Качан Володимир Андрійович — Вікіпедія

Качан Володимир Андрійович
Народився 18 травня 1947(1947-05-18)
Уссурійськ, Приморський край, РРФСР, СРСР
Помер 7 травня 2021(2021-05-07) (73 роки)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність композитор, актор, письменник, автор-виконавець
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Знання мов російська
Заклад Московський театр «Школа сучасної п'єси»
Роки активності з 1971
Нагороди
Народний артист Російської Федерації заслужений артист Росії Почесна грамота Президента Російської Федерації
IMDb ID 0434151
Сайт vkachan.com
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Качан.

Володимир Андрійович Качан (18 травня 1947(1947-05-18), Уссурійськ, Приморський край — 7 травня 2021(2021-05-07), Москва) — радянський і російський актор, музикант, письменник. Народний артист Російської Федерації (2004)[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 18 травня 1947 року у Ворошилові (нині Уссурійськ), проживав у Москві. Навчався в Ризькій середній школі № 10, роком старше Михайла Задорнова[2].

Після закінчення школи декілька разів вступав до Щукінського училища. Але лише в 1965 році вступив на курс Віри Львової. Вперше «зрізався» на етюдах і повернувся до Риги, де вступив до Латвійського державного університету на філологічний факультет. Через багато років це знайшло відображення в його прозі. Але довго не навчався — надійшов під час додаткового набору до Щукінського. Разом з ним до училища були прийняті Ніна Русланова та Олександр Кайдановський. Іногороднього Качана поселили в гуртожиток, в ту ж кімнату, де вже жили Леонід Філатов та Борис Галкін. Тому цілком природно, що саме в цей період в співавторстві з Філатовим були написані перші шлягери: пісні «Оранжевый кот», «Ленка», «Дневник прапорщика Смирнова» та багато інших.

Після навчання в Щукінському потрапив до трупи Московського ТЮГу, де зіграв ролі Зуріко в спектаклі «Я, бабуся, Іліко та Іларіон» і Д'Артаньяна в «Трьох мушкетерах». У той же період його запросив до свого естрадного оркестру Леонід Утьосов. Протягом семи років поєднував роботу в театрі і оркестрі. У 1980 році на запрошення Анатолія Ефроса перейшов в московський Театр на Малій Бронній, де зіграв головну роль у виставі «Літо і дим».

Останні роки Володимир Качан був провідним артистом театру « Школа сучасної п'єси». У 2009 році прийняв запрошення Кирила Серебреннікова взяти участь у виставі «Околоноля» за романом Натана Дубовицького. Писав музику, книги і знімався в кіно.

Пісні писав з 1965 року. Багато написано на вірші його товариша Леоніда Філатова, інші — на вірші Юрія Ряшенцева, Олексія Дідурова, Юрія Левітанського, Олександра Вулиха та інших поетів.

Помер 7 травня 2021 року на 74-му році життя в Москві від наслідків коронавірусної інфекції[3]. Прощання пройшло 12 травня 2021 року в Московському театрі «Школа сучасної п'єси»[4]. Похований на Троєкуровському кладовищі[5].

Родина[ред. | ред. код]

  • Батько — Андрій Пилипович Качан (1910 — ?), уродженець села Стайки (Ушацький район, Вітебська область), учасник німецько-радянської війни, підполковник юстиції, кавалер двох орденів Червоної Зірки (1943, 1955)[6] .
  • Мати — Галина Володимирівна Смирнова (1920 — ?), домогосподарка.
  • Дружина — Людмила Михайлівна Гарніца (нар. 1948), актриса і театральний діяч.
    • Син Гліб (нар. 1978) — музикант, актор, спортсмен (займається артфехтуванням).

Ролі в театрі[ред. | ред. код]

Московський театр юного глядача[ред. | ред. код]

  • 1971 — «Я, бабуся, Іліко та Іларіон», реж. Г. Лордкіпанідзе — Зуріко
  • 1974 — «Три мушкетери», реж. О. Товстоногов — Д'Артаньян

Московський Театр на Малій Бронній[ред. | ред. код]

  • 1980 — «Літо і дим», реж. А. Ефрос — Джон
  • 1980 — «Дорога», реж. А. Ефрос — Чичиков
  • 1981 — "А все-таки вона крутиться! ", реж. Л. Дуров — Директор школи
  • 1982 — «Три сестри», реж. А. Ефрос — Прозоров

Театр імені Станіславського[ред. | ред. код]

  • 1984 — «Експромт-фантазія», реж. А. Товстоногов — Ігнатій Петрович

Московський театр «Школа сучасної п'єси»[ред. | ред. код]

  1. 1992 — «А чой-то ти у фраку», реж. І. Райхельгауз — Чубуков
  2. 1993 — «З приводу обіцяного масла…», реж. Г. Тулес — Король
  3. 1994 — «Без дзеркал», реж. І. Райхельгауз — Павло Павлович
  4. 1996 — «Місіс Лев», реж. Б. А. Морозов — Чертков
  5. 1999 — «Чайка» (А. П. Чехов), реж. І. Райхельгауз — Тригорин
  6. 2000 — «Провокація», реж. С. Юрський — Черговий, Фьод Фьодич
  7. 2001 — «Чайка» (Б. Акунін), реж. І. Райхельгауз — Тригорін
  8. 2002 — «Місто», реж. І. Райхельгауз — Батько
  9. 2004 — «Чайка. Справжня оперетка», реж. І. Райхельгауз — Тригорін
  10. 2006 — «Своїми словами», реж. І. Райхельгауз — Володя, соліст
  11. 2007 — «Нізвідки з любов'ю», реж. М. Козаков, В. Качан
  12. 2009 — «Дім», реж. І. Райхельгауз

Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова[ред. | ред. код]

  • 2010 — «Околоноля», реж. К. Серебренніков

Фільмографія[ред. | ред. код]

  1. 1971 — Путіна — музикант ВІА
  2. 1971 — Телеграма — хлопець з гітарою
  3. 1976 — Додумався, вітаю! — попутник, виконавець пісні «Дорожня»
  4. 1978 — Коли я стану велетнем — Коля, шофер таксі, зять Джульєтти Ашотівна
  5. 1979 — Петровка, 38 — Гаврилов, залицяльник до Надії
  6. 1979 — Канікули Кроша — спортивний коментатор на матчі з боксу
  7. 1981 — Всім — спасибі! — Борис
  8. 1983 — Співучасники — Д'яков
  9. 1986 — Таємниця Снігової королеви — Кропива
  10. 1987 — Забави молодих — Монастирський, завуч
  11. 1987 — Будинок із привидами — директор школи
  12. 1989 — Процес — адвокат Сидорин
  13. 1990 — Невстановлена особа — Горохов, аферист
  14. 1993 — Троцький — Марк Зборовський
  15. 1996 — Несуть мене коні... — майор Кацуба
  16. 1998 — Сибірський спас — князь
  17. 2000 — Заздрість богів — режисер ТБ
  18. 2003 — Бідна Настя — Бенкендорф
  19. 2003 — Спадкоємець — глава адміністрації
  20. 2003 — Дарую тобі життя — головлікар
  21. 2005 — Час збирати каміння — замполіт
  22. 2005 — Диверсанти — полковник ГРУ
  23. 2006 — Лікарська таємниця — Олександр
  24. 2006 — Чарівність зла — Ігнатій Рейсс
  25. 2006 — А Ви йому хто? — співак
  26. 2007 — Три дні в Одесі — Миша-Віртуоз
  27. 2007 — Офіцери — Сергєєв
  28. 2007 — Капкан — головний редактор
  29. 2007 — Нізвідки з любов'ю, або Веселі похорони — Фіма, доктор
  30. 2008 — Мій осінній блюз — Григорій
  31. Випуску 2008 — Час радості — Флемінський
  32. 2010 — Назад в СРСР — Сталкер
  33. 2010 — Втеча — Каратаєв
  34. 2011 — Фарфорове весілля — Петро Петрович, головний лікар
  35. 2011 — Товариші поліцейські (30-та серія «Говори зі мною!») — Тимур Якимович Юнусов, директор школи для слабочуючих
  36. 2012 — Друге повстання Спартака — Сергій Никифорович Круглов, міністр внутрішніх справ СРСР
  37. 2013 — Думай як жінка — Макаров
  38. 2014 — Безсоння — Павло Андрійович Кравченко, VIP-учасник
  39. 2014 — Територія — Робикін
  40. 2015 — Саша добрий, Саша злий — Олексій Павлович Лукін, лікар
  41. 2015 — Маргарита Назарова — директор цирку
  42. 2016 — Сімейні обставини — Веніамін Олегович, батько Маргарити
  43. 2017 — За п'ять хвилин до січня — Василь Миколайович
  44. 2018 — Жінки проти чоловіків: Кримські канікули

Виконання пісень в фільмах[ред. | ред. код]

Озвучування мультфільмів[ред. | ред. код]

Дискографія[ред. | ред. код]

  1. 1994 — «Соседи по городу»
  2. 1995 — «Прогулка с другом»
  3. 1995 — «Диалог — 30 лет»
  4. 1996 — «Оранжевый кот»
  5. 1998 — «Русский платит за всё!»
  6. 2000 — «Избранное. Кавалергарды»
  7. 2000 — «… по Качану»
  8. 2001 — «Бегемот и Ко»
  9. 2002 — «Муму и адвокат»
  10. 2003 — «Наши барды. Том 3»
  11. 2003 — «Задорнизмы и Качанушки»
  12. 2005 — «У открытого окна» (только музыка)
  13. 2006 — «Времена города»
  14. 2008 — MP3 Коллекция (CD1 и CD2)
  15. 2009 — «Столик на одного»
  16. 2009 — «Это было недавно…»

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • 2000 — «Посміхайтеся, зараз вилетить пташка!»
  • 2007 — «Юність Баби Яги»
  • 2009 — «АРТ-Пасьянс»
  • 2010 — «Юність Баби Яги-1»
  • 2010 — «Юність Баби Яги-2»
  • 2010 — «Фатальна Маруся»

Звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 05.11.2004 г. № 1413 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» (рос.). kremlin.ru. 5 ноября 2004. Архів оригіналу за 9 Липня 2021. Процитовано 12 листопада 2016.
  2. ↑ М. Н. Задорнов Не дайте себе засохнуть! [Архівовано 10 Березня 2022 у Wayback Machine.] — М.: Эксмо, 2007
  3. ↑ Умер актёр Владимир Качан. Архів оригіналу за 7 Травня 2021. Процитовано 6 Липня 2021.
  4. ↑ Прощание с Владимиром Качаном началось в театре «Школа современной пьесы». Архів оригіналу за 18 Травня 2021. Процитовано 6 Липня 2021.
  5. ↑ Ксения Максимова (12 травня 2021). Актера Владимира Качана похоронили на Троекуровском кладбище. Известия (рос.). Архів оригіналу за 18 Травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
  6. ↑ А. Ф. Качан на сайте «Память народа». Архів оригіналу за 7 Травня 2021. Процитовано 28 Березня 2022.
  7. ↑ Почётное звание присвоено указом президента России № 1284 от 30 августа 1996 года. Архів оригіналу за 14 Вересня 2018. Процитовано 6 Липня 2021.
  8. ↑ Распоряжение Президента Российской Федерации от 4 мая 2018 года № 100-рп «О поощрении»

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Качан_Володимир_Андрійович&oldid=41121203