Коростинський Олександр Віталійович — Вікіпедія

Коростинський Олександр Віталійович
Солдат
Загальна інформація
Народження	13 липня 1985(1985-07-13) Острожок
Смерть	8 серпня 2014(2014-08-08) (29 років) Маринівка
Громадянство	Україна
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	30 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Маринівку
Нагороди та відзнаки

Олекса́ндр Віта́лійович Корости́нський (13 липня 1985(19850713) — 8 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Народився 1985 року в місті Баранівка (Житомирська область). Дитинство і юність провів у селі Острожку, а після школи навчався у Баранівському профучилищі. Розписався з дружиною у 2011-му, хоча за півтора року до того вже жили разом. Переїхали до Києва, працював у торговельній компанії «Бір-Майстер» від 2012-го.

Призваний за мобілізацією 20 березня 2014 року. Водій вогнеметного взводу, 30-та окрема механізована бригада. Робили блокпости; у перших днях серпня їхній підрозділ направили до Степанівки

Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка Шахтарського району Донецької області. В післяобідню пору військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушили з села Степанівка до Маринівки для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапили під мінометний обстріл російських збройних формувань. Олександр був за кермом «Уралу», в авті також загинули Роман Козаренко й Олександр Закусило, в БРДМі Юрій Макарчук.

Вважався зниклим безвісти, велися перемовини щодо звільнення. Упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих.

13 листопада 2015 року перепохований у селі Острожок. Односельчани зустрічали автомобіль із його тілом, стоячи навколішки обабіч дороги зі свічками у руках. На роботі за ним офіційно рахувалося місце із збереженням заробітної плати аж до часу, доки не побачили документ про смерть.

Без Олександра лишились батько Віталій, мама Марина Коростинські, дружина Марина, сестра.

Нагороди[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» III ступеня (16.1.2016, посмертно)
• його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 9, місце 18
• вшановується на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави^[1]
• У селі Острожок 13 серпня 2016 року урочисто відкрито пам'ятний знак на честь Олександра Коростинського^[2]
• на фасаді школи села Острожок встановлено пам'ятну дошку Олександрові Коростинському.^[3]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Коростинський Олександр Віталійович^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Указ Президента України від 16 січня 2016 року року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
• Він був упевнений, що під Маринівкою з ними нічого не станеться… — вдова загиблого бійця АТО
• Людина зі світлою душею: Олександр Коростинський (Герої не вмирають!!!)