Малоярославецький колоністський округ — Вікіпедія

	Малоярославецький колоністський округ
Губернія	Бессарабська область
Повіт	Аккерманський повіт; Бендерський повіт
Центр	Малоярославець 1-й
Існування	XIX ст.
Утворено	до 1834 року
Ліквідовано	після 1871 року
Площа	52 803 дес. (1859)
Населення	15 907 осіб (1870)
Наступники	Краснянська волость; Кульмська волость; Малоярославецька волость; Тарутинська волость; Теплицька волость

Малоярославецький колоністський округ — німецький колоністський округ, що існував у XIX столітті на територіях Аккерманського та Бендерського повітів Бессарабської області Російської імперії з центром в селі Малоярославець 1-й.

Населення[ред. | ред. код]

Рік	1834	1841	1859	1870
Кількість, осіб	5 807	6 768	11 635	15 907^[1]

В першій половині XIX століття в окрузі мешкало понад 47 % від загального числа осіб німецької національности, що проживали, на той час, в Бессарабській області^[2].

Історія та адміністративний устрій[ред. | ред. код]

Розміщувався західніше Аккермана. Площа території, станом на 1859 рік, становила 52 803 десятин; налічувалося 879 дворових господарств та 1 325 безземельних родин. У 1841 році окрузі було три маслобійні, 67 млинів, 401 ткацьких верстатів, 10 церков та молитовних будинків та 10 шкіл.

До складу округу входили села Деневіц, Кацбах, Красне, Кульм, Малоярославець 1-й, Малоярославець 2-й, Плоцьк, Тарутино, Тепліц, Фершампенуаз 1-й та Фершампенуаз 2-й.

Після 1871 року на території округу утворені Краснянська, Кульмська, Малоярославецька, Тарутинська і Теплицька волості Аккерманського повіту Бессарабської губернії^[1].

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б Німці Росії. Населені пункти та місця поселень. Енциклопедичний словник. М.:«ЭРН», 2006 (PDF) (російська) . с. 281-282. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
↑ С.Б. Майданевич. Динаміка чисельності етнічних груп Бессарабії в першій половині XIX ст (PDF). Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Серія «Історичні науки.» — Вип. 34. с. 98. Архів оригіналу (PDF) за 16 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022.

Це незавершена стаття з історії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[Німці-1] а ^б Німці Росії. Населені пункти та місця поселень. Енциклопедичний словник. М.:«ЭРН», 2006 (PDF) (російська) . с. 281-282. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.

[2] С.Б. Майданевич. Динаміка чисельності етнічних груп Бессарабії в першій половині XIX ст (PDF). Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Серія «Історичні науки.» — Вип. 34. с. 98. Архів оригіналу (PDF) за 16 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022.

[1]

[2]