Комендантський палац (Кам'янець-Подільський) — Вікіпедія

Комендантський палац
Огорожа Комендантського палацу
Огорожа Комендантського палацу
Огорожа Комендантського палацу
48°40′22″ пн. ш. 26°34′23″ сх. д. / 48.6728333333607779° пн. ш. 26.57313888891678033° сх. д. / 48.6728333333607779; 26.57313888891678033Координати: 48°40′22″ пн. ш. 26°34′23″ сх. д. / 48.6728333333607779° пн. ш. 26.57313888891678033° сх. д. / 48.6728333333607779; 26.57313888891678033
Країна  Україна
Місто Кам'янець-Подільський
Адреса пл. Вірменський ринок, № 10
Тип будівля
Автор проєкту Ян де Вітте
Початок будівництва 1770
Побудовано 1770
Статус  пам'ятка архітектури місцевого значення
Стан зруйнована
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Зовнішні зображення
Ймовірне зображення палацу Яна де Вітте
План садиби де Вітте. 1808 рік
Губернаторський палац на початку XX століття

Комендантський палац[1] (також палац губернатора, палац Яна де Вітте) — колишня резиденція очільників Подільської губернії. Перебудована на початку XIX століття з палацу коменданта Кам'янецької фортеці Яна де Вітте. Зруйнована у пожежі 1920 року, не відбудовувалася. Палац розташовувався у південно-східному куті Губернаторської площі (сучасна площа Вірменський ринок)[2], між Комендантським провулком і Вірменською вулицею, на місці будинку № 10. З боку Вірменської вулиці збереглася східна ділянка кам'яної огорожі палацу, яка має статус пам'ятки архітектури місцевого значення.

Історія[ред. | ред. код]

Ділянка, де стояв Комендантський палац, була забудована вірменськими будинками ще у XVII столітті[3]. У 1770 році тогочасний комендант Кам'янецької фортеці Ян де Вітте звів у Кам'янці-Подільському за власними проектами низку військових, адміністративних і житлових споруд, серед яких був і палац коменданта на площі Вірменський ринок[4][1].

У садибі первісно було дві будівлі, головний будинок розташовувався на сході ділянки, на розі з вулицею Вірменською. Палац був одноповерховий, із високим першим поверхом і мансардою, асиметричний у плануванні. В його архітектурному рішенні гармонійно поєднувалися елементи стилів ренесанс і бароко. Головний фасад — восьмивіконний, несиметричний; центральний ризаліт ділив його на три частини, у правій з яких розташовувався вхідний портал із круглим світликом. Центральний ризаліт мав три вікна і прикрашений пілястрами тосканського ордеру в простінках і на кутах. Ризаліт завершувався бароковим карнизом і масивним аттиком із скульптурною композицією, яка містила зображення гармати і ядер. Фасад завершувався високим мансардним дахом із перехватом і високими вікнами[5].

Поряд розташовувався двоповерховий будинок більш скромної архітектури. Фасад був шестиосьовий, із широкими простінками вікон, головний акцент робив масивний арковий портал із парами колон тосканського ордеру, що розташовувався в центральній частині фасаду. Вікна першого поверху були оздоблені сандриками. Дах був також мансардного типу, із перехватом[5].

У 1802 році син Яна де Вітте, Юзеф де Вітте, продав садибу імперському урядові за 10 тисяч рублів сріблом[1][6]. Обидві будинки об'єднали в один двоповерховий, фасад якого прикрасили двома класицистичними масивними чотириколонними портиками із колоннами іонічного ордеру (на початок XX століття лишився лише один з них[5]). Перебудований палац став резиденцією подільського губернатора[6].

Склепінчастою аркою, що розташовувалася над Комендантським провулком, палац з'єднувався з будівлею колишньої вірменської ратуші, де перебувала губернська канцелярія[6].

У січні 1920 року губернаторський палац згорів. На його місці пізніше звели будівлю пожежної частини[6].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Палац Яна де Вітте. k-p.net.ua. 26 травня 2010 року. Архів оригіналу за 26 Лютого 2018. Процитовано 25 лютого 2018 року.