Маріу Суаріш — Вікіпедія

Маріу Суаріш
порт. Mário Soares
Маріу Суаріш
Маріу Суаріш
   17-й президент Португалії
10 березня 1986 — 9 березня 1996
ПопередникРамалью Іаніш
(президент Португалії)
НаступникЖорже Сампаю
(президент Португалії)
   прем'єр-міністр Португалії
(5-й після Революції гвоздик)
23 липня 1976 — 28 серпня 1978
ПопередникАлмейда і Кошта
НаступникНобре да Кошта
   прем'єр-міністр Португалії
(12-й після Революції гвоздик)
9 червня 1983 — 6 листопада 1985
ПопередникПінту Балсемау
НаступникКаваку Сілва

Народився7 грудня 1924(1924-12-07)
Лісабон, Португалія
Помер7 січня 2017(2017-01-07) (92 роки)
Лісабон, Португалія
ПохованийPrazeres Cemeteryd
Відомий якполітик, адвокат, письменник
Місце роботиУніверситет Верхньої Бретані Ренн II[1][2]
КраїнаПортугалія[3]
Alma materЛісабонський університет
Політична партіяСоціалістична партія
БатькоJoão Lopes Soaresd[4]
У шлюбі зMaria Barroso
ДітиJoão Soaresd
Релігіяатеїзм і невідомо
Нагороди
Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX
Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX
Підпис
fmsoares.pt

Ма́ріу Албе́рту Но́брі Ло́піш Суа́ріш (порт. Mário Alberto Nobre Lopes Soares МФА[ˈmaɾju alˈβɛɾtu ˈnɔβɾɨ ˈlɔpɨʃ suˈaɾɨʃ]; 7 грудня 1924, Лісабон — 7 січня 2017, Лісабон) — португальський державний і політичний діяч, соціаліст. 17-й Президент Португалії з 10 березня 1986 по 9 березня 1996 року. Був також двічі прем'єр-міністром Португалії, 5-м і 12-м після Революції гвоздик.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син педагога, закінчив історично-філософський факультет Лісабонського університету (1951 рік), згодом юридичний факультет того ж університету (1957 рік). Суаріш ще студентом вступив в Комуністичну партію (вийшов у 1951 році) і брав активну участь у боротьбі проти диктаторського режиму Салазара. Суаріша неодноразово заарештовували, що позбавило його можливості працювати за фахом викладачем історії та географії і змусило його стати юристом. Суаріш брав активну участь у виборчих кампаніях опозиції, в тому числі і в президентській кампанії Умберту Делгаду в 1958 році. Поступово його погляди ставали менш комуністичними, і в квітні 1964 року він взяв участь у створенні в Женеві партії Соціалістична дія Португалії. У березні 1968 року Суаріш з родиною був висланий в Сан-Томе і Принсіпі, але вже через 8 місяців після приходу до влади Марселу Каетану йому було дозволено повернутися на батьківщину. У 1970 році Суаріш був змушений виїхати за кордон, де у 1973 році брав участь у створенні Соціалістичної партії Португалії і був обраний її Генеральним секретарем.

Політична діяльність після 1974 року

[ред. | ред. код]

За кілька днів (28 квітня 1974 року) після Революції гвоздик Суаріш повернувся на батьківщину, де став Міністром у справах заморських територій Ради національного порятунку, і, зокрема, вів на цій посаді переговори про незалежність Мозамбіку з лідером ФРЕЛІМО Саморою Машелом. Після перемоги соціалістів на парламентських виборах у 1976 році Суаріш сформував уряд меншості після невдалих переговорів про коаліцію з комуністами. Жорсткі заходи, вжиті Суарішом для стабілізації економіки країни зробили його непопулярним і змусили піти через два роки у відставку. Після перемоги лівих сил на парламентських виборах у 1983 році Суаріш знову став прем'єр-міністром, сформувавши коаліцію соціалістів і соціал-демократів. Головним його досягненням на цій посаді стала успішна підготовка до вступу Португалії в ЄС. У 1985 році Суаріш програв парламентські вибори соціал-демократам на чолі з Анібалом Каваку Сілвою, але в 1986 році, зумівши згуртувати ліві сили, здобув перемогу з незначною перевагою в другому турі президентських виборів над Діогу Фрейташем ду Амаралом, який лідирував у першому турі, а в 1991 році був переобраний в першому ж турі за підтримки як соціалістів, так і соціал-демократів.

У 1991 році заснував власну фундацію.

Після відходу з поста президента Республіки Суаріш був в 19992004 роках депутатом Європейського парламенту, а в 2006 році знову став офіційним кандидатом соціалістів на президентських виборах, де програв Анібалу Каваку Сілві та незалежному лівому Мануелові Алегре, набравши менше 15 % голосів.

Результати виборів

[ред. | ред. код]

Президентські вибори 1986 року

[ред. | ред. код]

Перший тур 26 січня 1986 року

[ред. | ред. код]
Кандидат Голосів %
Діогу Фрейташ ду Амарал 2.629.597 46,31
Маріу Суаріш 1.443.683 25,43
Салгаду Зенья 1.185.867 20,88
Марія де Лурдеш Пінтасілгу 418.961 7,38
Анжелу Велозу зняв кандидатуру --

Другий тур 16 лютого 1986 року

[ред. | ред. код]
Кандидат Голосів %
Діогу Фрейташ ду Амарал 2.872.064 48,37
Маріу Суаріш 3.010.756 50,71

Президентські вибори 13 січня 1991 року

[ред. | ред. код]
Кандидат Голосів %
Базіліу Орта 696,379 14,16
Маріу Суаріш 3.459.521 70,35
Карлуш Карвальяш 635,373 12,92
Карлуш Маркеш 126,581 2,57

Президентські вибори 22 січня 2006 року

[ред. | ред. код]
Кандидат Голосів %
Анібал Каваку Сілва 2.746.689 50,6
Мануел Алегре 1.125.077 20,72
Маріу Суаріш 778.781 14,34
Жероніму де Соуза 466.507 8,59
Франсішку Лоуса 288.261 5,31
Гарсія Перейра 23.622 0,44
Не брали участь у голосуванні 3.303.972 37,39

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник: Президенти Португалії
1986—1996
Наступник:
Рамалью Іаніш
1976—1986
Жорже Сампаю
1996—2006
Попередник: Прем'єр-міністри Португалії
1976—1978
Наступник:
Алмейда і Кошта
1976
Нобре да Кошта
1978
Попередник: Прем'єр-міністри Португалії
1983—1985
Наступник:
Пінту Балсемау
1981—1983
Каваку Сілва
1985—1995