Ковалівка (Черкаська область) — Вікіпедія

село Ковалівка
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Золотоніський район
Громада	Шрамківська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA71040210070042855
Облікова картка	облікова картка
Основні дані
Населення	592 особи (на 2009 рік)
Площа	5,39 км²
Поштовий індекс	19811
Телефонний код	+380 4738
Географічні дані
Географічні координати	50°10′09″ пн. ш. 32°03′26″ сх. д. / 50.16917° пн. ш. 32.05722° сх. д.Координати: 50°10′09″ пн. ш. 32°03′26″ сх. д. / 50.16917° пн. ш. 32.05722° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	107 — 122 м
Водойми	річка Чумгак
Відстань до; обласного центру	80,8 (фізична) км
Найближча залізнична станція	Кононівка, Богданівка
Відстань до; залізничної станції	4 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Шрамківка
Карта
	Ковалівка
	Ковалівка
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Ковалівка.

Ковалі́вка— село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Шрамківській сільській громаді. Населення — 592 особи (на 2009 рік).

Село розташоване на річці Чумгак за 35 км від смт Драбів, на відстані 4-х км від двох залізничних станцій — Кононівка та Богданівка. Площа села — 539 га.

Історія[ред. | ред. код]

Історія походження назви села відома з народних переказів та спогадів старожилів, а також архівних матеріалів Яготинського князя Рєпніна. У XIV—XV століттях, у період монгольської навали, люди втікаючи від ворогів, поселялись на берегах річок Ворскли, Сули і невеликої тихої річечки Чумгак, що нині протікає біля Ковалівки. Перші поселення з'явилися десь у 30-ті роки XV століття. Тепер цей куточок села називається Жабокрюківкою. Через декілька років сюди прийшли два брати, обидва ковалі, які майстерно володіли своїм ремеслом. Звідси і пішла назва населеного пункту. За іншою версією назва села походить від прізвища козака Григорія Коваля^[3].

-------------------------------

Виписка з книги "Шляхи, що примикають до Києва, і лінії північній частині області" В. В. Морачевського, Б. Г, Карпова та І. М. Малишевої (Розділ IX):

"К юго-западу от станции, в версте, при речке Чугмаке лежит волостное село Ковалевка, имеющее около 1.700 жителей; при селе работает небольшой пивоваренный завод Иваненко с 1869 года."

------------------------------------

У першій половині XIX ст. село Ковалівка разом з проживаючими там християнами належало Олексію Васильовичу Капністу, приятелю Волховських з Мойсівки, Якова де Бальмена з Линовиці і Закревських з Березової Рудки - місцевих дворянських родин краю, які підтримували стосунки, не раз збиралися на спільних балах і розвагах, зокрема у маєтку в Мойсівці де з ними познайомився Тарас Шевченко.

У час революційних подій 1905–1907 років тут мали місце селянські виступи проти поміщика.

В травні-червні 1918 року діяв більшовицький партизанський загін, що вів диверсійну діяльність проти Української Держави.

В 1920-х роках поблизу села виник хутір Чапаївка, названий на честь Василя Івановича Чапаєва, у 1990-х рр. зниклий, будинки розібрані, а землі розорені, включаючи з могилами деяких жителів хутора (напр. Івана Яковича Корнієнка, сина Якова Потаповича Корнієнка), а також німецьких солдат, які були там поховані.

В 1935-1947 рр. село було адміністративним центром Ковалівського району.

Репресії, розкуркулення, колективізація, голодомор 1920-1930х[ред. | ред. код]

Серед розкуркулених родин - родина Рябоволів.

Загинуло багато жителів села. В сусідніх селах траплялися випадки канібалізму.

Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]

Під час відступу Червоної Армії у 1941 році в окрузі було вбито і полонено багато радянських вояків. Були спроби опору наступаючим окупантам у деяких селах округи, у відповідь загарбники без жалю стріляли старих, жінок і дітей. Разом з тим спогади очевидців фіксують випадки людяного ставлення простих німецьких солдат до місцевого мирного населення.

372 уродженці села брали участь у німецько-радянська війні у складі Червоної Армії, з них 89 нагороджені орденами й медалями, 134 — загинули в боях. Їх пам'ять увічнено обеліском Слави. На могилі червоних козаків, що загинули під час відвоювання села від загарбників з заходу, споруджено пам'ятник.

Повоєнна відбудова країни[ред. | ред. код]

1962 року відкрито пам'ятник Т. Г. Шевченку.

Станом на 1972 рік в селі проживало 1 180 чоловік, на території села містилася центральна садиба колгоспу імені С. М. Кірова, за яким було закріплено 1,8 тисяч га сільсьногосподарських угідь, у тому числі 1,7 тисяч га орної землі. Колгосп вирощував зернові й технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.

За радянських часів в селі працювали середня школа, де навчалося 315 учнів, будинок культури на 400 місць, 2 бібліотеки з фондом 16 тисяч книг, дитячі ясла, медамбулаторія, фельдшерсько-акушерський пункт, ветеринарний пункт, відділення зв'язку, ощадна каса, три магазини.

Сучасність[ред. | ред. код]

Господарську діяльність на території села здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерносервіс», шість селянських господарств-одноосібників.

У селі функціонують: середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури, сільська бібліотека, відділення Ощадбанку, поштове відділення, 3 магазини, з яких один магазин-кафе, два магазини змішаного типу, а також орган місцевої влади — сільська рада, закрито обмінний пункт. Село газифіковане.

Громада села[ред. | ред. код]

Відомі люди, які народилися, жили чи працювали у селі:

Ярославський Василь Дмитрович (1918—1997) — Голова Верховного Суду УРСР, кавалер ордена Леніна, заслужений юрист України;
Ярославський Василь Антонович (1941) — кандидат економічних наук, доцент Національний університет біоресурсів і природокористування України; поет; вчений-економіст; автор більше 100 праць;
Масло Михайло Кирилович (1918—1984) — вчитель, поет, член Національної спілки письменників України;
Галаган Сергій Ігорович (1958) — Заслужений вчитель РФ;
Кривоніс Віктор Миколайович (1958) — воїн-інтернаціоналіст, майор запасу Військово-Повітряних Сил України;
Леміщенко Ніна Кузьмівна (1930) — передова ланкова колишнього колгоспу ім. Кірова.
Герасименко Ольга Ільківна (1938—2005) — передовий працівник колишнього колгоспу ім. Кірова;
Палієнко Микола Варфоломійович (1918) — кавалер ордена Леніна, бригадир тракторної бригади колишнього колгоспу ім. Кірова;
Мірошниченко Микола Васильович (1946) — знатний комбайнер колишнього колгоспу ім. Кірова;
Ральченко Андрій Петрович (1922-1954) - учасник ВОВ, повний кавалер Ордена Слави.

Джерела[ред. | ред. код]

Ковалівка у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Черкащина»
	Означення у Вікісловнику^?
	Теми у Вікіджерелах^?
	Проєкт «Населені пункти України»