
1968 ф Дикий кіт[it] італ. Il gatto selvaggio Джульєтта (італ. Juliette)
1969 ф Алібі[it] італ. L'alibi у титрах не вказана
1970 ф Така маленька різниця[it] італ. Quella piccola differenza Антонелла (італ. Antonella)
1970 ф Сьогоднішнє кохання[it] італ. Un amore oggi Міра / Гелена (італ. Myra / Helena)
1972 ф Дорога в місячному сяйві пол. Droga w swietle ksiezyca Катаржина, мачуха Юліана (пол. Katarzyna, macocha Juliana)
1973 ф На прізвисько Громило[it] італ. Piedone lo sbirro Марія (італ. Maria)
1974 ф Жінки на сонці[fr] Femmes au soleil Емма (фр. Emma)
1975 ф Сімейні гріхи[it] італ. Peccati in famiglia П'єра, дружина Карло (італ. Piera, moglie di Carlo)
1975 ф Сімейний порок італ. Il vizio di famiglia Маґда (італ. Magda)
1976 ф Звідники[it] італ. I prosseneti Графиня Гільда (італ. La contessa Gilda)
1976 ф Вчитель гри на скрипці[it] італ. Il maestro di violino Графиня Маргарита ді Сансеверо (італ. Contessa Margherita di Sansevero)
1976 ф Скотолозтво італ. Bestialità Іветт (італ. Yvette)
1977—1977 с Навчальний рік[it] італ. Un anno di scuola Мати Джорджіо (італ. Madre di Giorgio)
1978—1978 с Мадам Боварі[it] італ. Madame Bovary маркіза д'Андервільє (італ. Marchesa d'Andervilliers)
1978—1978 с Сьомий рік італ. Settimo anno у титрах не вказана
1978 ф Тільки чорний[it] італ. Solamente nero синьйора Нарді (італ. Signora Nardi)
1982 ф Від батька до сина[it] італ. Di padre in figlio грає саму себе
1982—1982 с Десять італійських режисерів, десять італійських історій італ. Dieci registi italiani, dieci racconti italiani Тереза (італ. Teresa)
1986 ф Моллі О італ. Molly O Софі (італ. Sophie)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и Pavel "argenson" Vlach. Juliette Mayniel. Česko-Slovenská filmová databáze[sk] (чес.). Процитовано 22 липня 2023.
  2. ↑ Claude Chabrol. Et pourtant je tourne. — Paris : Ramsay[fr], 1976. — P. 142. — ISBN 2-84041-012-5. (фр.)
  3. ↑ “Papa Vittorio made me become a bartender as a punishment. My mother? At 86 he is in Mexico and we talk to each other by email” [«Тато Вітторіо в покарання змусив мене стати барменом. Моя мати? У 86 років вона у Мексиці, і ми розмовляємо одне з одним електронною поштою»]. time.news (англ.). 30 січня 2022. Процитовано 22 липня 2023. For about twenty years in a pleasant place in Mexico, with the patio in the center, the garden. She plays bridge with her friends, she is a painter, she was good at putting the ruins back in place by reselling them for their weight in gold. It became his pension.
  4. ↑ Morta la madre di Alessandro Gassmann, Juliette Mayniel [Смерть матері Алессандро Ґасманна, Жульєт Майнієль]. La Repubblica (італ.). 21 липня 2023. Процитовано 22 липня 2023.
  5. ↑ Жульєт Майнієль на сайті IMDb (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Сцени з кінофільмів
Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жульєт_Майнієль&oldid=41231495