Лейла Пахлаві — Вікіпедія

Лейла Пахлаві
Народилася 27 березня 1970(1970-03-27)[1]
Тегеран, Іран
Померла 10 червня 2001(2001-06-10)[1] (31 рік)
Лондон, Велика Британія
·отрути
Поховання Цвинтар Пассі і Grave of Pahlavid
Країна  Іран
Діяльність перекладачка, модель
Alma mater Браунський університет
Знання мов перська і англійська
Титул принцеса
Рід Пехлеві
Батько Мохаммед Реза Пахлаві[2]
Мати Фарах Пехлеві[2]
Брати, сестри Фарахназ Пехлеві, Реза Пахлаві, Алі Реза Пехлеві і Шахназ Пехлеві
Нагороди
ювілейна медаль 2500-річчя заснування Перської імперії
IMDb ID 1620848

Принцеса Лейла Пахлаві (перс. لیلا پهلوی‎; 27 березня 1970(19700327), Тегеран, Іран — 10 червня 2001, Лондон, Велика Британія) — молодша дочка шаха Ірану Мохаммеда Реза Пахлаві і його третьої дружини шахбану Фарах Пахлаві.

Раннє життя[ред. | ред. код]

Лейла народилася 27 березня 1970 року в Тегерані. Вона була четвертою дитиною Шаха і шахбану.

У вигнанні[ред. | ред. код]

Лейлі було 9 років, коли її сім'я повинна була вирушити у вигнання внаслідок Іранської революції. Після смерті її батька в Єгипті через лімфому в 1980 році, родина оселилася в США. Закінчивши денну школу округу Рай в 1988 році, вона відвідувала школу в Массачусетсі до 1992 року, після чого вступила до Браунівського університету.

Лейла ніколи не була одружена, вона витрачала більшу частину часу на поїздки з Гринвіча, Коннектикут, в Париж, де жила її мати. Бувши моделлю для Валентіно, вона потерпала від нервової анорексії, хронічної низької самооцінки, важкої депресії та синдрому хронічної втоми.[3] Дуже багато часу проводила на лікуванні в лікарнях США і Великої Британії. Принцеса також часто бувала в готелі Леонард в Лондоні, сплачуючи £ 450 за ніч за свій улюблений номер. Менеджер готелю, Ангела Стоппані, в газеті «The Daily Telegraph» повідомляла, що принцеса приходила в готель «розслаблятися».

Смерть[ред. | ред. код]

У неділю, 10 червня 2001 року, близько 19:30, Лейлу мертвою знайшов лікар у її кімнаті в готелі Леонард[4]. Вона прийняла більш ніж у 5 разів смертельну дозу секобарбіталу, барбітурату, який використовується для лікування безсоння, і несмертельну дозу кокаїну. Перебувала в ліжку, її тіло було виснажене анорексією та булімією. Відповідно до звіту про її смерть, який включав інформацію про аутопсію, проведену Westminster Coroner's Court, вона вкрала секобарбітал з докторського столу під час зустрічі й була схильна до вживання наркотиків, зазвичай приймаючи 40 таблеток за раз, замість 2-х запропонованих[5].

17 червня 2001 року була похована біля бабусі по материнській лінії, Фарідех Гхотбі Діба, на кладовищі Пассі, Париж, Франція. Під час похорону була присутня її мати — шахбану Фарах, а також члени колишнього французького королівського сімейства та Федерик Міттерран, племінник колишнього французького президента Франсуа Міттерран[6].

4 січня 2011 року її брат Алі Реза Пахлаві був знайдений мертвим у Бостоні, Массачусетс. Причина — самогубство[7].

Сучасний іранський королівський дім складається тепер з шахбану Фарах Пахлаві, її сина Реза Пахлаві, дочки Фарахназ Пахлаві та зведеної сестри Шахназ Пахлаві.

У музиці[ред. | ред. код]

У 2010 році вийшов альбом французької співачки Мілен Фармер, до складу якого увійшла однойменна пісня «Leila», присвячена принцесі Лейлі Пахлаві, на написання якої співачку надихнуло знайомство з її матір'ю.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Find a Grave — 1996.
  2. а б Lundy D. R. The Peerage
  3. Sabety, Setareh (19 червня 2001). Diana not: Serious soul-searching about our collective identity crisis. Iranian.com. Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 11 листопада 2009.
  4. Shah's daughter found dead. BBC News. 12 червня 2001. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 11 листопада 2009.
  5. Tweedie, Neil (26 липня 2001). Shah's daughter stole to fuel her drug habit. Telegraph.co.uk. Архів оригіналу за 3 листопада 2007. Процитовано 11 листопада 2009.
  6. Shah's daughter laid to rest. BBC News. 17 червня 2001. Процитовано 11 листопада 2009.
  7. Shah son a suicide in Boston. CNN. 4 січня 2011. Архів оригіналу за 6 січня 2011. Процитовано 4 січня 2011.

Посилання[ред. | ред. код]