Орхідея де Сантіс — Вікіпедія

Орхідея де Сантіс
Orchidea De Santis
Ім'я при народженні Оркідеа Де Санктіс
італ. Orchidea De Sanctis
Народилася 20 грудня 1948(1948-12-20) (75 років)
Барі, Італія
Громадянство  Італія
Діяльність акторка театру, кіноакторка, радіоведуча, еротична модель, співачка, блогерка
Роки діяльності 19641996
IMDb nm0211473

CMNS: Орхідея де Сантіс у Вікісховищі

Оркіде́а Де Са́нтіс (італ. Orchidea De Santis, справжнє прізвище — Де Са́нктіс (італ. De Sanctis); 20 грудня 1948(19481220), Барі, Італія) — італійська кіноакторка та еротична модель. Її кінокар'єра тривала в часи розквіту італійського кінематографа з 1964 по 1996 рік, впродовж яких вона зіграла у приблизно в 60 стрічках, але стала відомою завдяки своїм ролям у жанрі «еротичної комедії по-італійськи» й особливо у такому піджанрі як «Декамеротика»[it].

На відміну від багатьох інших акторок так і не стала «зіркою першої величини», але все одно зіграла багато ролей і намагалась обирати стрічки, де можна проявити свою акторську гру[1]. Починала як співачка, а пізніше працювала у кіно, але після аварії 1980 року покинула кіноіндустрію й грала у театрі, на телебаченні та на радіо. Відома громадською діяльністю із захисту тварин і популяризацією кіно. Заснувала фестиваль незалежного кіно Italia (de)Genere.

Біографія[ред. | ред. код]

Перші роки[ред. | ред. код]

Оркідеа Де Санктіс народилася 20 грудня 1948 року на Адріатичному узбережжі в місті Барі на Півдні Італії[1]. За деякими даними вона народилася в іншому місті Апулії, Лечче[2], хоча це не підтверджується інформацією з офіційного сайту акторки[3][1]. Батько Оркідеї був морським офіцером, тож в дитинстві дівчинці довелося з усією родиною переїхати до Риму[1][2].

Вперше з індустрією розваг вона стикнулася у дванадцятирічному віці на радіо Via Asiago[1]. Тоді ж, 1960 року, Оркідеа була хористкою і незабаром стала солісткою дитячого хору на Programma Nazionale (нині — Rai Radio 1[it]) під керівництвом професора Ренати Кортільоні[it][2].

Кінокар'єра[ред. | ред. код]

Початок кінокар'єри Оркідеї в середині шістдесятих років був пов'язаний маленькими побічними ролями, які потім стають все більш важливими[2]. Кінодебют відбувся 1964 року, коли п'ятнадцятирічна Оркідеа з'явилася в ролі Дори в одній з новел фільму «Ці божевільні, божевільні жінки»[it] (італ. Queste pazze, pazze donne), який зняв Маріно Джироламі[it]. Через два роки вона ще раз з'явилась на великому екрані у стрічці «Битва модів»[it] (італ. La battaglia dei Mods), присвячену популярній на той час молодіжній субкультурі модів[en][1].

Зйомки в жанровому кіно акторка почала з «комедії по-італійськи» і чистого комічного кіно. Серед найбільш значущих були «Двоє дітей Рінґо»[it] (італ. I due figli di Ringo) 1966 року з Франко Франкі[it] та Чиккіо Інграсіа[it], а також фільм Енцо Дж. Кастелларі[it] «Гектор Могутній»[it] (італ. Ettore lo fusto) 1971 року [2], сюрреалістична комедія про Троянську війну. Одним з найуспішніших фільмів Де Сантіс у кіно стала стрічка Лучано Сальче[it] «Переворот»[it] (італ. Colpo di stato) 1969 року з «зірковим» акторським складом: Джанкарло Джанніні, Ріккардо Куччоллою, Орнеллою Муті, Адріаною Асті, Гастоне Москіном[1].

Далі в акторки було багато ролей в «сексуальних комедіях по-італійськи», таких як «Сольний концерт пістолета»[it] (італ. Concerto per pistola solista; 1970 рік), «Декамеротікус»[it] (італ. Decameroticus; 1972 рік), «Заради кохання Офелії» (італ. Per amare Ofelia; 1974 рік) та «Сімейний порок» (італ. Il vizio di famiglia; 1975 рік) тощо. Крім еротичних комедій, вона також грала у класичних комедіях, спагеті-вестернах, джалло та пеплумах[1].

Кінокар'єра Оркідеї Де Сантіс раптово зупинилась у 1980 році після серйозної аварії під час фільмування «Ось і коти»[it] (італ. Arrivano i gatti). Після цього випадку вона взяла тривалу перерву і повернулася на сцену лише у двох повнометражних кінофільмах. У 1987 році знялась у стрічці «Ніжність» (італ. Tenerezza) і ​​1992 року у «Друзі серця»[it] (італ. Le amiche del cuore) разом з Мікеле Плачидо[1].

Телебачення, театр, радіо та захист тварин[ред. | ред. код]

Де Сантіс у 1986 році

Після аварії деякий час Оркідеа знімалася на телебаченні та в кількох короткометражних фільмах, таких як «Рузвельт» (італ. Roosvelt; 1986 рік, на Rai Tre), «Чарівна Цирцея» (італ. La Maga Circe; 1987 рік) та «Лукреція Борджіа» (італ. Lucrezia Borgia; 1987 рік)[2], «Великі процеси» (італ. Il Grandi Processi; 1996 рік, усі на Rai Uno). «Справа Редолі» (італ. Il caso Redoli) став останнім фільмом, в якому знялася акторка[1][2]. По завершенню кінокар'єри Де Сантіс грала в театрі, у радіовиставах Rai Radio[it] (зокрема на радіостанції для італійців за кордоном Rai Internazionale[it])[1].

Де Сантіс і Лучано Сальче[it]

Наприкінці вісімдесятих вона організовувала та проводила телевізійні програми, які на той час вважалися експериментальними, спрямовані на інформування та просвіту з теми захисту прав тварин, для деяких приватних римських мовників, таких як GBR[it], Video1 і T.R.E.[it][2]. Так у 1999 році акторка була творцем і ведучою телевізійного шоу L'anello di Re Salomone, присвяченому тваринам. На початку 2000-х її також можна було почути в розважальній радіопрограмі Due di notte[1]. З цієї тематики Оркідеа створила навчальні відео, призначені для шкіл[2], зокрема «Монографія звичайного пса» у 2002 році. Крім популяризації прав тварин вона тісно співпрацює з різними організаціями захисту тварин і навколишнього середовища. Зокрема з Міжнародною організацією захисту тварин[it] (OPIA — італ. Organizzazione Internazionale Protezione Animali)[1], а також організовує щорічну виставку собак Tali & Quali[2]. Сама акторка з цього приводу каже:

Я зачарована, спостерігаючи за ящірками, жабами, метеликами та всіма дрібними істотами навколо. Я переконана, що кожна людина повинна хоча б раз у житті мати безпосередній досвід спілкування з твариною. Тварини навчають вас багатьох речей. Присутність тварини може заповнити «прогалини» в людській любові. Тварини приймають нас такими, якими ми створені, і не розрізняють: красиві ми чи потворні, багаті чи бідні, розумні чи дурні.
— Оркідеа Де Сантіс про захист тварин[1]

Оркідеа Де Сантіс активна не лише в питаннях захисту тварин, також вона займається громадською діяльністю, виступає на презентаціях і фестивалях, присвячених італійському незалежному кіно категорії «B»[en]. У середині 2000-х років Оркідеа у співпраці з Департаментом культури адміністрації міста Риму координувала фестиваль жанрового кіно Italia (de)Genere, присвячений золотим рокам італійського кінематографа[1]. Гостям проводили зустрічі до та після показів журналісти та критики кіно Альберто Кастанья[it], Фабіо Мелеллі[it], Італо Москаті[it], Антоніо Тенторі[it], а також було запрошено таких зірок, як Карло Ліццані, Франко Неро, Маріо Скачча[it], Серджо Солліма[it] та багато інших[4]. 20 лютого 2006 року акторка з багатьма митцями (як то Паоло Вілладжо, Ландо Буццанка[it], Елеонора Джорджі тощо) взяла участь у виставці Casa del cinema[it] під назвою «Остання посмішка», присвяченій видатному італійському актору та режисеру Лучано Сальче[it]. Трохи пізніше Оркідеа за підтримки Експериментального центру кінематографії провела ретроспективний показ його фільмів[1].

Творчість[ред. | ред. код]

Амплуа[ред. | ред. код]

Вона привносила у фільми, де знімалася, свою чудову фізичну присутність і незвичайне почуття гумору та іронії.

оригінальний текст (італійська)

Porta nei film che ha interpretato la sua grande presenza fisica e un senso dell'umorismo e dell'ironia non comuni.

— італійський кіножурналіст Джордіано Лупі[es] [2]
Зовнішні відеофайли
 evK_qNpA6d8 на YouTube (італ.)
Див. також: Декамеротика[it]

У стрічках, де грала Де Сантіс її героїні ніколи не були основними чи єдиним, а завжди була позаду більш популярної та відомої колеги. У своїх перших фільмах Оркідеа знімалася разом із визнаними акторками того часу, як Розальба Нері, Аніта Екберг, Глорія Пол[it], Марія Піа Конте[it], Ліза Гастоні, Кароль Андре[fr], Валерія Моріконі[it] та Розанна Ск'яффіно. Доля виконавиці другорядних ролей супроводжувала акторку протягом усієї її кінокар'єри, за рідкісними винятками[2].

Де Сантіс зробила собі ім'я знімаючись переважно у жанрових стрічках. Деякі з фільмів були одними з перших у своїх напрямках. Наприклад трилер («Твоє миле тіло для вбивства»[it] (італ. Il tuo dolce corpo da uccidere) 1970 року), детектив («Сольний концерт пістолета»[it] (італ. Concerto per pistola solista) того ж року), сатира[it] («Дорогій мамі в день народження» (італ. Alla mia cara mamma nel giorno del suo compleanno) 1974 року) і перш за все Оркідеа відома як акторка «сексуальної комедії по-італійськи»[2].

Серед важливих фільмів цього жанру, у яких вона взяла участь, були «Переворот»[it] (італ. Colpo di stato) Лучано Сальче[it] 1969 року, «Паоло гарячий»[it] (італ. Paolo il caldo) Марко Вікаріо[it] 1973 року з Джанкарло Джанніні, Россаною Подеста та Орнеллою Муті, а також «Заради кохання Офелії» (італ. Per amare Ofelia) Флавіо Могеріні 1974 року з Ренато Поццетто та Франсуазою Фабіан. Однак, найбільше акторка запам'яталась публіці завдяки ролі у фільмі «Небога»[it] (італ. La nipote) Нелло Россаті[it] 1974 року, культовому фільмі, де вона зіграла хоч і другорядну, але помітну протягом усього сюжету роль економки Доріс. Серед інших робіт в цьому жанрі: «Простачка»[it] (італ. L'ingenua, 1975 рік), «Сімейний порок» (італ. Il vizio di famiglia, 1975 рік), «Милі тітоньки»[it] (італ. Le dolci zie, 1975 рік), «Лікарка під простирадлом» (італ. La dottoressa sotto il lenzuolo, 1976 рік), «Гарна чорнява економка»[it] (італ. Una bella governante di colore, 1978 рік), «Троє під простирадлом» (італ. Tre sotto il lenzuolo, 1979 рік) тощо[2].

Варто також відзначити, що Де Сантіс виконала багато фундаментальних ролей у «декамеротичному» піджанрі. Декамеротика[it] (або «комедія Боккаччо») — піджанр еротичної комедії, дія сюжетів якого відбувається здебільшого в Італії пізнього середньовіччя, оповідаючи про сексуальні пригоди духовенства, аристократії або простолюду. Цей жанр, разом з іншими еротичними фільмами, з'явився в Італії наприкінці 1960-х років, а потім набув особливого поширення на початку 1970-х років. Лише 1972 року Оркідеа зіграла у п'ятьох «декамеротичних» стрічках: «Заборонений Декамерон»[it] (італ. Il Decamerone proibito), «Теплі ночі Декамерона»[it] (італ. Le calde notti del Decameron), «Жарти, дозволеність і кохання таємного Декамерона»[it] (італ. Beffe, licenzie et amori del Decamerone segreto), «Тисяча і одна ніч по-італійськи»[it] (італ. Le mille e una notte all'italiana), а також «Декамеротікус»[it] (італ. Decameroticus). В жодному з цих фільмів ніколи не було однієї головної героїні, а кілька, ніби, режисери не довіряли здатності кожної акторки окремо привернути увагу чоловічої аудиторії в прокаті. Крім Оркідеа у Декамеротиці зіграли багато помітних ролей й інших італійських акторок еротичного жанру, як то Фемі Бенуссі, Габріелла Джорджеллі, Маліса Лонго[it], Адріана Асті. Проте Оркідеа мала відмінні фізичні дані, і, на відміну від багатьох інших, мала хист до акторської майстерності[2].

Де Сантіс разом з Ренцо Монтаньяні[it] у фільмі «Сімейний порок» 1975 року

Фільмографія[ред. | ред. код]

За 32 роки кінокар'єри Оркідеа Де Сантіс знялася приблизно в 56 художніх повнометражних фільмах. Вона також з'явилася в кількох короткометражках.

Під час своєї кінокар'єри Де Сантіс зіграла багато другорядних жіночих ролей. Серед партнерів по знімальному майданчику Оркідеї було багато зірок італійського кіно: Фемі Бенуссі, Тіно Буацеллі, Ландо Буццанка[it], Даніеле Варґас[it], Паоло Вілладжо, Ліза Гастоні, Вітторіо Де Сіка, Джанкарло Джанніні, Чиккіо Інграсіа[it], Піно Карузо[it], Вальтер К'ярі[it], Валентіна Кортезе, Альберто Ліонелло[it], Сандра Міло, Ренцо Монтаньяні[it], Гастоне Москін, Роміна Павер, Стефанія Сандреллі, Розанна Ск'яффіно, Габріеле Тінті[it], Леопольдо Трієсте, Едвіж Фенек, Франко Франкі[it], Ілона Шталлер то багато інших. Окрім того, з акторкою в деяких міжнародних фільмах грали зірки європейського кіно: Кароль Андре[fr], Філіпп Леруа[fr], Жульєт Майнієль, Мішель Пікколі, Моріс Роне[fr], Карін Шуберт[de] тощо[5].

Вона грала у фільмах багатьох відомих режисерів: Лучано Сальче[it] («Як я навчився любити жінок»[it], «Переворот»[it] та «Дорогій мамі в день народження»), Альфонсо Брешія[it] («У лабіринті сексу»[it], «Твоє миле тіло для вбивства»[it]), Енцо Муції[it] («Рожева пляма»[it]), Ів Аллегре («Вторгнення»[it]), Енцо Дж. Кастелларі[it] («Гектор Могутній»[it]), Франсіс Жиро («Рене ла Канн»[fr]) тощо[5].

Починаючи з середини 1970-х років «золота епоха» італійського кінематографа почала закінчуватися. На закінчення кінокар'єри також вплинула аварія, в яку потрапила акторка. Невдовзі вона зіграла в кількох телевізійних проєктах. Не зважаючи на велику кількість зіграних ролей акторка так і не була номінована на жодну з кінопремій.

Список ролей акторки
Зовнішні відеофайли
Сцени з кінофільмів
 UlfZwYugqlU на YouTube (італ.)
 Sy2-Ci3-MZk на YouTube (італ.)
 FA3dQi1quNo на YouTube (італ.)
Українські назви фільмів у таблиці подано шляхом перекладу оригінальних назв[5].
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1964 ф Ці божевільні, божевільні жінки[it] Queste pazze, pazze donne Новела «Мало, але добре» (італ. Pochi ma buoni). Дора (італ. Dora)
1964 ф Непереможна трійка[it] Gli invincibili tre світловолоса дівчина (італ. Ragazza di capelli biondi)
1966 ф Битва модів[it] La battaglia dei Mods Жасмін (італ. Jasmine)
1966 ф Як я навчився любити жінок[it] Come imparai ad amare le donne Аґнес (італ. Agnese)
1966 ф Двоє дітей Рінґо[it] I due figli di Ringo Марісоль (італ. Marisol)
1967 ф Чорний[it] Il nero Оркідеа (італ. Orchidea)
1968 ф Сіґпрес проти Скотленд-Ярду[it] Sigpress contro Scotland Yard (нім. Mister Zehn Prozent – Miezen und Moneten) Мануела (італ. Manuela)
1969 ф Переворот[it] Colpo di stato подруга (італ. La fidanzata)
1969 ф У лабіринті сексу[it] Nel labirinto del sesso (Psichidion) Анна (італ. Anna)
1969 ф Рожева пляма[it] Una macchia rosa Надя (італ. Nadia)
1969 ф Приберіть ноги від лобового скла[it] Togli le gambe dal parabrezza Франческа (італ. Francesca)
1970 ф Вторгнення[it] L'invasione (фр. L'invasion) Елла (італ. Ella)
1970 ф Твоє миле тіло для вбивства[it] Il tuo dolce corpo da uccidere Елена Сандерс (італ. Elena Sanders)
1970 ф Сольний концерт пістолета[it] Concerto per pistola solista покоївка (італ. la cameriera)
1970 ф Красиві... це ми[it] Quelli belli… siamo noi Елізабетта Контросальво (італ. Elisabetta Controsalvo)
1972 ф Гектор Могутній[it] Ettore lo fusto Брізеїда (італ. Briseide)
1972 ф Заборонений Декамерон[it] Il Decamerone proibito Тесса (італ. Tessa)
1972 ф Диявол в мозку[it] Il diavolo nel cervello Катеріна (італ. Caterina)
1972 ф Один долар у нагороду[es] La preda e l'avvoltoio (ісп. Un dólar de recompensa) Джанет (італ. Janet)
1972 ф Навіть якщо я хочу працювати?[it] Anche se volessi lavorare, che faccio? повія (італ. prostituta)
1972 ф Сім трупів для Скотленд-Ярду[it] 7 cadaveri per Scotland Yard Сенді Крістіан (італ. Sandy Christian)
1972 ф Теплі ночі Декамерона[it] Le calde notti del Decameron Перонелла (італ. Peronella)
1972 ф Жарти, дозволеність і кохання таємного Декамерона[it] Beffe, licenzie et amori del Decamerone segreto Дінда (італ. Dinda)
1972 ф Заборонені ігри Аретіно П'єтро[it] I giochi proibiti de l'Aretino Pietro Новела «Шахрайство» (італ. La truffa). Ліза Мартіні (італ. Lisa Martini)
1972 ф Тисяча і одна ніч по-італійськи[it] Le mille e una notte all'italiana Невідомо
1972 ф Любов і смерть у саду богів[it] Amore e morte nel giardino degli dei Віола (італ. Viola)
1972 ф Декамеротікус[it] Decameroticus дружина Чакко (італ. moglie di Ciacco)
1973 ф Хрещена мати[it] La padrina Маріса (італ. Marisa)
1973 ф Вітерберійські оповідання: найщасливіші історії 1300-х років[it] I racconti di Viterbury — Le più allegre storie del '300 Аманда (італ. Amanda)
1973 ф Паоло гарячий[it] Paolo il caldo повія (італ. prostituta)
1973 ф Спробуй і ти, Ліонель[it] Provaci anche tu, Lionel Анна Тринадцята (італ. Anna Tredicesimo)
1974 ф Заради кохання Офелії Per amare Ofelia трієстська повія (італ. prostituta triestina)
1974 ф Племінниці Чарлі[de] нім. Charlys Nichten Домінік (італ. Dominique)
1974 ф Смерть дзвонить о 10 Le calde labbra del carnefice (ісп. La muerte llama a las 10) Ширлі (італ. Shirley)
1974 ф Вибачте, чи можна було б уникнути військової служби?... Ні![it] Scusi, si potrebbe evitare il servizio militare?… No! Невідомо
1974 ф Дорогій мамі в день народження Alla mia cara mamma nel giorno del suo compleanno Йоланда (італ. Jolanda)
1974 ф Проституція[it] Prostituzione Бенедетта (італ. Benedetta)
1974 ф Небога[it] La nipote Доріс (італ. Doris)
1975 ф Простачка[it] L'ingenua Сьюзі (італ. Susy)
1975 ф Чуттєвість — це... мить життя[it] La sensualità è… un attimo di vita дружина Франко (італ. Moglie di Franco)
1975 ф Стережіться... йдуть студентки![it] Attenti… arrivano le collegiali! Надя (італ. Nadia)
1975 ф Сімейний порок Il vizio di famiglia Маріса (італ. Marisa)
1975 ф Милі тітоньки[it] Le dolci zie Мануела (італ. Manuela)
1976 ф Лікарка під простирадлом La dottoressa sotto il lenzuolo медсестра Італія (італ. infermiera Italia)
1976 ф Святий Паскуале Байлонне, захисник жінок[it] San Pasquale Baylonne protettore delle donne Бастіана (італ. Bastiana)
1977 ф Рене ла Канн[fr] Tre simpatiche carogne (фр. René la canne) Кім (італ. Kim)
1977 ф Міністр вимагав їх усіх негайно[it] Il signor Ministro li pretese tutti e subito Доріс (італ. Doris)
1977 ф Призначення[it] L'appuntamento Аделіна Тоніні (італ. Adelina Tonini)
1977 ф Найкраще сміється той, хто сміється останнім[it] Ride bene… chi ride ultimo Новела «Контрольний візит» (італ. La visita di controllo). Тереза, дружина Тоні (італ. Teresa, moglie di Toni)
1978 ф Гарна чорнява економка[it] Una bella governante di colore лікарка Сантіна (італ. dottoressa Santina)
1978 ф Кіт і сало[it] Tanto va la gatta al lardo… Новела «Три Богородиці» (італ. Le tre verginelle). Сестра Вільми та Віри (італ. sorella di Wilma e Vera)
1978 ф Сміючись і жартуючи[it] Ridendo e scherzando Новела № 5 «Хоч би якою ціною…» (італ. Costi quel che costi...). Даліа Казалі (італ. Dalia Casali)
1979 ф Троє під простирадлом Tre sotto il lenzuolo Новела «Суботній ранок» (італ. Sabato mattina). Покоївка Розіта (італ. Rosita, la domestica)
1980 ф Ось і коти[it] Arrivano i gatti еротична акторка (італ. attrice del film erotico)
1986 кф Рузвельт Roosvelt Невідомо[1][2]
1987 ф Ніжність Tenerezza Невідомо
1987 кф Чарівна Цирцея La Maga Circe Невідомо[1][2]
1987 кф Лукреція Борджіа Lucrezia Borgia Невідомо[2]
1992 ф Друзі серця[it] Le amiche del cuore Елена, мати Морени (італ. Elena, madre di Morena)
1996 кф Великі процеси Il Grandi Processi Невідомо[1]
1996 тф Справа Редолі Il caso Redoli Невідомо[1]

Театр і радіо[ред. | ред. код]

У театрі Оркідеа Де Сантіс зіграла багато успішних ролей. Разом з Фіоренцо Фіорентіні[it] Оркедеа зіграла в комедіях «Коли один папа помирає, інший стає римським» (італ. Morto un papa se ne fa un altro) та постановці за п'єсою Ґіґо Де К'яра[it] StregaRoma. Разом з Маріо Скачча[it] Де Сантіс поставила п'єсу «Кіккіньола» (італ. Chicchignola) італійського драматурга Етторе Петроліні[it]. Вона взяла також участь у виставах «Під'юбник» (італ. Sottoveste), написаній Кастеллачі[it] та Вентімілья, Live and Life Майка Іммордіно, «Лялька Оркідеа» (італ. La Bambola Orchidea), яку написала сама. Згодом вона ще раз грала у «Кіккіньолі» з Фіорентіні і нарешті в сезоні 1998—1999 років Окрідеа зіграла у комедійній постановці «Лелеці весело» (італ. La cicogna si diverte) Карло Аліг'єро п'єси французького драматурга Андре Руссена[it][2].

Вона також отримала багато ролей на Rai Radio[it], особливо в епізодичних драмах BaroccoRoma та «Італійська історія» (італ. Racconto Italiano) наприкінці сімдесятих[1][2]. З 1989 року працювала над програмою Notturno italiano[it] на Rai Internazionale[it], радіостанції для італійців за кордоном. Також вона працювала й над іншими радіопередачами італійського суспільного мовника RAI: Italia canta, Itinerari italiani, Facile ascolto, L'Arca di Noè (1998) та L'Anello di Re Salomone[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Petr "Hennes" Hennebichler. Orchidea de Santis. Česko-Slovenská filmová databáze[sk] (чес.). Процитовано 24 липня 2023.
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Lupi, 2007.
  3. Orchidea de Santis. Biografia. Веб-сайт Оркідеї Де Сантіс (італ.). Процитовано 24 липня 2023.
  4. Mauro Smocovich (8 серпня 2007). Italia (de) Genere. Thriller Magazine (італ.). Процитовано 4 серпня 2023.
  5. а б в Оркідеа Де Сантіс на сайті IMDb (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

Додаткова література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю
Сцени з кінофільмів