Олена Воробей — Вікіпедія

Олена Воробей
рос. Елена Воробей
Дата народження 5 червня 1967(1967-06-05) (56 років)
Місце народження Берестя, Білоруська РСР, СРСР
Громадянство  Росія
Alma mater Q6469240? і Російський державний інститут сценічних мистецтв (1993)
Професія стендап-комікеса, пародистка, акторка, співачка, клоунеса, ведуча, режисерка, гумористка, телеведуча, педагог
Нагороди
Заслужений артист Росії
IMDb ID 0495596
vorobei.ru
CMNS: Олена Воробей у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Воробей.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лебенбаум.

Олена Воробей (справжнє ім'я — Олена Яківна Лебенбаум ; нар.. 5 червня 1967, Берестя, Білоруська РСР, СРСР) — російська актриса естради, кіно і телебачення, гумористка і пародистка. Заслужена артистка Росії (2012).

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Зовнішні зображення
Олена Лебенбаум з мамою Наталією Львівною.
Олена Лебенбаум в дитинстві[1]
Первоклассница Лена Лебенбаум[2]

Народилася 5 червня 1967 року у Бересті, Білоруська РСР в єврейській сім'ї. Батько — Яків Мовшевич Лебенбаум, мати — Ніна Львівна Лебенбаум[3].

Закінчила музичне училище у Бересті.

1988 року переїхала до Ленінграда, оскільки вступила до Ленінградського театрального інституту (ЛДІТМіК) за спеціальністю «Артист театру, естради та кіно». Закінчила заклад вищої освіти у 1993 році. Керівник курсу — Ісаак Штокбант.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Зі студентських років почала працювати в ленінградському Державному театрі «Буфф», де познайомилася з Юрієм Гальцевим, Геннадієм Вєтровим та Наталією Ветлицькою.

У 1992 році виступила з клоунадою на конкурсі акторської пісні імені Андрія Миронова, де стала лауреаткою та отримала приз глядацьких симпатій.

У 1993 році отримала Гран-прі, спеціальний приз 1-го каналу і приз симпатій глядачів на Всеросійському конкурсі "Москва-Ялта-Транзит "[4]. Пізніше Ірина Понаровська розповідала Олені, що члени журі довго радилися, чи можна Олені Лебенбаум із її прізвищем давати Гран-прі, а після конкурсу порадили їй взяти псевдонім[5].

Коли ми разом з Володимиром Натановичем Винокуром обирали мені сценічний псевдонім, чомусь у нас обох сплив у пам'яті образ горобця з пісні Едіт Піаф. І Винокур так глянув на мене: "Ну, звичайно, воробушок! Це настільки в десятку, що навіть нічого думати! Загалом, Горобець (росю — Воробей) — і все! Воробей — дуже підходить до мого характеру та ставлення до життя. Та й у дитинстві мене у дворі часто звали «горобцем».

Крім того, під час багаторічної роботи в пітерському театрі «Буфф» я часто виконувала пісні Едіт Піаф, чий псевдонім перекладається як «Горобець».

— [4][5][6]

Познайомившись з Аллою Пугачовою, прийняла пропозицію взяти участь у її концерті і вже встигла записати фонограму, але пісню Олени в результаті виконала дружина продюсера цього концерту Альона Апіна[4].

Робила пародії на Вайкуле, Пугачову, Распутіну ще до «Аншлагу»[4]. З 2000 року перейшла на естраду і почала зніматися в програмі Аншлаг, куди її запросив продюсер Олександр Достман, запропонувавши укласти контракт[4]. Також почала зніматися і в інших популярних телевізійних проєктах. Переїхала до Москви.

Неодноразово ставала лауреаткою Всеросійських конкурсів артистів естради: «Хіт-парад Останкіно» (1995), Гран-прі «Кубок гумору» (2002).

Олена має свій театр, у ньому служать сім чоловік[7].

У 2017 році Олені Воробей було закрито в'їзд на територію України[8].

Робила спільні номери з Сергієм Дроботенком, Юрієм Гальцевим, Наталією Ветлицькою та Геннадієм Вєтровим, Каріною Зверєвою, Світланою Рожковою, Миколою Аліпою, Ігорем Маменко, Володимиром Винокуром, Андрієм Бариновим, Ігорем Христенком, Борисом Мойсеєвим, Володимиром Данильцем та Володимиром Мойсеєнком, Оленою Степаненко та іншими.

Сім'я та особисте життя[ред. | ред. код]

Зовнішні зображення
батько Яків Мовшевич та коханий Олени Воробей - Ігор, батько її доньки 2009 рік[9]
Олена з донькою
Олена з донькою
Олена з донькою та мамою
Олена з донькою та мамою
Олена з батьком
  • Батько — Яків Мовшевич Лебенбаум (нар. 2 травня 1948[10]), працював у ЖЕКу слюсарем[11].
  • Мати — Ніна Львівна Лебенбаум (1947—2016), швачка та монтажниця, померла від раку[11].
  • Дочка — Софія Ігорівна Лебенбаум (нар. 11 березня 2003)[11], народилася семимісячною, багато хворіла в дитинстві[12], в 2018 році в німецькій клініці їй зробили операцію на хребті через сколіозу[10].
  • Молодша сестра — Наталія Яківна (нар. 1973), медик за освітою, є хрещеною матір'ю доньки Олени Воробей і допомагає її виховувати. Її діти (племінники Олени): Олександр та Анастасія[3][13].

Батьків та сестру з племінниками Олена перевезла з Берестя до Москви. Олена Воробей живе на Воробйових горах в елітному комплексі «Золоті ключі»[14][15].

Зовнішні зображення
Олена, Ігор та їх донька
Андрій Кислюк[16]

В Олени було два фіктивні шлюби, в цьому вона зізналася Лері Кудрявцева в передачі Секрет на мільйон[17].

  • Третій чоловік — Андрій Борисович Кислюк (нар. 24.03.1968)[18] — актор пітерського театру «Буфф». Прожили разом 10 років.

Коли розлучалася з чоловіком, звернула увагу, як багато довкола розпадається сімей. Бог його знає, чому! Може, це таке замкнене коло: жінки сильні, бо чоловіки слабкі?

— [4]

  • Батько її дочки Софії (народилася 11 березня 2003) — Ігор Костянтинович, бізнесмен з Санкт-Петербурга. Він був одружений, мав своїх дітей. Розлучившись із дружиною, на Олені він так і не одружився, хоча допоміг їй купити квартиру в Москві. Помер від наслідків падіння зі сходів, отримавши перелом основи черепа. Кілька місяців Олена та лікарі боролися за його життя, він уже розплющував очі, починав ворушити руками, але всі зусилля близьких виявилися марними. На його спадок Олена не претендувала[19][20][20].
  • Довгий час у пресі ходили вигадані чутки про австралійського нареченого-бізнесмена[21].
  • Якоїсь миті у стався роман із телепродюсером, якого звали Кирило[22][23].
  • Улюблений чоловік — звукорежисер її колективу Олександр Каліщук, який заради неї теж розлучився із дружиною. Олександр має талант співака і пародиста, Олена хотіла зробити з ним спільний номер, але потім передумала[24][25] .

Творчість[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

  1. 1993 — Пристрасті по Анжеліці (у титрах — Лебенбаум) — Вікторія
  2. 1998 — Тіло буде віддано землі, а старший мічман співатиме — покоївка
  3. 2001 — Вулиці розбитих ліхтарів. Менти-3 (серія «Домовий») — Лариса
  4. 2004 — Афромосквич — вчителька Жені
  5. 2005 — Дванадцять стільців — Фіма Собак
  6. 2005 — " Єралаш " (випуск № 184 «Пристрасті по Онєгіну»)
  7. 2005 — Обережно, Задов! — Продавщиця-німфоманка
  8. 2005 — Діаманти для Джульєтти — співачка Жанна
  9. 2005 — Це все квіточки — Інга
  10. 2005 — Перший швидкий — «бездарна актриса»
  11. 2006 — Бідолашна крихта — Царівна-жаба / Чаклунка
  12. 2006 — Перший будинки — напарниця міліціонера / Паша Строганова
  13. 2007 — Королівство кривих дзеркал — буфетниця
  14. 2008 — Золота рибка — Золота рибка
  15. 2009 — Золотий ключик — лисиця Аліса
  16. 2010 — Солдати та офіцери — багато ролей
  17. 2010 — Морозко — Варвара
  18. 2011 — Нові пригоди Аладдіна — мама Аладдіна
  19. 2012 — Червона Шапочка — бабуся Червоної Шапочки
  20. 2013 — Три богатирі — Білка
  21. 2018 — Попелюшка — Фея

Телепередачі[ред. | ред. код]

  1. Аншлаг
  2. 2013—2015, 2017-сьогодні — " Суботній вечір " (співведуча, з 2017 — в образі Алли Пугачової)
  3. 2008 — " Найрозумніший " (СТС) — переможниця інтелектуального шоу «Найрозумніший бешкетник»
  4. 2008 — " Дві зірки " (2-й сезон) — учасниця конкурсної програми (у дуеті з Борисом Мойсеєвим)
  5. 2009 — " Російські сенсації ", фільми: «Зірки-одиначки», «Розрив серця»
  6. 2009 — «Танці з зірками», телеканал «Росія», партнер Кирило Нікітін
  7. 2011 — «Зірка плюс Зірка» (Зірка плюс Зірка), телеканал Україна, партнер Кирило Андрєєв, соліст групи Іванушки .
  8. 2013 — " Повторюй! " — учасниця
  9. 2017 — " Три акорди " — переможниця другого сезону проекту

Об'єкти пародій[ред. | ред. код]

Театр[ред. | ред. код]

Грає в антерпризних спектаклях.

  • «Він в Аргентині» — Ніна
  • «Кохання по-італійськи» — Ева
  • Ти мій Бог — Сільвія
  • «З любов'ю не жартують» — Інесса
  • «Чоловік з доставкою додому» — Марго

Дискографія[ред. | ред. код]

Братья Воробьёвы — Письмо из армииї (збірник «Екстрахіт 2», «Екстраденс 4», 1999)

Озвучування[ред. | ред. код]

  1. 2007 — Елька — Чайка

Режисер[ред. | ред. код]

  1. 2014—2015 — Театральный гурток (радіопрограма)

Педагог[ред. | ред. код]

  1. з 2014 року — спеціальність: актор радіопрограми з додатковим тембральним ухилом (Вища Школа телебачення та радіомовлення «Газпром-Медіа»)

Нагороди[ред. | ред. код]

Олена Воробей неодноразово ставала лауреаткою Всеросійських конкурсів артистів естради:

  • Конкурс акторської пісні імені Андрія Миронова: 1992 рік — приз глядацьких симпатій, диплом
  • " Москва-Ялта. Транзит-1993 " — гран-прі та приз глядацьких симпатій
  • «Хіт-парад Останкіно» — 1995 р.,
  • «Кубок гумору» — 2002 р.
  • Золотий Остап — кубок найкраща актриса естради 2006 рік

Спеціальний приз Французької Театральної Академії за найкращу епізодичну роль у виставі «Генерали у спідницях»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://bank-books.ru/elena-vorobej/
  2. ↑ Елена Воробей: «Моих гостей рассмешить будет сложно» — Амурская правда
  3. ↑ а б Елена Воробей живёт на два дома — в Москве и Бресте // KP.RU — Беларусь
  4. ↑ а б в г д е Пародистка Елена ВОРОБЕЙ: "После моей пародии на Пугачеву Алла Борисовна мне сказала: «Привет, Воробей! А паричок-то говененький купила!» / Бульвар. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 10 грудня 2021.
  5. ↑ а б Елена Воробей: «До секс-символа я недотягиваю» — Pravda.ru
  6. ↑ Елена Воробей: «Незнакомые люди подходят и говорят: «Ну возьмите меня!» | КУЛЬТУРА:Театр | КУЛЬТУРА | АиФ Камчатка
  7. ↑ Артистка Елена Воробей: «Мне легче общаться с мужчинами. Женщин-подруг нет, скорее — приятельницы» | LADY.TUT.BY. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 20 вересня 2017.
  8. ↑ Юмористке Елене Воробей отказали во въезде на Украину
  9. ↑ Олена Воробей уперше заговорила про загибель батька своєї доньки | StarHit.ru
  10. ↑ а б Елена Воробей об операции дочери: «Ей было больно спать, тяжело дышать» | StarHit.ru
  11. ↑ а б в Елена Воробей: краткая биография, фото и видео, личная жизнь
  12. ↑ Елена Воробей: «Корю себя из-за того, что дочь родилась раньше времени» | Персона | Культура | Аргументы и Факты
  13. ↑ Елена Воробей растит дочку от бизнесмена
  14. ↑ Елена Воробей свила московское гнездо для родителей | EG.RU
  15. ↑ Где живет Елена Воробей
  16. ↑ Ëèöà // Àíäðåé Êèñëþê. Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 10 грудня 2021.
  17. ↑ «Секрет на миллион»: Елена Воробей — YouTube
  18. ↑ Кислюк Андрей Борисович биография и пресс-портрет
  19. ↑ Любимый Елены Воробей скончался из-за перелома черепа :: Шоу-бизнес :: Дни.ру
  20. ↑ а б На день рождения дочери Елены Воробей приехал только папа девочки // KP.RU — Беларусь[недоступне посилання]
  21. ↑ Елена Воробей: Моего жениха «убили» журналисты
  22. ↑ Елена Воробей готовится к свадьбе
  23. ↑ Елена Воробей рассталась с возлюбленным
  24. ↑ Елена Воробей о своем возлюбленном « Шоубиз « Сайт газеты "Телеклуб". Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 17 липня 2018.
  25. ↑ Елена Воробей откровенно рассказала о личной жизни " StarsLife. Новости шоу-бизнеса, светская хроника, знаменитости, звезды шоу-бизнеса, новости королевских семей
  26. ↑ Указ Президента РФ от 25 мая 2012 г. N 733 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 10 грудня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олена_Воробей&oldid=41378653