Монастирок (Чортківський район) — Вікіпедія

село Монастирок
Церква Воздвиження Чесного Хреста
Церква Воздвиження Чесного Хреста
Церква Воздвиження Чесного Хреста
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Громада Більче-Золотецька сільська громада
Код КАТОТТГ UA61060030030021364
Основні дані
Населення 265
Територія 0.934 км²
Густота населення 283.73 осіб/км²
Поштовий індекс 48733
Телефонний код +380 3541
Географічні дані
Географічні координати 48°43′56″ пн. ш. 25°51′30″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
246 м
Водойми Серет
Відстань до
районного центру
23 км
Місцева влада
Адреса ради 48733, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Більче-Золоте, вул. Махнівка, буд. 101
Карта
Монастирок. Карта розташування: Україна
Монастирок
Монастирок
Монастирок. Карта розташування: Тернопільська область
Монастирок
Монастирок
Мапа
Мапа

CMNS: Монастирок у Вікісховищі

Монастиро́к — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Більче-Золотецька сільська громада. (до 1992 року Міжгір'я)[1]. Розташоване на річці Серет, на півдні району.

У радянські часи було перейменоване на Міжгір'я. Підпорядковувалося Більче-Золотецькій сільраді.

Населення — 265 осіб (2001).

Географія[ред. | ред. код]

Село Монастирок розташоване на лівому березі річки Серет, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Більче-Золоте, нижче за течією на відстані 4 км розташоване село Голігради, на протилежному березі — село Блищанка.

Село знаходиться на відстані 386 км від Києва, 93 км — від обласного центру міста Тернополя та 15 км від міста Борщів.

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу Монастирка виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, ранньої залізної доби, черняхівської та давньоруської культур.

Перша писемна згадка — 1600 року, коли польські маґнати Потоцькі заснували монастир; збереглися руїни (нині триває відбудова).

Діяли «Просвіта» та інші товариства.

До 19 липня 2020 р. належало до Борщівського району[2].

З 12 вересня 2016 р. належить до Більче-Золотецької сільської громади.[3]

Населення[ред. | ред. код]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 263 особи[4]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[5].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Давнє печерне святилище
Келії монастиря

Освіта[ред. | ред. код]

Працюють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека.

Культура[ред. | ред. код]

Народна культура[ред. | ред. код]

Село розташоване у етнографічному регіоні Західне Поділля. У селі є особливий вид жіночої сорочки - перегинкова сорочка[6], що за способом крою є сорочкою без плечових швів.

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Верховна Рада України Перейменування [недоступне посилання з червня 2019]
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. ВВРУ, 2017, № 9, стор. 35
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Лілія Іваневич. Традиційне вбрання українців Західного Поділля: Особливості класифікації // Народознавчі зошити. серія мистецтвознавча. - 2014. - № 5

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]