French
DeutschМодель Кляйна (інновації) — Вікіпедія
Модель Кляйна, або модель інновацій Клайна, була представлена інженером-механіком Стівеном Дж. Клайном у 1985 році[1], а далі описана Клайном та економістом Натаном Розенбергом у 1986 році.[2] Ланцюгова модель є спробою описати складність інноваційного процесу. Модель вважається найбільш значним науковим внеском Клайна.[3]
У ланцюжковій моделі Кляйна нові знання не обов'язково є рушійною силою для інновацій. Натомість процес починається з виявлення незадоволеної потреби ринку. Це стимулює дослідження та дизайн, потім редизайн і виробництво, і нарешті — маркетинг зі складними петлями зворотного зв'язку між усіма етапами. Існують також важливі цикли зворотного зв'язку з базою знань, що зберігається в організації та в усьому світі, з новими фундаментальними дослідженнями, які проводяться або замовляються в разі потреби, щоб заповнити прогалини.
Цю модель часто протиставляють так званій лінійній моделі інновацій[4], у якій фундаментальні дослідження ведуть до прикладних розробок, потім інженерії, потім виробництва і нарешті — маркетингу та дистрибуції.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Kline (1985). Research, Invention, Innovation and Production: Models and Reality, Report INN-1, March 1985, Mechanical Engineering Department, Stanford University.
- ↑ Kline, S.J. & N. Rosenberg (1986). «An overview of innovation.» In R. Landau & N. Rosenberg (eds.), The Positive Sum Strategy: Harnessing Technology for Economic Growth. Washington, D.C.: National Academy Press, pp. 275—305.
- ↑ Salisbury, David F., "Memorial for Stephen Kline; engineer, interdisciplinary thinker," news release, Stanford University, October 27, 1997. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 9 вересня 2018.
- ↑ Caraça, João, Bengt-Åke Lundvall, and Sandro Mendonça (2009). «The changing role of science in the innovation process: From Queen to Cinderella?» Technological Forecasting & Social Change 76, 861—867.
