Звірівництво — Вікіпедія

Звірівництво — галузь тваринництва, яка займається розведенням диких звірів заради отримання хутра, шкіри, рогів чи м'яса.

З історії звірівництва[ред. | ред. код]

Походження звірівництва дуже давнє — в старовину нерідко вирощували молодняк впольованих диких тварин, вважається, що саме так взагалі виникло скотарство. Однак саме звірівництво довгий час не розвивалося, бо доки природні популяції не були підірвані, мисливство було економічно вигіднішим від звірівництва. В наш час, в умовах, коли дикі тварини багатьох видів стали рідкістю, а сільське господарство надає дешеві корми, звірівництво тобто розведення диких тварин в неволі заради продуктів з них в певних умовах є вигідним і поширене в багатьох країнах світу. Є звірогосподарства і в Україні.

Форми звірівництва[ред. | ред. код]

Існує три основних форми звірівництва:

  1. вільна, або острівна — звірів розводять на волі на обмеженій території
  2. напіввільна коли основне стадо утримують у клітках, молодняк — на обмеженій території
  3. кліткова — кожну тварину або сім'ю утримують в окремих клітках, це найпоширеніша (основна) форма звірівництва

Об'єкти звірівництва[ред. | ред. код]

Поширені об'єкти розведення[ред. | ред. код]

Найпоширенішим є розведення цінних хутрових звірів — нутрій, ондатр, норок, сріблясто-чорних лисиць, блакитних песців тощо. Через це часто звірівництво ототожнюють саме з цими тваринами, але насправді також розводять копитних — маралів, плямистих оленів, лосів, бізонів, що дають панти (лікарська сировина), шкіру та м'ясо. В Китаї розводять єнотів та багатьох інших хижих для отримання хутра, а також тигрів заради шкіри та як сировину для традиційної медицини.

Об'єкти звірівництва в Україні[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Звірівництво&oldid=34953398