Сува (міфологія) — Вікіпедія

Сува (араб. سواع‎) — ім'я одного з божеств давньоарабської міфології. Згадується в Корані як божество, якому поклонявся народ пророка Нуха (Ноя).

Ймовірно, божество Сува вважалося покровителем стад. Воно було відомо і на півночі, і на півдні Аравії, але головне його святилище було в Рухаті (Північно-Західна Аравія). Йому поклонялось Хіджазьке плем'я хузайль ^[1]. Деякі південноаравійські племена також шанували його. Сува був об'єктом активного поклоніння до появи ісламу. У VI столітті у Сува були святилища, багато я яких були зруйновані мусульманами ^[2].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Хішам ібн аль-Калбі. Кітаб аль-Аснам.
• Fahd. Le pantheon, с. 154—156.

Шаблон:Персонажі Корану