French
DeutschЛука (Чортківський район) — Вікіпедія
| село Лука | |
|---|---|
_%D1%81.%D0%9B%D1%83%D0%BA%D0%B0.jpg) | |
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Монастириська міська громада |
| Облікова картка | Лука |
| Основні дані | |
| Населення | 411 |
| Територія | 3.407 км² |
| Густота населення | 120.63 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48341 |
| Телефонний код | +380 3555 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°01′03″ пн. ш. 24°59′02″ сх. д. / 49.01750° пн. ш. 24.98389° сх. д.Координати: 49°01′03″ пн. ш. 24°59′02″ сх. д. / 49.01750° пн. ш. 24.98389° сх. д. |
| Водойми | Дністер |
| Відстань до районного центру | 17 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48300, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Монастириська, вул. Шевченка, буд. 19 |
| Карта | |
  Лука | |
 Лука | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Лука́ — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Дністер, на заході району. До 2020 року підпорядковане Устя-Зеленській сільській раді.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Монастириської міської громади.[1]
Населення — 406 осіб (2003).
Історія[ред. | ред. код]
Перша писемна згадка — 1417 року.
Князь Самійло Корецький у 1616 році став посідачем села (також посів місто Устя-Зелене та місцевий замок, Тумир, Межигір'я (із замком), Тростянець, Кремидів (із замком), Стриганці, Рошнів, Лисець, Горохолина, Довге, Стебник, Тисовичі).[2]
Діяли «Просвіта», «Луг» та інші українські товариства, кооператива.
Належало до повітового суду в Монастириську за часів Австро-Угорщини.
Під час хліборобського страйку в Галичині влітку 1902 року селяни Луки Бучацького повіту не брали в ньому участі через пристойну платню, яку отримували від Михайла Луцького — власника маєтку, земельних ділянок,[3] батька Остапа Луцького.[4]
Від 1942 р. луківчани почали приєднуватися до УПА, зокрема:
- Петро Дорож, Мирон Коржик, Йосип Короташ, Михайло Красій, Іван Левко (“Шах”), Роман Мокринський, Оксана Почерева, Василь Роїк, Петро Слободян, Ярослав Солтус, Амброзій Сплавник, Михайло Ціцюра – кулеметник УПА, Іван Чорній, Степан Шевчук (“Чумак”) – командир боївки, Антон Шеленко.
Зв’язковими УПА були Марія Павелко і Марія Слободян. Серед репресованих уродженців села:
- Мальвіна Григорців, Іван (1924 р. н.), Марія (1898–1961), Михайло (1927 р. н.), Олекса (1927 р. н.), Петро (1919 р. н.) та Степан (1917–1944) Кульбаби, Амброз (1910 р. н.) і Марія (1914 р. н.) Павелки, Андрій, Дмитро (1938 р. н.) та Софія (1924 р. н.) Шпирки, Марія Шпирка-Красій.
Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району. Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району[5].
Відомі особистості[ред. | ред. код]
В поселенні народилися:
- Роман Луцик (1900—1974) — український бібліотекознавець, публіцист, громадський діяч, колекціонер книг.
- Мирон Луцький (1891—1961) — український галицький військовий, політичний (хлібороб-суспільник[1]), кооперативний і громадський діяч.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
_-_1396.jpg)
- Є церква Перенесення мощей святого Миколая (1927, дерев'яна).
- Споруджено пам'ятники І. Франку (1958), Т. Шевченку (1961), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992).
- Геологічна пам'ятка природи місцевого значення Відслонення юрських відкладів.
- Пам'ятник Тарасові Шевченку
Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення.
Встановлений 1967 р. Скульптор – Мацієвський (Івано-Франківськ).
Погруддя – бетон, постамент – цегла, цемент.
Погруддя – 0,9 м, постамент – 1,5 м.[6][7]
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Працюють клуб, бібліотека. Серед жителів села в основному старші люди, за виборчим списком 2010 року в селі близько 250 виборців.
Світлини[ред. | ред. код]
-
Церква Перенесення Мощей Святого Миколая -
Церква Перенесення Мощей Святого Миколая -
Дзвіниця церкви Перенесення Мощей Святого Миколая -
Клуб -
Автобусна зупинка
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 100—101. (пол.)
- ↑ Степан Шипилявий. Хліборобський страйк у Бучаччині 1902 року / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 252.
- ↑ Лука з присілком Сеньків / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 579.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 79. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
- ↑ Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 22 березня 1971 року № 147.
Література[ред. | ред. код]
- Товстенюк О., Ханас В. Лука // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 400. — ISBN 966-528-199-2.
- Уніят, В. Лука [Текст] /В. Уніят, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 67—68 : фот.
- Łuka 1.) wś w pow. buczackim // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 807. (пол.) — S. 807—808. (пол.)
| ||||||||