Мікросат — Вікіпедія

Мікросат — український науково-технологічний супутник.

Супутник розробляється в рамках Національної космічної програми України та призначений для проведення спостереження динамічних процесів в іоносфері Землі й технологічних експериментів в умовах космічного простору з відпрацювання бортових приладів та елементів перспективних космічних апаратів.

Для проведення наукових досліджень іоносфери до складу корисного навантаження супутника входить комплекс наукової апаратури «Іоносат-Мікро», окремі датчики якого розміщуються та розгортаються штангах довжиною понад 2 м.

Супутник створюється на базі платформи МС-2, яка була застосована на запущеному 2011 супутнику «Січ-2».

Опис[ред. | ред. код]

Склад комплексу технологічної апаратури:

аміачна рушійна установка
малогабаритна астовимірювальна система (МАВС-Б)
швидкісна інформаційна радіолінія (ШІРЛ)
нові зразки сонячної та хімічної батарей

Призначення:

спостереження динамічних процесів в Іоносфері Землі
технологічні експерименти в умовах космічного простору

Основні характеристики:

Маса: 195 кг

Орбіта: сонячно-синхронна

висота: — 668 км
нахил: 98,1°

Орієнтація:

тип: тривісна активна
похибка орієнтації: не гірше 5°
похибка стабілізації: не гірше 0,017 с

Склад комплексу наукової апаратури:

магнітно-хвильовий комплекс у складі: хвильові зонди — електричний зонд
ферозондовий магнітометр
блок електроніки
комплекс датчиків кінетичних параметрів частинок іоносферної плазми у складі:

датчик нейтральних частинок
датчики заряджених частинок

блок електроніки
аналізатор спектра електричного поля

• СР5-ГЛ0НАСС вимірювач повного електронного складу

система збору наукової інформації

Термін існування: 3 роки