Мікель Артета — Вікіпедія

Ф
Мікель Артета
Особисті дані
Повне ім'я Мікель Артета Аматріаін
Народження 26 березня 1982(1982-03-26) (42 роки)
  Сан-Себастьян, Іспанія
Зріст 175 см
Вага 70 кг
Громадянство  Іспанія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1991–1997
1997–1999 		Іспанія «Антігуоко»
Іспанія «Барселона»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1999
1999—2002
2000—2002
2002—2004
2004—2005
2005—2011
2011—2016		 Іспанія «Барселона C»
Іспанія «Барселона Б»
→  Франція «Парі Сен-Жермен»
Шотландія «Рейнджерс»
Іспанія «Реал Сосьєдад»
Англія «Евертон»
Англія «Арсенал»		 5 (2)
42 (3)
31 (2)
50 (12)
15 (1)
174 (27)
110 (14)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1998–1999 Іспанія Іспанія U-16 10 (4)
1999 Іспанія Іспанія U-17 7 (0)
1999–2001 Іспанія Іспанія U-18 13 (1)
2002–2003 Іспанія Іспанія U-21 12 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2016–2019 Англія «Манчестер Сіті» (асист.)
2019– Англія «Арсенал»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Міке́ль Арте́та Аматріаі́н (ісп. Mikel Arteta Amatriain; нар. 26 березня 1982 року, Сан-Себастьян, Іспанія) — колишній іспанський футболіст, півзахисник. По завершенні ігрової кар'єри — тренер, баск за національністю. Головний тренер лондонського «Арсеналу».

Починав свою кар'єру в «Барселоні Б», але не зміг пройти в першу команду і був відданий в оренду французькому клубу «Парі Сен-Жермену». В наступному сезоні його підписав шотландський «Рейнджерс», з яким Мікель виграв чемпіонат Шотландії, Кубок Шотландії і Кубок шотландської ліги в сезоні 2002/03. Після успіху з «Рейнджерс» він відправився в «Реал Сосьєдад», але не закріпився в основному складі і був відданий в оренду «Евертону» у другій половині сезону 2004/05. Незабаром Мікель підписав повноцінний контракт з «ірисками», де грав до 2011, але 31 серпня, в останній день трансферного вікна, його підписав «Арсенал». За «Арсенал» виступав до 2016 року, після чого оголосив про завершення кар'єри футболіста 16 травня 2016 року. Також Артета грав у молодіжній збірної Іспанії, але у національну збірну ніколи не викликався[1].

З липня 2016 року увійшов до тренерського штабу Жузепа Гвардіоли у «Манчестер Сіті», який покинув у грудні 2019 року аби очолити лондонський «Арсенал».

Біографія[ред. | ред. код]

Рання кар'єра[ред. | ред. код]

Першим клубом для молодого іспанця став місцевий «Антігуоко»[2], де подружився з півзахисником Хабі Алонсо через те, що вони разом грали кожні вихідні на пляжах Сан-Себастьяна і мріяли грати за «Реал Сосьєдад». У 15-річному віці Артета поїхав в «Барселону», в той час як Алонсо підписав контракт з «Реалом Сосьєдад»[3]. Незважаючи на потенціал, Мікель не зміг пробитися в першу команду, виступаючи лише у резерві, через що був відданий в оренду в «Парі Сен-Жермен» в 2000 році, з яким футболіст зумів виграти Кубок Інтертото. За півтора сезону в Парижі Артета використовувався менеджером Луїсом Фернандесом в першу чергу як плеймейкер. Він виступав у груповому етапі Ліги чемпіонів 2000/01. ПСЖ хотів утримати Артету наприкінці терміну оренди і мав опцію першочергового викупу, однак Артета був підписаний Рейнджером в березні 2002 року, після того як шотландський клуб зробив більшу фінансову пропозицію «Барселоні»[4]. Сума трансферу склала 6 мільйонів фунтів[5].

«Рейнджерс» та повернення до Іспанії[ред. | ред. код]

Артета приєднався до шотландського клубу в 2002 році. У дебютному сезоні він допоміг «Рейнджерс» виграти Прем'єр-лігу, Кубок Шотландії і Кубок шотландської ліги[6]. Також Мікель закріпився в основному складі і став улюбленцем уболівальників. Але травми, втрата форми і ностальгія по дому занапастили його другий сезон, і він був змушений перейти в інший клуб[7].

Артета у складі «Евертона». 2011 рік.

2004 року Артета приєднався до «Реалу Сосьєдад» за €5,2 мільйонів, щоб грати разом зі своїм другом Хабі Алонсо. Однак Хабі перейшов в «Ліверпуль», і Артета був не в змозі закріпитися в команді[3].

«Евертон»[ред. | ред. код]

На початку 2005 року Мікель на правах оренди перейшов в «Евертон», де мав замінити Томаса Гравесена, який відправився в «Реал Мадрид», і до кінця сезону зумів переконати керівництво клубу викупити свій трансфер. За його підсумками «іриски» посіли 4-е місце в Прем'єр-лізі і кваліфікуватися в Лігу чемпіонів.

В «Евертоні» баску вдалося стати одним із ключових гравців команди, виступаючи в його складі протягом шести сезонів і розганяючи більшість атак команди. У 2006 і 2007 року він був визнаний найкращим футболістом у складі команди[8].

«Арсенал»[ред. | ред. код]

31 серпня 2011 року він перебрався в лондонський «Арсенал», вартість трансферу склала 10 млн фунтів, контракт розрахований на 4 роки[9]. Переговори щодо його переходу вийшли важкими, оскільки спочатку «Евертон» не хотів його відпускати, а потім агент гравця зажадав досить високу зарплату. Однак Артета особисто попросив Девіда Моєса, головного тренера «ірисок», продати його «канонірам»[10], а потім погодився знизити на 20 тисяч початкові вимоги по зарплаті, які становили 90 тисяч фунтів на тиждень.

Артета у складі «Арсеналу». 2012 рік.

Дебютував у новій команді 10 вересня в домашній грі проти «Свонсі Сіті»[11] і забив свій перший гол у Прем'єр лізі за «Арсенал» в грі проти «Блекберн Роверз» на «Івуд Парку»[12]. 8 квітня 2012 року Артета на 87 хвилині зустрічі з «Манчестер Сіті» ударом з 30 метрів приніс «канонірам» перемогу в матчі, який було зводився до нічиєї. У матчі 34-го туру чемпіонату Англії проти «Віган Атлетик» Артета отримав травму, що змусила його достроково завершити сезон[13]. Всього за сезон 2011/12 Артета взяв участь у 29 матчах АПЛ і 6 зустрічах Ліги Чемпіонів[14].

Після відходу капітана Робіна ван Персі у сезоні 2012/13 Артета став віце-капітаном «Арсеналу» (капітаном став Томас Вермален)[15]. В тому ж сезоні, після продажу Робіна ван Персі, Артета став штатним пенальтистом команди. Перший свій пенальті в матчі проти «Фулгема» (3:3) Артета не реалізував на додаткових хвилинах другого тайму. Цей пенальті так і залишився єдиним, не реалізованим Артетою у складі лондонців.

17 травня 2014 року Артета вивів «Арсенал» на матч фіналу кубка Англії 2014 року проти «Галл Сіті» з капітанською пов'язкою, оскільки Томас Вермален залишився на лаві запасних. Лондонці добули перемогу 3:2 в додатковий час і Мікель здобув свій перший трофей в англійському футболі[16].

У серпні 2014 року, після того як Томас Вермален перейшов у «Барселону», Мікель Артета став новим капітаном лондонського «Арсеналу»[17][18]. В першому ж матчі після цього, в грі на Суперкубок Англії 2014 року проти «Манчестер Сіті», «каноніри» сенсаційно розгромно перемогли 3:0 і здобули другий трофей за рік[19]. Незважаючи на своє нове призначення, за весь сезон 2014/15 він провів ще лише 11 матчів, забивши один раз і в виграному фінальному матчі кубка Англії 2015 року навіть не потрапив у заявку. Тим не менш після його завершення Артета продовжив контракт з «Арсеналом» на сезон 2015/16 років[20]. В цьому останньому для себе сезоні Мікель теж виходив зрідка, втім вийшов на поле на заміну Алексу Окслейду-Чемберлену в кінцівці гри Суперкубка Англії 2015 року, в якій «Арсенал» переміг «Челсі» і здобув останній для Артети трофей у статусі футболіста.

15 травня 2016 року Артета провів свій останній матч за «Арсенал», вийшовши на заміну замість Месута Озіла, в якому забив гол в доданий арбітром час. 16 травня 2016 року оголосив про завершення кар'єри футболіста[21].

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

Артета виступав за збірні Іспанії різних вікових категорій. Так з командою до 16 років він виграв юнацький чемпіонат Європи, що пройшов 1999 року у Чехії, де забив 3 голи. Цей результат дозволив іспанцям того ж року разом з Артетою поїхати на юнацький чемпіонат світу, що пройшов у Новій Зеландії, але тут команда виступила вкрай невдало і навіть не вийшла з групи. Також у цьому ж 1999 році Артета зі збірною виграв Кубок Меридіан.

В подальшому був капітаном молодіжної збірної Іспанії у кваліфікації на молодіжний чемпіонат Європи 2004 року, в якому іспанці поступились Швеції у плей-оф.

У 2010 році Футбольна асоціація Англії та головний тренер збірної Англії Фабіо Капелло намагались дізнатись чи може Артета представляти Англію, бо він виконав правило ФІФА про п'ятирічне проживання у країні для отримання футбольного громадянства. Однак ФІФА виключила це[22], оскільки окрім проживання гравцеві, що змінює країну і який в минулому представляв іншу країну в офіційному змаганні, на той час потрібно мати паспорт і тієї країни, за яку він хоче виступати надалі. Очевидно, що Артета у 1999 році, коли грав у юнацькому чемпіонаті Європи та світу британського підданства мати не міг, тому і за дорослу збірну зіграти шансу не мав[23].

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Ще у квітні 2014 року Артета оголосив, що перед тим, як повісити бутси на цвях, він має намір продовжити контракт з «Арсеналом», після чого зайнятися тренерською роботою[24].

Відразу після завершення кар'єри, у Артети виникло три варіанти початку тренерської кар'єри. Йому запропонували очолити Академію «Арсеналу» Арсена Венгера, приєднатися до тренерського штабу колишнього партнера по «Парі Сен-Жермену» Маурісіо Почеттіно у «Тоттенгем Готспурі»[25][26] або приєднатися до тренерського штабу Жузепа Гвардіоли в «Манчестер Сіті». 3 липня 2016 року стало відомо, що Артета увійде разом із Браяном Кіддом та Доменеком Торреном в тренерський штаб манчестерського клубу[27]. Як головний тренер вперше вивів команду 19 вересня 2018 року на гру Ліги чемпіонів проти «Ліона», яку Гвардіола змушений був пропустити через дискваліфікацію. Французький клуб сенсаційно виграв той матч з рахунком 2:1[28]. Загалом з «Манчестер Сіті» Артета виграшв два чемпіонства Англії, а також національний Кубок та два Кубка ліги.

«Арсенал»[ред. | ред. код]

20 грудня 2019 Мікель Артета очолив лондонський «Арсенал». Контракт підписано на 3,5 роки[29][30]. Ще у 2018 році Артета був міцно пов'язаний з вакансією головного тренера «Арсеналу» після відходу багаторічного менеджера клубу Арсена Венгера, але тоді посаду зайняв більш досвідчений Унаї Емері[31][32] .

Статистика[ред. | ред. код]

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього за
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1999–00 Іспанія «Барселона Б» СДБ (ІІІ) 26 1 - - - - - - - - - 26 1
2000–01 SDB (ІІІ) 16 2 - - - - - - - - - 16 2
Усього за «Барселону Б» 42 3 - - - - - - 42 3
2000–01 Франція «Парі Сен-Жермен» Д1 6 1 КФ+КЛ 1+0 0 ЛЧ 4 0 - - - 11 1
2001–02 Д1 25 1 КФ+КЛ 7+0 2+0 І+КУЄФА 5+5 1+0 - - - 42 4
Усього за «Парі Сен-Жермен» 31 2 8 2 14 1 53 5
2002–03 Шотландія «Рейнджерс» ПЛ 27 4 КШ+КЛ 3+4 1+0 ЛЧ 1 0 - - - 35 5
2003–04 ПЛ 23 8 КШ+КЛ 1+3 0 ЛЧ 6 1 - - - 33 9
Усього за «Рейнджерс» 50 12 11 1 7 1 68 14
2004–05 Іспанія «Реал Сосьєдад» ПД 15 1 КІ 2 0 - - - - - - 17 1
2004–05 Англія «Евертон» ПЛ 12 1 КА+КЛ 1+0 0 - - - - - - 13 1
2005–06 ПЛ 29 1 КА+КЛ 5+0 1+0 ЛЧ+КУЄФА 2+1 1+0 - - - 37 3
2006–07 ПЛ 35 9 КА+КЛ 2+2 0 - - - - - - 39 9
2007–08 ПЛ 28 1 КА+КЛ 0+2 0 КУЄФА 7 3 - - - 37 4
2008–09 ПЛ 26 6 КА+КЛ 3+0 1+0 КУЄФА 2 0 - - - 31 7
2009–10 ПЛ 13 6 КА+КЛ 1+0 0 ЛЄ 2 0 - - - 16 6
2010–11 ПЛ 29 3 КА+КЛ 3+1 0 - - - - - - 33 3
2011–12 ПЛ 2 1 КА+КЛ 0+1 0+1 - - - - - - 3 2
Усього за «Евертон» 174 28 21 3 14 4 - - 209 35
2011–12 Англія «Арсенал» ПЛ 29 6 КА+КЛ 3+0 0 ЛЧ 6 0 - - - 38 6
2012–13 ПЛ 34 6 КА+КЛ 2+0 0 ЛЧ 7 0 - - - 43 6
2013–14 ПЛ 31 2 КА+КЛ 5+1 1+0 ЛЧ 6 0 - - - 43 3
2014–15 ПЛ 7 0 КА+КЛ 0 0 ЛЧ 3 1 СА 1 0 12 1
2015–16 ПЛ 9 0 КА+КЛ 2+1 0 ЛЧ 1 0 СА 1 0 14 0
Усього за «Арсенал» 110 14 14 1 24 1 2 0 150 16
Усього за кар'єру 422 60 56 7 59 7 2 0 539 74

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«ПСЖ»
«Рейнджерс»
«Арсенал»
Іспанія

Як тренера[ред. | ред. код]

«Арсенал»

Індивідуальні[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Cahill Calls For Arteta Call Up (англ.). "www.evertonfc.com". Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 24 липня 2010.
  2. ↑ Jugadores Relevantes [Relevant Players] (Spanish) . Antiguoko KE. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 16 липня 2017.
  3. ↑ а б Mikel Arteta: 'It's a long way from San Sebastian...'. The Independent. London. 19 листопада 2005. Архів оригіналу за 26 січня 2012. Процитовано 13 серпня 2010.
  4. ↑ Les Glasgow Rangers subtilisent Arteta au PSG. Le Parisien (French) . 20 березня 2002. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 14 липня 2014.
  5. ↑ Rangers sign Barca boy Arteta. The Guardian. 19 березня 2002. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 26 квітня 2015.
  6. ↑ Rangers complete Treble. BBC Sport. Архів оригіналу за 11 листопада 2012. Процитовано 21 грудня 2014.
  7. ↑ Mikel Arteta: Rangers move made me a top flight player. STV Sport. 12 січня 2012. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 квітня 2015.
  8. ↑ а б Mikel Arteta. Everton F.C. Архів оригіналу за 21 May 2019.
  9. ↑ Arteta joins Arsenal on a four-year deal (англ.). Official Website of Arsenal FC. 31.08.2011. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 1 вересня 2011.
  10. ↑ Moyes gutted to lose Arteta [Архівовано 2013-06-07 у Wayback Machine.]
  11. ↑ McNulty, Phil. (10 September 2011) BBC Sport — Arsenal 1–0 Swansea [Архівовано 25 грудня 2013 у Wayback Machine.]. BBC Sport. Retrieved 11 June 2012.
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 21 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Arsenal midfielder Mikel Arteta ruled out of run-in [Архівовано 23 квітня 2012 у Wayback Machine.]. ESPN Soccernet. 20 April 2012. Retrieved 11 June 2012.
  14. ↑ Kelly, Rob (28 травня 2012). Player of the Season – in fifth place is... Arsenal F.C. Архів оригіналу за 5 July 2012. Процитовано 23 липня 2012.
  15. ↑ Vermaelen confirmed as new Arsenal captain. 17 серпня 2012. Архів оригіналу за 20 серпня 2012. Процитовано 23 липня 2012.
  16. ↑ McNulty, Phil (17 травня 2014). Arsenal 3–2 Hull City. BBC Sport. Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 3 грудня 2019.
  17. ↑ Wenger on winning and attacking options. Arsenal F.C. 10 серпня 2014. Архів оригіналу за 10 липня 2015. Процитовано 9 липня 2015.
  18. ↑ Arteta looks to build on Community Shield win and reflects on captaincy. London 24. 11 серпня 2014. Архів оригіналу за 10 July 2015. Процитовано 9 липня 2015.
  19. ↑ Sanghera, Mandeep (10 серпня 2014). Arsenal 3–0 Manchester City. BBC Sport. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 3 грудня 2019.
  20. ↑ Wenger – Arteta has signed new deal. Arsenal F.C. 8 липня 2015. Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 8 липня 2015.
  21. ↑ Артета завершив кар'єру. Архів оригіналу за 18 травня 2016. Процитовано 21 грудня 2019.
  22. ↑ Fabio Capello embarrassed as Fifa rule confirms Mikel Arteta's ineligibility to play for England. The Telegraph. 1 вересня 2010. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 6 грудня 2019.
  23. ↑ Arsenal captain Mikel Arteta reveals: I almost went to war with FIFA for chance to represent England. Talksport. 14 травня 2016. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 6 грудня 2019.
  24. ↑ Через пару років Мікель Артета збирається зайнятися тренерською роботою. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 21 грудня 2019.
  25. ↑ Tottenham and Man City battle over sensational move to make Arsenal captain Mikel Arteta a coach. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  26. ↑ Tottenham want Arsenal captain Mikel Arteta to join coaching staff. Архів оригіналу за 30 червня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  27. ↑ Футбол. Колишній гравець «Арсеналу» увійшов до тренерського штабу Гвардіоли в «Манчестер Сіті». Процитовано 8 липня 2016.[недоступне посилання з Травень 2018]
  28. ↑ Lyon shock sloppy Manchester City as Nabil Fekir delivers the goods on the big stage. ESPN. 19 вересня 2018. Архів оригіналу за 11 березня 2020. Процитовано 19 вересня 2018.
  29. ↑ Офіційно: Артета прийняв «Арсенал» (ua) . ReadFootball. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.
  30. ↑ Mikel Arteta joining as our new head coach (англ.). www.arsenal.com. Архів оригіналу за 31 серпня 2020. Процитовано 20 грудня 2019.
  31. ↑ Ornstein, David (12 травня 2018). Mikel Arteta: Ex-Arsenal midfielder one of options to replace Arsene Wenger. BBC Sport. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 8 січня 2019.
  32. ↑ Hytner, David (12 травня 2018). Arsenal's interest in Mikel Arteta grows but Max Allegri still in the frame. The Guardian. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 8 січня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Мітчелл (1897–98) · Елкоат (1898–99) · Бредшоу (1899–1904) · Келсо (1904–08) · Моррелл (1908–15) · Макюенв.о. (1915–19) · Найтон (1919–25) · Чепмен (1925–34) · Шоув.о. (1934) · Еллісон (1934–47) · Віттейкер (1947–56) · Крейстон (1956–58) · Свіндін (1958–62) · Райт (1962–66) · Мі (1966–76) · Ніл (1976–83) · Гоу (1983–86) · Бертеншоув.о. (1986) · Грем (1986–95) · Г'юстонв.о. (1995) · Ріох (1995–96) · Г'юстонв.о. (1996) · Райсв.о. (1996) · Венгер (1996–2018) · Емері (2018–2019) · Юнгбергв.о. (2019) · Артета (2019–)

в.о. — виконувач обов'язків
«Арсенал» — поточний склад
Тренери команд Прем'єр-ліги Англії 2023/24
Артета («Арсенал») · О'Ніл («Вулвергемптон Вондерерз») · Компані («Бернлі») · Ґляснер («Крістал Пелес») · Вайлдер («Шеффілд Юнайтед») · Гау («Ньюкасл Юнайтед») · Гвардіола («Манчестер Сіті»)  · Іраола («Борнмут») · Емері («Астон Вілла») · Клопп («Ліверпуль») · Постекоглу («Тоттенгем Готспур») · Дайч («Евертон») · Моєс («Вест Гем Юнайтед») · Де Дзербі («Брайтон енд Гоув Альбіон») · тен Гаг («Манчестер Юнайтед») · Едвардс («Лутон Таун») · Санту («Ноттінгем Форест»)  · Почеттіно («Челсі») · Френк («Брентфорд»)  · Сілва («Фулгем»)
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Тематичні сайти
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мікель_Артета&oldid=41798774