Лисе (Луганський район) — Вікіпедія

село Лисе
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Луганський район
Громада Молодогвардійська міська громада
Основні дані
Засноване 1956
Населення 458
Площа 1,948 км²
Густота населення 235,11 осіб/км²
Поштовий індекс 94458
Телефонний код +380 6435
Географічні дані
Географічні координати 48°28′30″ пн. ш. 39°35′21″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
163 м
Місцева влада
Карта
Лисе. Карта розташування: Україна
Лисе
Лисе
Лисе. Карта розташування: Луганська область
Лисе
Лисе
Мапа
Мапа

Ли́се (до 1956 року — хутір Лисий) — село в Україні, у Молодогвардійській міській громаді Луганського району Луганської області. Населення становить 458 осіб. З 2014 року є окупованим.

Географія[ред. | ред. код]

Географічні координати: 48°28' пн. ш. 39°35' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 1,948 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 8 км від смт Новосвітлівка. Найближча залізнична станція — Братки, за 2 км.

Історія[ред. | ред. код]

Засноване як хутір Лисий переселенцями з Конотопа, Чернігівської та Полтавської губерній, Таврії наприкінці XIX століття (приблизно у 1870 році).

У 19331935 роках біля сільського ставка збудовано черепичний завод. Чисельність населення почала збільшуватися.

У період масової колективізації сільського господарства було створено колгосп імені Шевченка. Увесь інвентар та домашню худобу селяни були змушені здати до колгоспу.

6 лютого 1943 року за село Лисе точилися жорстокі бої, які тривали 7 днів та забрали життя 903 радянських воїнів. Поселення було визволено 13 лютого 1943 року.

У 1965 році неподалік братської могили збудовано початкову школу, у якій також містилися сільський клуб, ФП та бібліотека.

2008 року біля села було створено полігон твердих побутових відходів ЧП Міхайліченко.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 458 осіб, з них 62,01% зазначили рідною мову українську, 37,99% — російську[1].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Братська могила радянських воїнів (вул. Садова). В братській могилі поховані 928 воїнів. Відомі прізвища 180 з них: це воїни 2-ї та 4-ї гвардійських танкових бригад, 4-ї мотострілецької бригади, 2-го гвардійського танкового корпусу, які брали участь у звільненні села.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 січня 2014.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 186–187, матеріали Л. І. Забейворота, І. І. Шевченко, Т. М. Соловйова).

Посилання[ред. | ред. код]