Наср (міфологія) — Вікіпедія

Наср (араб. نسر‎ — орел, букв. Гриф-ягнятник) — ім'я одного з божеств давньоарабської міфології, що почиталося в державах Саба та Катабан.

Наср був богом-предком, покровителем і володарем оази Джуба, яка знаходилася на південь від столиці Саби Маріба. Зображення Насра виконані у вигляді орла та зустрічається в південноаравійському мистецтві, в декоративній та релігійно-символічній функції ^[1].

Згадується в Корані як божество, якому поклонявся народ пророка Нуха (Ной) ^[2]: «і вони замислили велику змову і сказали: „Не цурайтеся від ваших богів: Вадда, Суви, Йагуса, Йаука і Насра“»^[3]. Йому поклонялися хімьярbти, зокрема знатні роди Зу Руайн і Зу-ль-Кала. Згідно з переказами, культ Насра змінив юдаїзм. Це божество зрідка згадується в написах і в деяких іноземних джерелах про Північну Аравію ^[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Хішам ібн аль-Калбі. Кітаб аль-Аснам.
• Fahd. Le pantheon, с. 132—134.