Марки сталі — Вікіпедія

Марки сталі — це класифікація сталей за їх хімічним складом і фізичними властивостями. У США[1], Європі[2], Японії[3] і Китаї[4] використовуються різні способи маркування для аналогічних сталей.

Види сталей[ред. | ред. код]

Сталь являє собою сплав заліза з вуглецем, при цьому вміст останнього у ній становить трохи більше 2,14 %, а заліза понад 50 %. Вуглець надає сплаву твердості, але при його надлишку метал стає дуже крихким.

Одним з найважливіших параметрів, за яким сталі поділяють на різні класи, є хімічний склад. Серед сталей за даним критерієм виділяють леговані та вуглецеві, останні поділяються на мало- (вуглецю до 0,25 %), середньо- (0,25-0,6 %) та високовуглецеві (в них міститься більше 0,6 % вуглецю).

Сталь підлягає обов'язковому маркуванню.

Для уточнення відомостей щодо конкретної марки сталі можуть використовуватися так звані марочники[5].

Леговані сталі, на відміну від нелегованих, мають дещо інше позначення, оскільки в них присутні елементи, які спеціально вводяться в певних кількостях для забезпечення необхідних фізичних або механічних властивостей. Наприклад:

  • хром (Cr) підвищує твердість та міцність
  • нікель (Ni) забезпечує корозійну стійкість і збільшує прожарювання
  • кобальт (Co) підвищує жароміцність і збільшує опір удару
  • ніобій (Nb) допомагає покращити кислостійкість та зменшує корозію в зварних конструкціях.

Маркування елементів сталей[ред. | ред. код]

Найменування маркування Назва Зарядова кількість атомного ядра Позначення елемента
Л Берилій № 4 Be
Р Бор № 5 B
А Азот № 7 N
Ш Магній № 12 Mg
Ю Алюміній № 13 Al
С Кремній № 14 Si
П Фосфор № 15 P
Т Титан № 22 Ti
Ф Ванадій № 23 V
Х Хром № 24 Cr
Г Марганець № 25 Mn
До Кобальт № 27 Co
Н Нікель № 28 Ni
Д Мідь № 29 Су
Гол Галій № 31 Ga
Е Селен № 34 Se
Ц Цирконій № 40 Zr
Б Ніобій № 41 Nb
М Молібден № 42 Mo
Кд Кадмій № 48 Cd
У Вольфрам № 74 W
і Іридій № 77 Ir
АС Свинець № 82 Pb
Ві Вісмут № 83 Bi
Ч Рідкоземельні метали -

Маркування сталей в Україні[ред. | ред. код]

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його. (березень 2023)

Маркування сталей у Європі[ред. | ред. код]

У європейській системі позначень можливе як буквене так і цифрове позначення марок сталі. У стандарті EN 10027, що складається із двох частин, описується порядок найменувань сталей та присвоєння ним буквено-цифрових позначень (частина 1), а також правила присвоєння сталям порядкових номерів (частина 2). Одна й та сама марка сталі може мати як буквено-цифрове позначення, так і порядковий номер. Наприклад, сталь 18CrNiMo7-6 також має порядковий номер 1.6587. Усі країни ЄС використовують маркування сталей за стандартом EN 10027. У деяких випадках виробники металопродукції додатково вказують і національне маркування[6][7] .

Літерно-цифрове маркування (EN 10027-1)[ред. | ред. код]

Відповідно до стандарту EN 10027 (частина 1), стали діляться на дві групи та отримують класифікацію згідно з цими групами:

  • за їх призначенням, механічними або фізичними властивостями
  • за хімічним складом

Маркування сталі за призначенням[ред. | ред. код]

Найменування сталей складається з однієї або більше літер, пов'язаних із призначенням сталі:

  • S — конструкційні сталі
  • P — сталі для котлів та посудин високого тиску
  • L — сталі для трубопроводів
  • E — сталі для машинобудування
  • B — арматурні сталі
  • Y — сталі для попередньо-напружених конструкцій
  • R — рейкові сталі
  • H або HT — холоднокатаний листовий прокат із високоміцних сталей для холодного штампування.
  • D — листовий прокат для холодного штампування
  • T — пакувальні листи та стрічки
  • M — електротехнічні сталі

За літерами йдуть числа, що визначають її властивості. Найчастіше це межа плинності в МПа. За цифрами можуть йти додаткові символи, що визначають стан поставки сталі та її призначення, наприклад:

  • Q — термооброблена
  • N — нормалізована
  • Q — після загартування та відпуску
  • D — для нанесення покриттів у гарячому стані
  • Y — з малим вмістом елементів впровадження (C та N)
  • Cr — легована хромом
Приклад розшифровки марки стали за призначенням[ред. | ред. код]

Марка сталі S355J2+N (1.0577) розшифровується так:

Маркування сталі за хімічним складом[ред. | ред. код]

Маркування за хімічним складом поділено на чотири групи, залежно від призначення та вмісту легуючих елементів. Позначення може починатися або з букви або з цифри:

  • С — нелеговані високоякісні сталі із середнім вмістом марганцю < 1 % (крім автоматних)
  • Цифра — низьколеговані високоякісні сталі з вмістом марганцю > 1 %, низьколеговані автоматні сталі, леговані сталі (крім швидкорізальних) із вмістом кожного легуючого елемента до 5 %. Значення цифри свідчить про вміст вуглецю у відсотках, помножене на 100.
  • Х — леговані сталі (крім швидкорізальних) із середнім вмістом щонайменше одного легуючого елемента понад 5 %
  • HS — швидкорізальні сталі

За винятком швидкорізальних сталей, перше число в маркуванні означає середній вміст вуглецю в масових відсотках, помножене на 100. Нелеговані сталі після вказівки середнього вмісту вуглецю можуть мати буквене позначення, що визначає їх специфічні властивості, наприклад:

  • E — заданий максимальний вміст сірки (помножений на 100)
  • U — інструментальна
  • S — для пружин

Марганцовисті (>1 % Mn) і низьколеговані конструкційні сталі з вмістом кожного легуючого елемента до 5 % (крім швидкорізальних) після вказівки вмісту вуглецю в маркуванні мають послідовність літер — символи хімічних елементів, перелічені за зменшенням вмісту елементів. За ними вказують числа в аналогічній послідовності через тире, що відповідають середньому вмісту елемента, помноженого на наступні коефіцієнти:

Коефіцієнт множення Елементи
4 Cr, Co, Mn, Ni, Si, W
10 Al, Be, Cu, Mo, Nb, Pb, Ta, Ti, V, Zr
100 Ce, N, P, S
1000 B

Леговані сталі (крім швидкорізальних), після позначення літерою «Х» і вмісту вуглецю у відсотках, помножене на 100, містять на початку маркування символи хімічних елементів, перелічені за зменшенням вмісту елементів. Наступні числа вказують вміст елементів у відсотках через тире. Швидкорізальні сталі з літерою «HS» на початку позначення маркуються цифрами (без зазначення вмісту вуглецю), відокремлені тире, що показують вміст легуючих елементів у відсотках у такому порядку: вольфрам, молібден, ванадій та кобальт .

Приклади розшифровки марок сталі за хімічним складом[ред. | ред. код]

Марка сталі C35E (1.1181) розшифровується так:

  • C — нелегована високоякісна сталь із середнім вмістом марганцю < 1 %
  • 35 — середній вміст вуглецю 0,35 %
  • Е — заданий максимальний вміст сірки

Марка сталі 13CrMo4-5 (1.7335) розшифровується як низьколегована сталь із середнім вмістом вуглецю 0,13 %, хрому — 1 %, молібдену — 0,5 % та з вмістом марганцю більше 1 %.

X5CrNi18-10 (1.4301) — легована нержавіюча сталь з вмістом вуглецю 0,05 %, 18 % хрому та 10 % нікелю.

Швидкорізальна сталь HS6-5-1-5 (1.3343) містить 6 % вольфраму, 5 % молібдену, 1 % ванадію та 5 % кобальту.

Маркування за порядковим номером (EN 10027-2)[ред. | ред. код]

Правило надання порядкових номерів визначається стандартом EN 10027 (частина 2). Порядковий номер сталі подається у вигляді 1.XXXX, де 1 визначає, що цей матеріал відноситься до сталей. Наступні дві цифри після 1. визначають номер групи сталей, а останні — порядковий номер сталі в групі. За номером групи можна однозначно визначити, до якого типу належить та чи інша сталь:

Найменування Група сталей Порядкові номери
Нелеговані сталі Сталі звичайної якості 1.00ХХ
Якісні сталі 1.01ХХ — 1.09ХХ
Високоякісні сталі 1.10ХХ — 1.13ХХ
Інструментальні нелеговані сталі 1.15ХХ — 1.18ХХ
Леговані сталі Інструментальні леговані сталі 1.20ХХ — 1.28ХХ
Швидкорізальні сталі 1.32ХХ — 1.33ХХ
Зносостійкі сталі 1.34ХХ
Підшипникові сталі 1.35ХХ
Матеріали із спеціальними властивостями 1.36ХХ — 1.39ХХ
Нержавіючі сталі 1.40ХХ — 1.45ХХ
Жароміцні та жаростійкі сталі 1.46ХХ — 1.49ХХ
Високоякісні леговані конструкційні сталі 1.50ХХ — 1.85ХХ
Зварювальні високоякісні сталі 1.87ХХ — 1.89ХХ

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Принципы обозначения сталей в AISI, ASTM, UNS (США) : [арх. 01.01.2017]. — Дата звернення: 01.01.2017.
  2. ↑ Перечень европейских национальных стандартов обозначений сталей в соответствии с евронормами (евростандартом) обозначений сталей : [арх. 01.01.2017]. — Дата звернення: 01.01.2017.
  3. ↑ Система маркировки сталей в Японии. : [арх. 20.10.2016]. — Дата звернення: 01.01.2017.
  4. ↑ Обзор. Способ обозначения (маркировки) сталей в Китае. China’s steel marking. : [арх. 01.01.2017]. — Дата звернення: 01.01.2017.
  5. ↑ Марочник сталей и сплавов : [арх. 23.11.2016]. — Дата звернення: 01.01.2017.
  6. ↑ Европейская система маркировки сталей : [арх. 14.06.2019] // uas.su. — Дата звернення: 22.11.2020.
  7. ↑ Система маркировки сталей по Евронормам. : [арх. 14.02.2019] // metaldata.info. — Дата звернення: 25.11.2020.

Література[ред. | ред. код]

  • ГОСТ 380—2005. Сталь углеродистая обыкновенного качества. Марки.
  • Легированные нержавеющие стали и сплавы коррозионно-стойкие, жаростойкие и жаропрочные. Марки.
  • Шишков М. М. Марочник сталей и сплавов : cправочник. — Изд. 3-е, доп. — Донецк : Юго-Восток, 2002. — 456 с.
  • Анурьев В. И. Справочник конструктора-машиностроителя : в 3 т. / под ред. И. Н. Жестковой. — 8-е изд., перераб. и доп. — М. : Машиностроение, 2001. — Т. 1. — Гл. II : Материалы. Стали. — С. 79—180. — 920 с. — ББК 34.42я2. — 20 000 экз. — УДК 621.001.66 (035)(G). — ISBN 5-217-02963-3.


Матеріал Це незавершена стаття про матеріал.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марки_сталі&oldid=42238866