Йорданія — Вікіпедія

Йорданія
Прапор Герб
Гімн: عاش المليك Ас-салям аль-малакі аль-урдуні1 Нехай живе король
Столиця (та найбільше місто)	Амман 31°57′ пн. ш. 35°56′ сх. д.country H G O
Офіційні мови	Арабська
Форма правління	Конституційна монархія
- Король	Абдалла II
- Прем'єр-міністр	Бішер аль-Хасауна
Незалежність
- Закінчення мандату Сполученого Королівства від Ліги Націй	25 травня 1946
Площа
- Загалом	89 342 км² (112-те)
- Внутр. води	незначний %
Населення
- оцінка грудня 2011	6 500 000 (110-те)
- перепис 2003	4 755 000
- Густота	64/км² (131-ше)
ВВП (ПКС)	2005 р., оцінка
- Повний	$27,96 мільярдів (97-ме)
- На душу населення	$4 825 (103-тє)
ІЛР (2004)	▲ 0,760 (середній) (86-те)
Валюта	Йорданський динар (JOD)
Часовий пояс	UTC+2 (UTC+2)
- Літній час	UTC+3 (UTC+3)
Коди ISO 3166	JO / JOR / 400
Домен	.jo
Телефонний код	+962
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йорданія

Йорда́нія (араб. الأردن‎, тр. Al-ʾUrdunn [al.ʔur.dunː] Аль-Урдун), офіційна назва — Йорда́нське Хашимі́тське Королі́вство (араб. المملكة الأردنية الهاشمية‎, тр. Al-Mamlakah al-’Urdunniyyah Al-Hāshimiyyah) — країна, яка знаходиться на південному заході Азії, межує на півночі із Сирією, північному сході — з Іраком, на сході й південному сході — з Саудівською Аравією, на заході — з Ізраїлем. На півдні Йорданію омиває Акабська затока. Площа — 89 206 км². Західний берег був переданий Йорданії у 1950 році, але у 1967 році окупований Ізраїлем, площа 5879 км². Столиця країни — Амман.

Офіційною мовою є сучасний стандарт арабської мови (англ. Modern Standard Arabic, MSA) — літературна мова, яку викладають у школах^[1]. Більшість йорданців розмовляють на діалекті, відомому як йорданська арабська. Англійська, хоч і без офіційного статусу, широко розповсюджена у країні та є де-факто мовою комерції й банкінгу, а також має спів-офіційний статус у сфері освіти: майже всі заняття в університетах проводяться англійською та майже у всіх державних школах викладають англійську на рівні з арабською^[1].

Межує на півночі з Сирією — 379 км; на північному сході з Іраком — 179 км; на сході та півдні з Саудівською Аравією — 731 км; на заході з Ізраїлем — 307 км + сектор Західний берег річки Йордан — 148 км. Сухопутні кордони загалом — 1777 км. На півдні має вихід до Акабської затоки Червоного моря — 26 км.

	Сирія	Ірак
Ізраїль		Саудівська Аравія
Червоне море	Саудівська Аравія

Рельєф: пустельне гірське плато на сході, рифтові долини відокремлюють східний і західний береги річки Йордан.

Ваді-Рам — пустеля, відома також як Місячна долина. Вона унікальна завдяки своїм рудуватим, рожевим, червоним та темно-бордовим гранітним скелям. Голлівудські режисери неодноразово використовували пустелю як знімальний майданчик. Тут відбувалися зйомки деяких епізодів «Трансформерів» та майже всього фільму «Червона планета», в якому пустеля Ваді-Рум стала поверхнею Марса^[2].

Клімат в Йорданії субтропічний, сухий зі спекотним літом. Чим далі вглиб країни від Середземного моря, тим більший контраст температур спостерігається і тим менше опадів там випадає. Середня висота країни становить 812 м. У нагір'ях над долиною річки Йордан, горах Мертвого моря і Ваді-ель-Араба переважає середземноморський клімат, а східні та північно-східні райони країни є посушливою пустелею. Хоч у пустельній частині Йорданії висока температура повітря, клімат пом'якшується низькою вологістю, денним бризом та прохолодою вночі.

Літо, яке триває з травня по вересень, жарке й сухе, із середньою температурою близько 32 °C, а в період з липня по серпень іноді й вище 40 °C. Зима, яка триває з листопада по березень, відносно прохолодна, з температурою в середньому близько 13 °C. Взимку часті зливи, в найбільш піднесених частинах країни іноді випадає сніг, але швидко тане.

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

Петра — стародавнє місто в долині Арави у каньйоні Сик, столиця древнього Едомського царства. Місто Петра є одним із чудес світу та внесене ЮНЕСКО до списку об'єктів світової спадщини^[3]. Місто століттями ретельно приховувалось жителями пустелі бедуїнами від чужого ока і було відкрите тільки на початку XIX століття швейцарським науковцем Йоганном Людвігом Буркгардтом. На цей час є одним із найвідвідуваніших туристами місць у світі.

У першій половині 2008 року на території Йорданії група археологів знайшла будівлю, яка за всіма ознаками є першою християнською церквою у світі. Будинок зведено між 33 та 70 роками н. е. Ця церква розташована у місцевості Ріхаб, яка за 40 кілометрів на північний схід від Аммана, під землею. Над нею збудовано іншу церкву, яка має назву св. Георгія і збереглася до наших часів. До «першої церкви» ведуть сходи, вона має округлу форму, а всередині є кілька кам'яних лав. На цвинтарі, який прилягає до церкви, знайдено кераміку III—VII століть. Абдул Кадер Хасан, глава йорданського Центру археологічних досліджень, наголосив, що це сенсаційне відкриття, оскільки є докази, які дозволяють стверджувати, що в цій церкві збиралися перші християни, тобто 70 учнів Ісуса, які втекли з Єрусалиму, згадка про яких міститься в Євангелії від Луки. Річ у тому, що на одній із мозаїк церкви є згадка про «70 улюбленців Ісуса». На думку археологів, цей храм слугував першим християнам і місцем релігійних відправ, і житлом, і хованкою^[4].

• 
  Петра, одне із чудес світу, об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО
• 
  Амман, мечеть Абдалли I
• 
  Мертве море

Йорданія поділяється на 12 мухафаз (провінцій). Усі, крім Ель-Балка, мають однойменні адміністративні центри. На чолі мухафаз знаходяться губернатори, призначувані королем Йорданії й котрі перебувають у підпорядкуванні міністерства внутрішніх справ. Провінції розділені на 52 районів.

п о р Найбільші міста Йорданії Дані сайту citypopulation.de
	№	Назва	Провінція	Населення
Амман Ез-Зарка	1	Амман	Ель-Асіма	1 812 059	Ірбід Ер-Руссайфа
	2	Ез-Зарка	Ез-Зарка	635 160
	3	Ірбід	Ірбід	502 714
	4	Ер-Руссайфа	Ез-Зарка	472 604
	5	Ель-Кувайсіма	Ель-Асіма	296 763
	6	Тіла-ель-Алі	Ель-Асіма	251 000
	7	Ваді-ес-Сір	Ель-Асіма	241 830
	8	Ель-Джубейга	Ель-Асіма	197 160
	9	Хурайба-ес-Сук	Ель-Асіма	186 158
	10	Сахаб	Ель-Асіма	169 434

Багато установ в Йорданії мають на меті підвищити культурну обізнаність про йорданське мистецтво та представити мистецькі рухи Йорданії в таких сферах, як живопис, скульптура, графіті та фотографія.^[5] Мистецька сцена розвивається протягом останніх кількох років^[6], і Йорданія стала притулком для митців з сусідніх країн.^[7] У січні 2016 року вперше в історії йорданський фільм під назвою «Тіб» був номінований на здобуття премії «Оскар» в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».^[8]

Найбільшим музеєм в Йорданії є Йорданський музей. Він містить значну частину цінних археологічних знахідок в країні, включаючи деякі сувої Мертвого моря, неолітичні вапнякові статуї Айн-Газаль і копію стели Меша.^[9] Більшість музеїв в Йорданії розташовані в Аммані, включаючи Дитячий музей Йорданії, Меморіал і музей мучеників і Королівський автомобільний музей. Музеї за межами Аммана включають Археологічний музей Акаби.^[10] Йорданська національна галерея образотворчих мистецтв — великий музей сучасного мистецтва, розташований в Аммані.^[10]

Нині музика в Йорданії розвивається завдяки появі великої кількості нових гуртів і виконавців, які зараз популярні на Близькому Сході. Такі виконавці, як Омар Аль-Абдаллат, Тоні Каттан, Діана Каразон і Хані Мітвасі, підвищили популярність йорданської музики.[^[11] Фестиваль у Джераші — щорічна музична подія, на якій виступають популярні арабські співаки.^[11] Піаніст і композитор Заде Дірані набув широкої міжнародної популярності.^[12] Також зростає кількість альтернативних арабських рок-гуртів, які домінують на сцені в арабському світі, серед них: El Morabba3, Autostrad, JadaL, Akher Zapheer і Aziz Maraka.^[13]

Йорданія відкрила свій перший підводний військовий музей біля узбережжя Акаби. У музеї представлено кілька одиниць військової техніки, зокрема танки, бронетранспортери та гелікоптер.^[14]

Йорданія є восьмим найбільшим виробником оливок у світі, оливкова олія є основною олією для приготування їжі в Йорданії.^[15] Поширеною закускою є хумус - пюре з нуту, змішане з тахіні, лимоном і часником. Фул медамес – ще одна відома закуска. Типова їжа робітників, вона згодом потрапила на столи вищого класу. Типове йорданське мезе часто містить кубба маклію, лабане, баба гануш, табуле, оливки та солоні огірки.^[16] До мезе зазвичай додають левантійський алкогольний напій арак, який виготовляється з винограду та анісу і схожий на узо, ракі та пастіс. Також іноді використовують йорданське вино та пиво. Ці ж страви, що подаються без алкогольних напоїв, можуть також називатися арабською мовою «мукаб

білат» (закуски).^[17]

Найбільш характерною стравою Йорданії є мансаф, національна страва Йорданії. Ця страва є символом йорданської гостинності, на яку вплинула культура бедуїнів. Мансаф їдять у різних випадках, таких як похорони, весілля та релігійні свята. Він складається з тарілки рису з м'ясом, звареного в густому йогурті, посипаного кедровими горіхами та іноді зеленню. За давньою традицією страву їдять руками, але ця традиція не завжди дотримується.^[18] Наприкінці йорданської трапези часто подають прості свіжі фрукти, але є також десерт, наприклад, пахлава, харисе, кнафе, халва та катаєф, страва, яка готується спеціально для Рамадану. В йорданській кухні пиття кави та чаю зі смаком нана або мерамійє, є майже ритуалом.^[19]

Хоча в Йорданії широко розвинені як командні, так і індивідуальні види спорту, найбільших міжнародних досягнень Королівство досягло в тхеквондо. Кульмінацією стали Олімпійські ігри в Ріо-2016, коли Ахмад Абугауш виграв першу в історії Йорданії медаль^[20] будь-якого кольору на Іграх, здобувши золото у ваговій категорії до 67 кг.^[21] Відтоді медалі з цього виду спорту продовжують виграватися на світовому та азійському рівнях, і тхеквондо стало улюбленим видом спорту в Королівстві поряд з футболом^[22] і баскетболом.^[23]

Футбол є найпопулярнішим видом спорту в Йорданії.^[24] Національна футбольна збірна вийшла в плей-офф на Чемпіонат світу з футболу 2014 року в Бразилії^[25], але програла двоматчевий матч проти Уругваю.^[26] Раніше вони доходили до чвертьфіналу Кубка Азії АФК у 2004 та 2011 роках, а в 2023 році програли у фіналі Катару.^[27]

Йорданія має сильну політику щодо інклюзивного спорту та вкладає значні кошти у заохочення дівчат та жінок до участі у всіх видах спорту. Жіноча футбольна команда набирає визнання,^[28] і в березні 2016 року посіла 58 місце у світі.^[29] У 2016 році Йорданія приймала чемпіонат світу з футболу серед жінок U-17, у якому взяли участь 16 команд, що представляли шість континентів. Турнір проходив на чотирьох стадіонах у трьох йорданських містах Амман, Зарка та Ірбід. Це був перший жіночий спортивний турнір на Близькому Сході. ^[30]

Баскетбол — ще один вид спорту, у якому Йорданія продовжує демонструвати високі результати, пройшовши кваліфікацію на чемпіонат світу з баскетболу ФІЬА 2010, а нещодавно вийшовши на чемпіонату світу 2019 у Китаї . ^[31] Йорданія була за крок від потрапляння на Олімпійські ігри 2012 року після того, як у фіналі Кубку Азії 2010 року програла Китаю з мінімальним рахунком 70-69 і замість цього задовольнилася сріблом. Збірна Йорданії з баскетболу бере участь у різноманітних міжнародних та близькосхідних турнірах. До місцевих баскетбольних команд належать: Аль-Ортодоксі Клуб, Аль-Ріяді, Зейн, Аль-Хусейн та Аль-Джазіра.^[32]

Також популярні бокс, карате, кікбоксинг, муай-тай, джиу-джитсу . Менш поширені види спорту також набувають популярності. Зростає популярність регбі, союз регбі визнаний Олімпійським комітетом Йорданії, який керує трьома національними збірними.^[33] Хоча їзда навелосипеді не поширена в Йорданії, цей вид спорту розвивається як стиль життя і новий спосіб подорожей, особливо серед молодіі.^[34] У 2014 році неурядова організація «Зроби життя скейтбордингом» завершила будівництво скейт-парку 7Hills, першого скейт-парку в країні, розташованого в центрі Аммана.^[35]

• Адміністративний поділ Йорданії
• Міста Йорданії

• Я. Л. Шолох. Йорданія, Йорданське Хашимітське Королівство [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 655. — ISBN 966-00-0610-1.
• О. О. Бейдик. Йорданія, Йорданське Хашимітське Королівство [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Йорданія [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія
• Йорданія [Архівовано 31 березня 2017 у Wayback Machine.] // УРЕ
• Хашимітське Королівство Йорданія: фотоальбом. — К. : [б.в.], Б. р… — 55 с.: іл. — Альтернативна назва: Йорданія (назва обкл.).
• «Зарубежная Азия. Общий обзор. Юго-Западная Азия» (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1979, стр. 226—239, ст. «Иордания» (рос.)
• El-Anis, Imad. Jordan and the United States: The Political Economy of Trade and Economic Reform in the Middle East (I.B. Tauris, distributed by Palgrave Macmillan; 2011) 320 pages; case studies of trade in textiles, pharmaceuticals, and financial services.
• Goichon, Amélie-Marie. Jordanie réelle. Paris: Desclée de Brouwer (1967—1972). 2 vol., ill.
• Robins, Philip. A History of Jordan (2004).
• Ryan, Curt. Jordan in Transition: From Hussein to Abdullah (2002).
• Salibi, Kamal S. The Modern History of Jordan (1998).
• Teller, Matthew. The Rough Guide to Jordan (4th ed., 2009).

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йорданія

Дивіться також у Вікімандрах: 
Йорданія

• Фоторепортаж з Йорданії [Архівовано 9 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• Обігові монети Йорданії (російська)
• Обігові банкноти Йорданії (російська)
• Encyclopedia Britannica — Jordan [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
• The World Factbook — Jordan [Архівовано 21 травня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)

	Сирія	Ірак
Ізраїль		Саудівська Аравія
Акабська затока	Саудівська Аравія	Саудівська Аравія