Межиріччя (Червоноградський район) — Вікіпедія

село Межиріччя
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Червоноградський район
Громада	Червоноградська міська
Код КАТОТТГ	UA46120130100077494
Основні дані
Населення	1087
Площа	1,739 км²
Густота населення	625,07 осіб/км²
Поштовий індекс	80084
Телефонний код	+380 3257
Географічні дані
Географічні координати	50°19′57″ пн. ш. 24°13′04″ сх. д. / 50.33250° пн. ш. 24.21778° сх. д.Координати: 50°19′57″ пн. ш. 24°13′04″ сх. д. / 50.33250° пн. ш. 24.21778° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	190 м
Водойми	р. Рата
Місцева влада
Адреса ради	80084, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Межиріччя
Староста	Лемеха Ольга Євгенівна
Карта
	Межиріччя
	Межиріччя
Мапа
	Межиріччя у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Межиріччя.

Межи́річчя (до 1940 — Пархач, згодом Шевченкове) — село в Україні, у Червоноградському районі Львівської області. Населення становить 1087 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Споконвіку село називалось Пархач. Село детально описане в королівській люстрації 1565 р., вже була церква.^[1]

На 01.01.1939 у селі проживало 1830 мешканців (1440 українців-грекокатоликів, 140 українців-римокатоликів, 70 поляків, 120 польських колоністів міжвоєнного періоду у присілку Грушів і 60 євреїв)^[2]

1940 радянська окупаційна адміністрація перейменувала його на Шевченкове одночасно перетворивши село на центр Шевченківського району. Однак сам район проіснував недовго.

Церква[ред. | ред. код]

На території села Межиріччя діє Українська греко-католицька церква святого Василія Великого.

Храм св. Василія був збудований у 1886 р.^[3]

У 1933 році село відвідав і відправив Святу Літургію Кир Андрей Шептицький.

Під час підпілля на цій парафії проживали отці василіяни: Мар'ян Чорнега, Дам'ян Богун, Єронім Тимчук, Йосиф Кушнір.

Офіційно церква була закрита з березня 1946 року. Але людей у селі аж до 90-х років підпільно хрестили, вінчали, сповідали греко-католицькі священики — василіяни.

У 1962 році члени партійного осередку остаточно закрили церкву, зробили з неї склад, а церковні речі забрали до клубу в с. Сілець. Частину речей мешканці Межиріччя забрали вночі у своє село і поховали по хатах. У цей час нараховувалось 1437 греко-католиків. Кожну неділю відправлялись Служби Божі в каплиці на цвинтарі або по хатах.

Сьогодні можемо подивляти героїчну відданість та вірність Христові та Його Церкві отців, братів, сестер та мирян у часи переслідування Церкви.

На даний час при парафії св. Василія Великого організовано три хори: старший, молодіжний та дитячий. Також засновані братства: «Апостольство Молитви» та Матері у Молитві. Регулярно проводяться катехизи та зустрічі для дітей та молоді.

Розклад богослужінь: Неділя, 10.00, Св. Літургія

Відомі люди[ред. | ред. код]

Скрутень Іван Йосафат ЧСВВ — церковний діяч, василіянин, історик Церкви, визначний проповідник, дійсний член НТШ, народився у селі.
Порфирій Луцик ЧСВВ — церковний діяч, василіянин, в'язень ГУЛАГ СССР.
Владислав Желенський — польський правник, прокурор, адвокат. Представник сторони звинувачення на Варшавському процесі ОУН у справі про страту за вироком Революційного трибуналу ОУН міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького.
Теленько Володимир Михайлович — старший солдат Збройних сил України. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Тимотей Гавалко-«Шепель» — старший булавний УПА, заступник командира підвідділу «Галайда 2», один із найбільш помітних повстанців, які діяли на Грубешівщині та Підляшші.^[4]

Політика[ред. | ред. код]

На виборах Президента України 31 березня 2019 року кількість виборців які зяли участь у голосуванні склала 563 людини.

Найбільшу підтримку здобула Юлія Тимошенко 231 голос .
Анатолій Гриценко 111 .
Петро Порошенко 81 .
Володимир Зеленський 43.
Ігор Смешко 43.
Руслан Кошулинський 25.
Олег Ляшко 6.

У другому турі 21 квітня 2019 року кількість виборців які зяли участь у голосуванні склала 532 людини.

Володимир Зеленський 286.
Петро Порошенко 229.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Михайло Грушевський. Жерела до історії України-Руси. Том 03. Описи королівщин в землях руських XVI віку. Том 3. Люстрації земель Холмської, Белзької й Львівської. — с. 159-161 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2018. Процитовано 21 листопада 2018.
↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 81, 122.
↑ Церква Св. Василя Великого 1887. Архів оригіналу за 21 листопада 2018. Процитовано 21 листопада 2018.
↑ Тимотей Гавалко-«Шепель». Архів оригіналу за 17 лютого 2015. Процитовано 21 травня 2019.

Джерела[ред. | ред. код]

Zięba A. Skruteń Jozafat Iwan // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997—1998. — t. XXVIII. — S. 406—407. (пол.)
Parchacz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 859. (пол.)