Облога Озерища (1564) — Вікіпедія

Облога Озерища
Литовсько-московська війна (1561-1570) (частина Лівонської війни)
облога Озерища. Мініатюра з Лицевого літописного зводу
Дата: липень та листопад 1564 Місце: Єзерище, нині Вітебська область Результат: перемога Московського царства
Сторони
Велике князівство Литовське	Московське царство
Командувачі
Станіслав Пац	Юрій Токмаков Василь Срібний-Оболенський
Військові сили
12 тисяч	13 тисяч

Облога фортеці Озерище (Єзерище) — епізод Лівонської війни, в ході якого московське військо з другої спроби взяло стратегічно важливу прикордонну литовську фортецю Озерище.

Події напередодні облоги[ред. | ред. код]

Після того, як Московське царство розгромило Лівонію, її магістр Готтгард Кеттлер згідно з Віленською унією визнав себе васалом короля Сигізмунда II Августа й уклав з ним військово-політичний союз. Між Великим князівством Литовсько-Руським і Московією в 1563 році почалися військові дії, незабаром війська Івана Грозного, які виступили з Великих Лук, взяли Полоцьк. В «тилу», на схід від Полоцька залишалася прикордонна фортеця Озерище, в якій знаходився великий литовський гарнізон.

Взяття фортеці Озерище[ред. | ред. код]

Фортеця була на березі однойменного озера, за 56 верст на північ від Вітебська. 22 липня до Озерища на човнах по річці підійшло 13-тисячне московське військо на чолі з невельськими воєводами Юрієм Токмаковим і Федором Чеглоковим. За даними літопису, військо складалося з кінноти та піхоти, однак мало лише легке обмундирування. Під час перших днів облоги зруйнувати стіни польовими гарматами не вдалося. Очікуючи підходу литовського війська з Вітебська, воєвода Токмаков наказав робити на дорогах засіки, однак вони не змогли перешкодити швидкій появі 12-тисячного литовського війська на чолі зі Станіславом Пацем.

Токмаков вирішив зняти облогу та відправити наряд по річці в Невель, кінноту ж і стрільців направив атакувати литовців. Московитам вдалося розбити передовий литовський загін і захопити в полон 50 ворожих воїнів. З основними силами Паца вони, однак, не вступили в бій і пішли, убивши полонених. Головна мета походу, якою було взяття стратегічно важливої фортеці, залишалася нездійсненою.

Литовський загін попрямував під Полоцьк, де приєднався до безрезультатної облоги міста на чолі з Григорієм Ходкевичем. А після його відходу до Озерища підійшов інший загін військ Московського царства, який очолював Василь Срібний-Оболенський, Симеон Касаєвич та Іван Пронський. Під час штурму був захоплений ротмістр Мартин Островецький, його полонив боярин Карп Жеребятичев. Загинуло багато шляхтичів і ратних людей, в тому числі ротмістри Держинський і Прогалинський. Повідомляється, що посад і фортеця Озерища вигоріли вщент, а з тих, хто в них замикався, ніхто не врятувався.

Наслідки[ред. | ред. код]

Воєводою в Озерище був призначений Токмаков, а старостами до нього були надіслані Чеглоков і Карамишев. Вони негайно розпочали відновлення стратегічної фортеці. У подальші роки для закріплення завоювань в Литві за указом Івана Грозного було зведено цілий ряд нових фортець. Однак, в 1579 році Озерище і навколишні землі були знову завойовані польсько-литовськими військами на чолі зі Стефаном Баторієм.

Література[ред. | ред. код]

• Волков, В. А. Ратные подвиги Древней Руси. Изд-во «Эксмо». М., 2010 ISBN 978-5-699-48722-6

Нормативний контроль GKG: /g/11b638mp5r