Кобізька Наталія Олександрівна — Вікіпедія

Наталка Кобізька
Ім'я при народженні Наталка Олександрівна Кобізька
Народилася 7 серпня 1991(1991-08-07) (32 роки)
Рашівка, Гадяцький район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Національність українка
Громадянство Україна Україна
Діяльність акторка
Alma mater КНУКіМ
Чоловік Рустам Гімадієв
CMNS: Наталка Кобізька у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Кобізька́ Ната́лка Олекса́ндрівна (нар. 7 серпня 1991(19910807), с. Рашівка, Полтавська область, Україна) — українська акторка театру та кіно.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 7 серпня 1991 року в селі Рашівка, Гадяцького району Полтавської області. Закінчила Київський національний університет культури і мистецтв у 2014 році (акторський курс Нінель Биченко)[1].

Кар'єра[ред. | ред. код]

З 2015 року Наталка Кобізька грає у виставах театрального колективу «Чесний театр» (режисерка — Катерина Чепура), а з 2016 року — в українському незалежному театрі «Дикий Театр» — дебютувала роллю Аврори у вистави «Афродизіак» режисера Максима Голенко[2].

Зі студентських років почала зніматися в кіно. Перша роль — Ганна Сомко у фільмі «Гетьман», що вийшов в широкий прокат в 2015 році.[3]

В 2018 році зіграла головну роль в українському комедійному серіалі Марк+Наталка, який вийшов на телеканалі ICTV.

В 2019 році знялась в ролі Ганусі у фільмі режисерки Олени Дем'яненко «Гуцулка Ксенія»[4].

З 2020 по 2021 роки працювалав в співавторстві та головною героїнею вебсеріалу Стефка.

Театральні роботи[ред. | ред. код]

Чесний театр (м. Київ)
Дикий Театр (м. Київ)
  • 2016 — «Афродизіак» Віктора Понізова; реж. Максим Голенко — Аврора[2]
  • 2017 — «Бути знизу» Юлії Тупікіної; реж. Юлія Мороз — Віра
  • 2017 — «Попи, Мєнти, Бабло, Баби» Віктора Понізова; реж. Максим Голенко — Каріна[5]
  • 2017 — «Вій 2:0» Наталії Ворожбит; реж. Максим Голенко  — бабка
  • 2018 — «Жінко, сядь» за п’єсою «Любов сильніша» Наталі Блок; реж. Максим Голенко — Юля[6]
  • 2018 — «Ми всі дорослі люди» за п’єсою «Історії буденного шаленства» Петра Зеленка; реж. Катерина Башкіна — Аліція[7]
  • 2019 — «Кайдаші 2.0.» Наталії Ворожбит; реж. Максим Голенко — Одарка[8]
  • 2019 — «Коли опускаються руки» спецпроєкт в рамках «TEDxYouth@Kyiv»; реж. Наталка Сиваненко[9]
  • 2019 — «Шрами»; реж. Наталка Сиваненко [10]
  • 2019 — «Поліамори» за п’єсою Наталі Блок; реж. Максим Булгаков — Юля[11]
  • 2020 — «Лабрадор» вистава-читка; реж. Наталка Сиваненко — Саша[12]
  • 2020 — «Червоне, чорне і знову червоне» сценарної команди «Піратська Бухта»; реж. Максим Голенко — Катька[13]
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
  • 2021, 5 січня — «Дім» Ніколи МакКартні; реж. Тамара Трунова (онлайн-прем’єра в рамках Літературно-перекладацького фестивалю Translatorium відбулася 17 листопада, допрем'єрний показ — 21 грудня 2020 року)[14][15]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Назва Роль Країна Режисер Примітки
2021 Дон Жуан із Жашкова [16] Україна Віктор Буток повнометражний ігровий фільм
2020 Стефка Стефка Україна Наталка Кобізька, Юлія Кобізька вебсеріал
2020 Простір/Space Україна Дмитро Томашпольський ігровий фільм в жанрі SCI-FI
2020 Вася і карантин Валя Україна Аркадій Непиталюк, Ігор Білиць інтерактивний вебсеріал
2019 Вечірка 3 Таня Україна Олексій Даруга комедійний серіал
2019 Гуцулка Ксенія Гануся Україна Олена Дем'яненко фільм-мюзикл
2019 Течія Люська Україна Поліна Горобець короткометражка
2019 Нічний Швидкий епізод Україна Марина Артеменко, Оксана Артеменко короткометражка
2018 Вечірка 2[17] Таня Україна Олексій Даруга комедійний серіал
2018 Марк + Наталка[18] Наталка Україна Олексій Даруга сітком
2018 Чоловік[19] Дружина Україна Оксана Артеменко короткометражка
2017 Казка старого мельника Мара Україна Олександр Ітигілов озвучка
2017 Моя бабуся Фані Каплан Ганна Пігіт Україна Олена Дем'яненко озвучка
2016 99 днів Марина Руденко Україна Тетяна Алфьорова сітком
2016 Сходознавець[20] Невістка Україна Анастасія Матєшко короткометражка
2016 Весна, приходи! Весна РФ Єлизавета Клейнот озвучка
2016 Ржака хлопушка Катя Україна Дмитро Тимошпольський
2015 Гетьман Ганна Сомко Україна Валерій Ямбурський

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Нагороди й номінації
Рік Премія Номінація Робота Результат
2019 «Дикий Театр» Best Wild 2019 Найкраща актриса Перемога
2019
27 березня		 IV театральна премія «Дзеркало сцени»
(газета «Дзеркало тижня. Україна» м. Київ)		 Акторська харизма[21] «Жінко, сядь» Номінація
2018 «Дикий Театр» Best Wild 2018 за трудоголізм Зіграла найбільше вистав серед усіх актрис — 36 зі 106[22] Перемога

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Кобізька Наталія. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 27 січня 2016.
  2. ↑ а б «Дикий Театр». Афродизіак. Архів оригіналу за 29 Січня 2018. Процитовано 28 Січня 2018.
  3. ↑ У Рівному відбулась прем'єра українського історичного кінофільму. Архів оригіналу за 7 Листопада 2015. Процитовано 27 Січня 2016.
  4. ↑ «Гуцулка Ксеня»: творці про один із найочікуваніших фільмів 2019 року [Архівовано 1 Березня 2019 у Wayback Machine.] «Радіо Свобода»
  5. ↑ Попи, Мєнти, Бабло, Баби [Архівовано 29 Січня 2018 у Wayback Machine.] «МоеМісто»
  6. ↑ Жінко, сядь [Архівовано 26 Червня 2019 у Wayback Machine.] «Укрінформ»
  7. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (16 жовтня 2019). «Дике» прощання із «Доросликами» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 17 Січня 2021. Процитовано 2021-1-15.
  8. ↑ Спіймати Кайдаша «Facebook»]
  9. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (10 квітня 2020). «Дикий» кастинг краваток, або Коли опускаються руки (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 21 Січня 2021. Процитовано 2021-1-15.
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 Липня 2021. Процитовано 9 Липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ Поліамори [Архівовано 26 Червня 2019 у Wayback Machine.] «Karabas»
  12. ↑ «Лабрадор». Архів оригіналу за 11 Липня 2020. Процитовано 10 Липня 2020.
  13. ↑ «Червоне, чорне і знову червоне». Архів оригіналу за 3 Липня 2020. Процитовано 10 Липня 2020.
  14. ↑ От женщины про женщин: в Киеве представили премьеру спектакля «Дом» режиссера Тамары Труновой (ФОТО) (рос.). «ОстроВ». 22 грудня 2020. Архів оригіналу за 23 Січня 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
  15. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (4 січня 2021). «Дім» на Лівому березі. Новосілля Тамари Трунової (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 20 Січня 2021. Процитовано 2021-1-4.
  16. ↑ [1] [Архівовано 25 Серпня 2021 у Wayback Machine.] «Завершено зйомки фільму “Дон Жуан із Жашкова”: яскраві кадри зі знімального майданчика»
  17. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 2 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  18. ↑ Наталка Кобізька: біографія [Архівовано 23 Березня 2019 у Wayback Machine.] «ICTV»
  19. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 травня 2018. Процитовано 27 травня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  20. ↑ Сходознавець. Архів оригіналу за 29 Січня 2018. Процитовано 28 Січня 2018.
  21. ↑ Акторська харизма у «Дзеркалі сцени»-2019 (укр.). «Дзеркало тижня. Україна». 11 січня 2019. Архів оригіналу за 22 Січня 2021. Процитовано 2021-1-15.
  22. ↑ Укрінформ. Архів оригіналу за 26 Серпня 2019. Процитовано 26 Серпня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кобізька Наталія Олександрівна
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кобізька Наталія Олександрівна
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кобізька_Наталія_Олександрівна&oldid=39913542