French
DeutschЛук'янович Олександр Андрійович — Вікіпедія
| Лук’янович Олександр Андрійович | |
|---|---|
 Т. Г. Шевченко. Портрет Олександра Лук'яновича (1845) | |
| Народився | 1803 |
| Помер | 1879 |
| Громадянство | Російська імперія |
| Національність | українець |
| Місце проживання | с. Мар’янське Миргородського повіту Полтавської губернії |
| Діяльність | поміщик |
| Відомий завдяки | як знайомець Тараса Григоровича Шевченка |
| Військове звання | майор |
| Головував | предводитель дворянства |
Олександр Андрійович Лук'янович (* 1803 — † 1879) — український відставний майор, поміщик, предводитель дворянства Миргородського повіту Полтавської губернії. Знайомець Тараса Шевченка.
Взаємини Тараса Шевченка з родиною Лук'яновичів[ред. | ред. код]
Тарас Шевченко познайомився з Олександром Лук'яновичем через його старшого брата — Миколая Андрійовича Лук'яновича, чиновника департаменту гірничих і соляних справ, який теж займався літературною творчістю та друкувався у петербурзьких журналах.
Олександр Андрійович був полтавським поміщиком, проживав взимку в столиці, а на літо виїздив до себе в маєток на Миргородщину. Як і його старший брат, Олександр був людиною освіченою, знався з багатьма літераторами і художниками Петербурга, зокрема з М. Гоголем.
Досить швидко, Шевченко та Олександр Лук'янович, стали близькими приятелями[1].
Дізнавшись на початку 1845 року про наміри Шевченка їхати на Україну, Олександр Лук'янович пропонує йому разом з ним здійснити цю мандрівку, позаяк у березні він повертається на Полтавщину.
Більше того, О.Лук‘янович запрошує Тараса Григоровича пожити у своєму миргородському маєтку та намалювати портрети членів його сім‘ї, на що Шевченко радо погодився.
За тижні спільної мандрівки Олександр Лук'янович і Т.Шевченко ще більше прониклися повагою один до одного, хоча Лук‘янович був на десять років старший від поета.
Так, у березні 1845 року Т. Г. Шевченко опинився на Миргородщині, в родині Олександра Лук'яновича[2].
Він працював над портретами, познайомився з Андрієм Федоровичем Лук'яновичем, відставним генералом, батьком Миколи і Олександра, близьким знайомцем І. П. Котляревського.
Перебування на Полтавщині, в тому числі і в селі Андрія Федоровича Лук'яновича Шедієве, Т. Шевченко використав для підготовки матеріалів для альбому «Живописна Україна»[3].
У маєтку Олександра Лук'яновича, селі Мар'янському Миргородського повіту, Полтавської губернії[4], Шевченко побував навесні та восени 1845 року.
Тут Шевченко написав поеми «Єретик», «Сліпий», вірш «Стоїть в селі Суботові», намалював кілька портретів, з яких зберігся тільки портрет Олександра Лук'яновича.
Про перебування Шевченка у селі Мар'янському свідчить його лист своєму другові Якову Кухаренку:
«Я сьогодня Петербург покидаю… Отамане, пиши, коли матимеш час… в Миргородський повіт, в село Мариенское. На ім'я Александра Андреевича Лукьяновича с передачею щирому твоєму Шевченкові»,
а також його підпис під поемами «Сліпий» та «Єретик» (1845).
За спогадами А. Татарчука[5], кухаря Лук'яновича, записаними В. Беренштамом[6], «поміщик запросив до себе Шевченка як живописця для виконання портретів усіх членів своєї родини».
Портрет Олександра Лук'яновича[ред. | ред. код]
Полотно, олія (67 × 53,5). [с. Мар'їнське]. [X 1845].
Попередні місця збереження:
Миргородський краєзнавчий музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка (Харків).
Зараз картина зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка[7].
На думку мистецтвознавця[8]:
«Художник зосередив увагу на обличчі. За допомогою світлотіні, поєднання трьох кольорів митець передав на полотні душевний стан відставного майора, що немов відгородився від глядача, замкнувся в самому собі».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Білокінь А. М. Шевченко на Приоріллі.- Гуманітарний журнал, 2012 рік, № 1.
- ↑ Дружина Олександра Лук'яновича була рідною сестрою декабриста Івана Федоровича Шимкова.
- ↑ Про перебування Т. Г. Шевченка у с. Шедієве нагадує пам'ятний знак, встановлений у 90-х роках ХХ століття на місці, де колись був маєток А. Ф. Лук‘яновича.
- ↑ Тепер Великобогачанського району, Полтавської області.
- ↑ Татарчук Арсен (1823-?), селянин-кріпак. Познайомився з Шевченком в селі Мар'янському, коли Шевченко бував у гостях в поміщика Олександра Лук'яновича.
- ↑ «Т. Г. Шевченко и простолюдини, его знакомцы», «Киевская старина», К., 1900,№ 2 (февраль), стор. 256.
- ↑ Інв. № ж — 89.
- ↑ Тарас Григорович Шевченко — український поет та художник. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 21 червня 2014.
Джерела[ред. | ред. код]
- Тарас Григорович Шевченко — український поет та художник [Архівовано 29 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1961. — Т. 7: Живопис, графіка 1830—1847. — Кн. 1
- Ізборнік [Архівовано 3 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Спомин про Шевченка [Архівовано 23 липня 2014 у Wayback Machine.]
- А. М. Білокінь . Т. Г. Шевченко на Приоріллі // Гуманітарний журнал.- 2012, № 1.