French
DeutschКонстантин Стоїлов — Вікіпедія
| Константин Стоїлов Константин Стоилов | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 10 липня — 1 вересня 1887 року | |||
| Монарх: | Фердинанд I | ||
| Попередник: | Васил Радославов | ||
| Наступник: | Стефан Стамболов | ||
| |||
| 31 травня 1894 — 30 січня 1899 року | |||
| Монарх: | Фердинанд I | ||
| Попередник: | Стефан Стамболов | ||
| Наступник: | Димитр Греков | ||
| Народження: | 5 жовтня 1853 Пловдив, Османська імперія | ||
| Смерть: | 5 квітня 1901 (47 років) Софія, Болгарія | ||
| Поховання: | Центральний цвинтар Софіїd | ||
| Національність: | Болгарин | ||
| Країна: | Болгарія | ||
| Релігія: | православ'я | ||
| Освіта: | Гейдельберзький університет | ||
| Партія: | Консервативна партія Народна партія | ||
| Батько: | Стоїл Константинов | ||
| Мати: | Марія Душкова | ||
| Нагороди: | Орден «За хоробрість» IV ступеня | ||
Константин Стоїлов Константинов (5 жовтня 1853, Пловдив — 5 квітня 1901) — болгарський політичний діяч, один з керівників Консервативної партії, засновник Народної партії. Керівник міністерства правосуддя, закордонних, внутрішніх справ, фінансів. Двічі обіймав посаду Прем'єр-міністра Болгарії.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 5 жовтня 1853 року в Пловдиві. Навчався в «Роберт коледжі» (Стамбул). Вивчав право в Гейдельберзькому університеті, де здобув докторський ступінь. У 1878—1879 роках був суддею в містах Пловдив і Софія. Керував політичним кабінетом (1880–1883) князя Олександра Батенберга й підтримав скасування Тирновської конституції.
З 1884 року — член Болгарського літературного товариства.
Під час Сербсько-болгарської війни 1885 року командував кавалерійським взводом. Був нагороджений орденом «За хоробрість» IV ступеня.
Після перевороту проти Олександра Батенберга в серпні 1886 року підтримав Стефана Стамболова й контрпереворот. Після зречення Батенберга від болгарського трону, входив до складу делегації, відрядженої до Європи для пошуку нового князя.
У 1886–1888 роках займав пости міністра в урядах Петко Каравелова й Васила Радославова. 1887 року очолив уряд. Міністр правосуддя в кабінеті Стамболова. 1888 року пішов в опозицію. Після усунення Стамболова й перемоги Народної партії (створена Стоїловим) на виборах 1894 року знову став прем'єр-міністром (1894–1899). З його врядуванням пов'язаний економічний підйом в Болгарії, який розпочався за часів правління Стамболова.
Константин Стоїлов помер від пневмонії 5 квітня 1901 року. Похований в Софії 7 квітня 1901 року.
Родина[ред. | ред. код]
Константин Стоїлов був одружений з Христиною Типчилештовою (31 березня 1888). Діти: Стоїл, Христо, Петко, Марія та Борис.
Література[ред. | ред. код]
- Ташев, Ташо (1999). Министрите на България 1879–1999, София: АИ «Проф. Марин Дринов» / Изд. на МО
| |||||
|
