Марко Бойцун — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бойцун.
Марко Бойцун
Народився 21 березня 1951(1951-03-21)
Австралія
Помер 11 березня 2023(2023-03-11) (71 рік)
Лондон, Велика Британія
Країна Велика Британія Велика Британія
Національність українець
Діяльність економіст, історик
Alma mater Торонтський університет
Заклад Лондонський університет Метрополітен
Науковий ступінь Доктор філософії

Марко Бойцун (англ. Marko Bojcun; 21 березня 1951 — 11 березня 2023) — британський економіст і політолог українського походження, історик робітничого руху і активіст соціалістичних поглядів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Австралії 21 березня 1951 року в родині емігрантів з Галичини, його батько був колишнім сотником дивізії зброї СС «Галичина»[1]. 1968 року переїхав до Канади, 1986 — до Великої Британії[2].

Вивчав історію та політологію в університетах Торонто (BA 1973), Глазго (M.Litt 1977) і Йорку, Канада (PhD, 1985). Дисертації були присвячені новітній українській історії та радянській політиці[3]. Тема докторської дисертації — «Робітничий клас і національне питання в Україні 1880—1920»[4].

Був активним учасником українського студентського руху в Канаді, який наприкінці 1960-х років набув лівого характеру, брав участь у міжнародному троцькістському русі[1][5]. У 1970-х роках заснував у Канаді перші громадські комітети захисту політв'язнів у СРСР. Контактував із дисиденськими рухами, перевозив нелегальну літературу[2]. У 1975—1985 роках брав участь у виданні журналу «Діялог», гаслом якого було «За соціалізм і демократію в самостійній Україні». До цього кола також належали Богдан Кравченко, Роман Сенькусь, Галина Фріланд, Іван-Павло Химка, Христина Хом'як, Мирослав Шкандрій[6]. Марко писав для цих видань під псевдонімом Тарас Легкий[7].

У другій половині 1980-х брав активну участь в обговореннях щодо питань реформ і можливого розпаду Радянського Союзу в британській пресі, на радіо й телебаченні[3]. Знімав документальні фільми для британського телебачення про Чорнобильську катастрофу, Народний рух України, розкопки поховань жертв НКВС на території Замарстинівської тюрми у Львові[2]. З 1991 року вивчав еволюцію української держави, перехід країн Східної Європи до капіталізму і розширення Європейського Союзу на схід[3]. Неодноразово приїжджав до України, курував проєкти з підготовки держслужбовців України до діяльності у справах євроінтеграції[2].

20 років працював в університетах Лондона. Став першим викладачем британських університетів, що читав курс історії України як окремий предмет. Був професором політології Східної Європи Університету Нью-Йорка в Лондоні[en][8], старшим викладачем факультету юриспруденції, управління і міжнародних відносин, директором Українського центру Лондонського столичного університету[9].

З 2014 року брав участь в Ukraine Solidarity Campaign — русі солідарності британських лівих і профспілкових активістів з українським робітничим рухом[8][1][10].

Помер 11 березня 2023 року в Лондоні від раку[11][12].

Основні публікації[ред. | ред. код]

Книги
  • Viktor Haynes, Marko Bojcun. The Chernobyl Disaster. — London: The Hogarth Press Ltd., 1988, 208 p.
  • Ukraine and Europe: a difficult reunion. — London: Kogan Page, 2001, 64 p.
  • East of the Wall. — CreateSpace Independent Publishing Platform, 2015, 74 p.
  • Towards a Political Economy of Ukraine: Selected Essays 1990–2015 (Ukrainian Voices). — Stuttgart: Ibidem-Verlag, 2020. — 296 p.
  • The Workers’ Movement and the National Question in Ukraine, 1897–1918. — Leiden: Brill (Historical Materialism Book Series, Volume 229), 2021, 404 p.
Наукові статті
  • The Ukrainian Parliamentary Elections of March-April 1994 // Europe-Asia Studies, Vol 47:2 (1995)
  • Leonid Kuchma's Presidency in its first year // Journal of Ukrainian Studies, Vol 1-2 (1995)
  • The Ukrainian Economy since Independence // Working Papers in Ukrainian Studies, Vol. 1 (1999)
  • Approaches to the Study of the Ukrainian Revolution 1917-21 // Journal of Ukrainian Studies, Vol 24:1 (1999)
  • Ukraine in the World Economy // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна «Світ-системна теорія і сучасні глобальні трансформації (філософія, політологія, соціологія)». — 2000. — № 487. — С. 109—117
  • Where is Ukraine? Civilisation and Ukraine's Identity // Problems of Post Communism, Vol. 48:5, pp. 42-51 (September-October 2001)
  • Russia, Ukraine and European Integration // European University Institute Working Paper HEC No. 2001/4, EUI (San Domenico Italy, 2001) 22 pp.
  • Ukraine and European Integration // Journal of Ukrainian Studies, Vol. 26:1-2, 2001, pp. 271—286.
  • The European Union's perspective on the Ukrainian-Russian border // Українсько-російське порубіжжя: формування соціального простору в історії та сучасній політиці. Київ: Інститут Кеннана; Стилос, 2003. pp. 17-33.
  • Trade, investment and debt: Ukraine's integration into world markets // Neil Robinson (ed). Reforging the weakest link: global political economy and post-Soviet change in Russia, Ukraine and Belarus, Aldershot: Ashgate, 2004.
  • Ukraine: Beyond postcommunism // Debatte: Journal of Contemporary Central and Eastern Europe, Volume 13, 2005, Issue 1
  • The International Economic Crisis and the 2010 Presidential Elections in Ukraine // Journal of Communist Studies and Transition Politics, Volume 27, 2011, Issue 3-4
  • Origins of the Ukrainian Crisis // Critique: Journal of Socialist Theory, Volume 43, 2015, Issue 3-4.
Статті українською
Інтерв'ю

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Бойцун, 2017.
  2. ↑ а б в г Кафедра нової і новітньої історії України УКУ. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 22 листопада 2017.
  3. ↑ а б в London Metropolitan University[недоступне посилання з липня 2019]
  4. ↑ WorldCat.org. Архів оригіналу за 13 липня 2018. Процитовано 28 квітня 2015.
  5. ↑ Bojcun, Marko (30 травня 2018). Ukrainian socialists in the diaspora: lessons on Cold War solidarity from another era. openDemocracy (англ.). Архів оригіналу за 5 грудня 2018. Процитовано 6 червня 2018.
  6. ↑ Іван-Павло Химка. Історія одної дружби: спогади про Ярослава Романовича Дашкевича [Архівовано 9 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Україна Модерна. — 2012. — 7 січня.
  7. ↑ Christopher Ford (5 квітня 2023). IN MEMORY OF MARKO BOJCUN 1951 – 2023. Ukraine Solidarity Campaign (англ.). Процитовано 5 квітня 2023.
  8. ↑ а б Марко Бойцун. Британські активісти розпочали кампанію підтримки українських робітників [Архівовано 1 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Українська правда. — 15 травня 2014.
  9. ↑ Eurozine. Архів оригіналу за 28 травня 2015. Процитовано 28 квітня 2015.
  10. ↑ Ukraine Solidarity Campaign. Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 20 грудня 2018.
  11. ↑ IN MEMORIAM: Помер історик Марко Бойцун. Історична правда. Процитовано 14 березня 2023.
  12. ↑ Денис Пілаш. Солідарність, людяність, соціалізм: пам’яті Марка Бойцуна. Спільне. Процитовано 14 березня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марко_Бойцун&oldid=41139800