French
DeutschЗандри — Вікіпедія
Са́ндр або За́ндр (з польської Sandr, імовірно з нім. Sander, від ісл. Sandr, одн., походить від слова «sand» — «пісок»; рос. зандры, або сандры англ. sandr, outwash, outwash plain) — хвиляста рівнина, утворена піщаними відкладами і галькою льодовикового, алювіального і прибережно-морського походження. Форма водно-льодовикового акумулятивного рельєфу, утворені потоками талих льодовикових вод біля краю льодовика.
Розрізняють поодинокі, покривні (зандрові рівнини) та долинні зандри.
Етимологія[ред. | ред. код]
Одним із зандрів, від яких походить загальна назва, є Скейдарарзандр — широка піщана пустка вздовж південно-східного узбережжя Ісландії, між льодовиковою шапкою найбільшого льодовика Ісландії Ватнайокутль і морем.
Формування[ред. | ред. код]
Утворюються в результаті акумуляції флювіогляціального матеріалу перед льодовиковим фронтом. Зандрові рівнини формують потужні водні потоки, які витікаючи з деградуючого льодовика виносять на його передпілля величезну кількість уламкового матеріалу, який і відкладають за зовнішнім краєм кінцевих морен. Виходячи на слаборозчленовану рівнинну поверхню, потоки талих льодовикових вод широко розтікаються по ній та відкладають принесений матеріал за певною системою: ближче до чола льодовика — крупніший (крупнозернистий пісок, гравій, галька), далі — майже виключно піщаний матеріал. Такі зандрові рівнини утворюються і тепер перед чолом гірських льодовиків.
Поширення[ред. | ред. код]
Поширені у Західному Сибіру, на Мещерській низовині, взагалі на Східноєвропейській рівнині, в Білорусі, Балтійському регіоні, у Польщі, Ісландії тощо.
На території України покривні зандри у вигляді смуг до 20-30 км завширшки, що сформувалися в результаті злиття поодиноких конусів, як самостійні форми рельєфу поширені на Поліссі (на межиріччях Убідь — Ревна — Десна й Уж — Тетерів). На деяких ділянках покривні зандри мають характерний хвилястий чи западинний мікрорельєф.
Будова[ред. | ред. код]
Зандри укладені різнозернистими пісками загальною потужністю 3-10 м, зрідка гравітаційними пісками з невеликою домішкою грубшого матеріалу.
Долинні зандри[ред. | ред. код]
Долинні зандри поширені переважно біля південної межі Дніпровського льодовикового потоку, пов'язані з улоговинами та долинами стоку талих льодовикових вод. На вододілах Тясмин — Вільшанка-Гнилий Тікич, Тясмин — Інгулець, Сейм — Псел вони виражені плоскими поверхнями, а в місцях, де долини стоку успадковані сучасними річковими долинами, мають вигляд флювіогляціальних терас. Складені піщано-гравійними відкладами потужністю 15-20 м з досить великим вмістом гальки та валунів.
Викопні зандри[ред. | ред. код]
Викопні зандри знайдені в районах, які раніше були покриті льодом. Прикладом може бути долина річки Аск в Південному Уельсі, де наприкінці останнього льодовикового періоду льодовик долини Аск, що відступав, залишив серію рецесійних морен і зандрових відкладень вниз по долині. Багато поверхонь зандр все ще видно, хоча вони й деградували протягом наступних тисячоліть.[1] Великі зандри також зареєстровані на сході Чеширської рівнини[en] та під затокою Моркамбе[en], обидва на північному заході Англії. Відкладення «долинних зандр» зареєстровані в різних місцях того самого регіону.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Thomas, G.S.P (1997). Lewis, S.G.; Maddy, D. (ред.). Geomorphology of the Middle Usk Valley (chapter) in The Quaternary of the South Midlands and the Welsh Marches (Field Guide) (вид. 1st). Quaternary Research Association. ISBN 0907780520.
- ↑ Aitkenhead, N та ін. (2002). British regional geology: the Pennines and adjacent areas (вид. 4th). Nottingham: British Geological Survey. с. 109—110. ISBN 0852724241.
Література[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 4., К., 1979, стор. 195
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Географічна енциклопедія України. В 3-х т. / Ред-кол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія», 1990. — Т. 2: З-О. — 480 с.
- Gomez B., Russell A.J., Finnegan D.C., Smith L.C., Knudsen O. (2001), Sediment Distribution on Skeidararsandur, Southeast Iceland, American Geophysical Union, Fall Meeting 2001.
- Aitkenhead, N; et al. (2002). British regional geology: the Pennines and adjacent areas (4th ed.). Nottingham:
- British Geological Survey. pp. 109–110. ISBN 0852724241.
- Magilligan F.J., Gomez B., Mertes L.A.K., Smith, L.C. Smith N.D., Finnegan D., Garvin J.B., Geomorphic effectiveness, sandur development, and the pattern of landscape response during jökulhlaups: Skeiðarársandur, southeastern Iceland, Geomorphology 44 (2002) 95–113.
- Sander. In: Lexikon der Geowissenschaften. Spektrum, abgerufen am 4. Februar 2022. URL: https://www.spektrum.de/lexikon/geowissenschaften/sander/13955
Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]
|
