Наївне мистецтво — Вікіпедія

Марка Укрпошти з малюнком Марії Примаченко
Граффіті із зображенням футболіста Папа Гує, Харків, анонімний автор

Наї́вне мисте́цтво (англ. naïve art) — один з напрямків примітивізму XVIII–XXI ст., що включає як самодіяльне мистецтво (живопис, графіку, декоративне мистецтво, скульптуру, архітектуру), так і образотворчі роботи художників-самоучок, які світоглядно входять до загальної народної творчості.

Представники[ред. | ред. код]

На рубежі XIX–XX ст. яскравим представником наївного мистецтва був французький художник Анрі Руссо. На початку XX століття в Грузії працював Ніко Піросманішвілі, в США — Бабуся Мозес, в Україні — Марія Примаченко, Катерина Білокур, Семерня Олесь, Поліна Райко, Никифор Дровняк. У Сербії та Хорватії активно розвивалося наївне мистецтво, засноване на живопису на склі, передусім, роботи Івана Генералича.

Яскравими сучасними представниками наївного мистецтва є українка Поліна Райко, росіянин Василь Ложкін та Олена Волкова.

Художники[ред. | ред. код]

XVIII століття[ред. | ред. код]

XIX століття[ред. | ред. код]

XX століття[ред. | ред. код]

Зібрання[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Walker, John. «Naive Art». Glossary of Art, Architecture & Design since 1945, 3rd. ed.
  • Bihalji-Merin, Oto (1959). Modern Primitives: Masters of Naive Painting. trans. Norbert Guterman. New York: Harry N. Abrams.
  • Fine, Gary Alan (2004). Everyday genius: self-taught art and the culture of authenticity. Chicago, IL: University Of Chicago Press. ISBN 978-0-226-24950-6.
  1. Постійний член Музей наївного та маргінального мистецтва [Архівовано 2012-02-22 у Wayback Machine.] у Ягодіні
  2. Список художника // Музей Ізраїлю в Єрусалимі