Леопольд Штястний — Вікіпедія

Ф
Леопольд Штястний
Особисті дані
Народження 23 травня 1911(1911-05-23)[1][2]
  Братиславський край, Словаччина
Смерть 14 травня 1996(1996-05-14)[1] (84 роки)
  Торонто, Канада
Поховання Солов'їна долинаd
Громадянство  Чехословаччина
 Словацька республіка
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1932–1940 Чехословаччина Словаччина «Братислава» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1937 Чехословаччина Чехословаччина 2 (0)
1940 Словаччина Словаччина 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1942–1944 Словаччина ОАП (Братислава)
1949–1951 Чехословаччина «Сокіл» (Братислава)
1954–1957 Чехословаччина «Слован» (Братислава)
1963–1965 Чехословаччина «Слован» (Братислава)
1966–1968 Австрія «Ваккер» (Інсбрук)
1968–1975 Австрія Австрія

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Леопольд Штястний (словац. Leopold Šťastný, 23 травня 1911 — 14 травня 1996) — чехословацький та словацький футболіст, по завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Він був першим не австрійцем, який тренував збірну Австрії з 1968 по 1975 рік.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Леопольд Штястний грав на позиції захисника за «Братиславу», з якою він вийшов до вищої ліги Чехословаччини у 1935 році. До початку Другої світової війни разом із клубом брав участь у чемпіонаті і в 1935—1940 роках провів 97 матчів чемпіонату[3].

У 1937 році Леопольд викликався до збірної Чехословаччини, за яку дебютував 13 жовтня в товариському матчі проти Латвії (4:0), а 24 жовтня зіграв свій другий і останній матч за збірну — проти Австрії (2:1) в Кубку Центральної Європи 1936/38[4].

Під час Другої світової війни, яка принесла Словаччині тимчасову незалежність, Леопольд Штястний грав зі своїм клубом у словацькій лізі. Крім того Штястний провів один матч за збірну Словаччини[5], 6 червня 1940 року проти Болгарії (4:1)[6]. З серпня 1940 року, як єврею, йому заборонили грати в будь-якому футбольному клубі Словаччини. До квітня 1942 року він неофіційно тренував молодь «Братислави». У квітні 1942 року президент Словацької Республіки Йозеф Тісо надав футболісту звільнення від обов'язку виїзду зі Словаччини відповідно до § 255 указу № 255. 198/1941 (виняток також стосувався батьків Леопольда Штястного) і йому дозволили працювати в спортивному клубі. У 1942 році, після надання звільнення, він став (неофіційно) тренером Клубу армії ОАП (Братислава), а також отримав звання лейтенанта. З командою ОАП здобув титул чемпіона Словаччини у сезоні 1942/43 років.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Після війни Штястний став тренером і у 1949—1951, 1954—1957 і 1963—1965 роках очолював свій рідний братиславський клуб, який спочатку носив назву «Сокіл», а потім «Слован» і став з ним першим словацьким клубним чемпіоном Чехословацької республіки в 1949 році. Під його керівництвом «Слован» перервав гегемонію «Спарти» та «Славії», здобувши три чемпіонських титули поспіль (1949—1951). Четвертий титул чемпіона Чехословаччини він додав у 1955 році, а в 1964 році вийшов з клубом у фінал Кубка Мітропи.

В 1965 році Леопольд переїхав до Австрії, де наступного року очолив місцевий клуб «Ваккер» (Інсбрук), з яким двічі став віце-чемпіоном Австрії, що було найкращими результатом команди в її історії на той момент.

В результаті успішного тренера помітив Австрійський футбольний союз, який у липні 1968 року призначив Штястного тренером національної збірної Австрії замість Ганса Пессера, ставши таким чином першим іноземним тренером у керма команди. Дебютував у цій ролі 22 вересня 1968 року в товариському матчі зі Швейцарією (0:1) і керував австрійською командою сім років. За цей час під його керівництвом вона зіграла 48 ігор.

Найкращі результати команда показала у кваліфікації на чемпіонат світу 1974 року. Австрійська команда завершила відбіркову групу, поділивши перше місце зі Швецією, тож у Гельзенкірхені відбувся плей-оф між цими двома командами, але на засніженому полі перемога дісталась скандинавам з рахунком 2:1, через що Австрія не вийшла на «мундіаль».

За станом здоров'я Леопольд Штястний 24 вересня 1975 року пішов у відставку з посади національного тренера. Після виходу на пенсію Штястний продовжував працювати з федерацією, зокрема ініціювавши проведення австрійської Студентської ліги[de], яка вперше відбулася в 1975/76 роках.

Наприкінці жовтня 1979 року Леопольд емігрував до Канади (але кілька разів повертався до Австрії)

Похований на цвинтарі Солов'їна долина в Братиславі, Словаччина[7].

Пам'ять[ред. | ред. код]

У 2009 році у Відні в районі Донауштадт (22 округ) на честь Штястного була названа вулиця — Stastnyweg.

У 2018 році клуб «Слован» видав книгу про Леопольда Штястного у виданні Belasé legendy[8].

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравець[ред. | ред. код]

Як тренер[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Find a Grave — 1996.
  2. ↑ Evidence zájmových osob StB
  3. ↑ Sieň slávy :: ŠK Slovan Bratislava - oficiálna www stránka futbalového klubu. skslovan.com. 23 серпня 2010. Архів оригіналу за 23 серпня 2010. Процитовано 14 червня 2022.
  4. ↑ FOTBAL.CZ - Reprezentace A - statistiky. nv.fotbal.cz. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 14 червня 2022.
  5. ↑ Players Appearing for Two or More Countries. RSSSF. Архів оригіналу за 3 August 2008. Процитовано 27 червня 2014.
  6. ↑ Reprezentanti: Slovenský futbalový zväz. futbalsfz.sk. 25 жовтня 2018. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 14 червня 2022.
  7. ↑ Leopold Šťastný | Sieň slávy slovenského futbalu. sienslavy.futbalsfz.sk. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 14 червня 2022.
  8. ↑ ČERNÁK, Tomáš. Leopold "Jim" Šťastný. 1. vyd. Bratislava : ŠK Slovan Bratislava Futbal, 2018. ISBN 978-80-972309-4-4. S. 181.

Посилання[ред. | ред. код]

Майсль (1912–1914) · Речурі (1914–1919) · Майсль (1919–1937) · Речурі (1937) · Цанкль (1945) · Бауер (1945–1948) · Фрювірт (1948) · Науш (1948–1954) · Кауліх (1954–1955) · Мольцер (1955) · Гаєр (1955–1956) · Мольцер та Аргауер (1956–1958) · Фрей, Путцедоплер, Зельцер та Мольцер (1958) · Деккер (1958–1964) · Вальтер та Гуттманн (1964) · Фрювірт (1964–1967) · Альге та Пессер (1967–1968) · Штастний (1968–1975) · Елснер (в.о.) (1975) · Сенекович (1976–1978) · Штоц (1978–1981) · Лацке та Шмідт (1982) · Гоф (1982–1984) · Елснер (1985–1987) · Гікерсбергер (1988–1990) · Рідль (1990–1991) · Константіні (1991) · Гаппель (1991–1992) · Константіні (в.о.) (1992) · Прогазка (1993–1999) · Барич (1999–2001) · Кранкль (2002–2005) · Руттенштайнер, Герцог та Ковачич (в.о.) (2005) · Гікерсбергер (2006–2008) · Брюкнер (2008–2009) · Константіні (2009–2011) · Руттенштайнер (в.о.) (2011) · Коллер (2011–2017) · Фода (2018–2022) · Рангнік (2022–)

Уріділь (1927–1929) · Браун (1934–1937) · Якубе (1937–1938) · Браун (1938) · Мазал-Шквайн (1939) · Ланак (1939) · Мюллер (1939–1940) · Діттріх (1941) · Даучик (1942–1946) · Снеддон (1947–1948) · Даучик (1948) · Штястний (1949–1951) · Бучко (1951–1952) · Булла (1953) · Штястний (1953–1957) · Балажі (1958) · Яч'янський (1958) · Ембер (1959) · Яч'янський (1960) · Ходак (1960) · Грешшо (1960–1961) · Булла (1961) · Боргий (1961–1962) · Булла (1962–1963) · Штястний (1963–1965) · Скива (1965) · Чургалий (1966) · Гуцко (1966–1968) · Вічан (1968–1971) · Гуцко (1971–1973) · Венглош (1973–1976) · Гуцко (1976) · Венглош (1977–1978) · Грдлічка (1978) · Малатинський (1978–1981) · Урбан (1981) · Вічан (1982–1983) · Пеце (1983–1984) · Гуцко (1984) · Швец (1985–1986) · Захар (1986–1988) · Янкех (1988–1990) · Галіс (1990–1995) · Драгунь (1995) · Йокл (1995) · Галіс (1996–1997) · Швеглік (1997) · Прохотський (1997–1998) · Швеглік (1998) · Грига (1998–1999) · Ярабек (1999–2001) · Драгунь (2001) · Венцель (2002) · Прохотський (2002) · Свобода (2002) · Радольський (2002–2003) · Валович (2003) · Таран (2003) · Фаш'янг (2003) · Адамець (2003–2004) · Гоффа (2004) · Затько (2004–2005) · Янкех (2005–2007) · Кітка (2007) · Пецко (2008–2009) · Угрін (2009) · Гіпп (2009) · Тіттел (2010) · Янкех (2010) · Яролім (2010–2011) · Вайсс (2011–2012) · Словак (2012–2013) · Галіс (2013–2014) · Страка (2014) · Тіттел (2014–2015) · Папавасілею (2015–2016) · Вукоманович (2016–2017) · Шевела (2017–2019) · Козак (2019–2020) · Миланич (2020–2021) · Вайсс (2021–)

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Спорт
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Леопольд_Штястний&oldid=40258494