French
DeutschКіященко Вікторія Володимирівна — Вікіпедія
| Вікторія Кіященко Вікторія Володимирівна Кіященко | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 1984 | |
| Смерть | 15 березня 2022 | |
| Громадянство |  Україна | |
| Національність | українка | |
| Військова служба | ||
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Вікто́рія Володими́рівна Кія́щенко (1984, Рубіжне, Луганська область, Україна — 15 березня 2022, Волноваха, Донецька область, Україна) — солдат, військовослужбовець Збройних сил України, учасниця російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022).
Життєпис[ред. | ред. код]
Вікторія народилася у Рубіжному Луганської області. Навчалася у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля. Захистила магістерську роботу у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка. Працювала в індустріально-педагогічному технікумі Рубіжного, а пізніше соціальним педагогом у професійному ліцеї міста Золоте, куди Вікторія переїхала разом з чоловіком Олегом Кіященком[1][2][3]. У вільний час любила слухати музику і танцювати[4].
У жовтні 2020 року вирішила приєднатися до Збройних сил України, підписавши трирічний контракт з 46-ою окремою аеромобільною бригадою. Ще до повномасштабного вторгнення чергувала на блокпосту у Волновасі[3].
Загинула 15 березня 2022 року разом ще з п’ятьма побратимами під час російського авіаудару біля Волновахи Донецької області[1][2].
Похована на Краснопільському кладовищі у Дніпрі на Алеї Слави[3].
У Вікторії залишилися мама і чоловік[2].
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За мужність» III ступеня (5 травня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Рубіжанський меморіал. Вікторія Кіященко. rmva.gov.ua (ua) . Процитовано 14 березня 2024.
- ↑ а б в Хвилина мовчання: згадаймо захисницю Вікторію Кіященко з Луганщини. ГЛАВКОМ (укр.). 8 квітня 2023. Процитовано 14 березня 2024.
- ↑ а б в "Була воїном світла". Історії українських жінок, які загинули на війні. Українська правда. Життя (укр.). Процитовано 14 березня 2024.
- ↑ Військовослужбовиця Вікторія Кіященко загинула під час ворожого авіаудару на Донеччині. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 14 березня 2024.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №313/2022 Про відзначення державними нагородами України. 5 травня 2022.
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |