Оле Егберг Міккельсен — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Міккельсен.
Оле Егберг Міккельсен
Ole Egberg Mikkelsen
Народився 11 червня 1956(1956-06-11)[1] (67 років)
Есб'єрг, Данія[1]
Громадянство Данія Данія
Діяльність Дипломат
Alma mater Орхуський університет
Посада Надзвичайний і Повноважний посол Данії в Україні.
Термін 2020
Попередник Рубен Мадсен
У шлюбі з Енн-Марі Прецман Міккельсен
Нагороди
Орден Данеброг defaultКавалер 1 класу ордена Данеброг
Орден Данеброг defaultКавалер 1 класу ордена Данеброг

Оле Егберг Міккельсен (Ole Egberg Mikkelsen) (11 червня 1956) — данський дипломат. Надзвичайний та Повноважний Посол Королівства Данії в Україні[2] та з акредитацією в Грузії та Вірменії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Оле Міккельсен народився 11 червня 1956 року у місті Есб'єрг, Західна Данія. Здобув ступінь магістра політології в Орхуському університеті та займав неповну посаду як зовнішній викладач у Копенгагенському університеті 2000—2005. Є членом національної ради зовнішніх іспитів з політичних наук в Данії.

З 1987 року на дипломатичній роботів в Міністерстві закордонних справ Данії в Копенгагені.

У 1987—1988 рр. — Другий секретар Постійного представництва Данії при Конференції з Безпеки та співробітництва в Європі, Відень

У 1988—1991 рр. — Другий секретар Посольства Данії в Чехії, Прага.

У 1991—1993 рр. — Приватний секретар міністра закордонних справ Данії, Копенгаген.

У 1993—1997 рр. — Перший секретар Постійної місії Данії при ООН, Женева.

У 1997—2005 рр. — співробітник фінансового департаменту Міністерства закордонних справ Данії, Копенгаген.

У 2005—2009 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол Данії в Сирії, Дамаск.

У 2005—2007 рр. — Також акредитований в Аммані та Бейруті.

У 2009—2011 рр. — Надзвичайний та Повноважний Посол Данії у Туреччині, Анкара.

У 2009—2011 рр. — Надзвичайний та повноважний Посол Данії в Азербайджані за сумісництвом

У 2011—2012 рр. — заступник секретаря консульських послуг МЗС Данії.

У 2012—2016 рр. — заступник секретаря з консульських послуг та громадської дипломатії, член вищої ради Міністерства закордонних справ Данії[3].

У 2016—2020 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол Данії в Польщі, Варшава[4].

З 2020 року — Надзвичайний і Повноважний Посол Данії в Україні, Київ.

30 липня 2020 року вручив вірчі грамоти Президенту України Володимиру Зеленському[5].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Evidence zájmových osob StB
  2. ↑ NEW DANISH AMBASSADOR PRESENTS COPIES OF CREDENTIALS AT UKRAINIAN FOREIGN MINISTRY
  3. ↑ CV [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.] på polen.um.dk
  4. ↑ Ambasador Królestwa Danii — Ole Egberg Mikkelsen na XXII Konferencji GAZTERM
  5. ↑ Президент України прийняв вірчі грамоти у послів Данії, Афганістану, Литви, Чорногорії та Саудівської Аравії 30 липня 2020 року. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Чинні посли в Україні
Європа
Австрія Арад Бенкьо • Азербайджан Сеймур Мардалієв • Бельгія Пітер Ван Де Вельде • Білорусь Ігор Сокол • Болгарія Костадін Коджабашев • Ватикан Вісвалдас Кулбокас • Велика Британія Мартін Гарріс • Вірменія Володимир Карапетян • Греція Васіліос Борновас • Грузія Георгій Закарашвілі • Данія Оле Егберг Міккельсен • Естонія Аннелі Кольк • Іспанія Рікардо Лопес-Аранда Хагу • Італія П'єр Франческо Дзадзо • Ірландія Тереса Мартіна Ґілі • Кіпр Міхаліс Захаріоглу • Латвія Ілгварс Клява • Литва Вальдемарас Сарапінас • Мальтійський орден Антоніо Газзанті Пульєзе ді Котроне • Молдова Валеріу Ківерь • Нідерланди Йеннес де Мол • Німеччина Мартін Єґер • Норвегія Хелене Санд Андресен • Польща Бартош Ціхоцький • Португалія Антоніу Вашку Алвеш Машаду • Північна Македонія Крум Ефремов • Румунія Александру Віктор Мікула • Сербія Аца Йованович • Словаччина Марек Шафін • Словенія Матея Превольшек • Туреччина Мустафа Левент Більген • Угорщина Онтал Гейзер • Фінляндія Яакко Лехтовірта • Франція Гаель Вейсьєр • Хорватія Аніца Джамич • Чехія Радек Пех • Чорногорія Драгіца Понорац • Швейцарія Фелікс Бауманн • Швеція Мартін Оберг
Азія,
Австралія та Океанія
Австралія Брюс Едвардс • Афганістан Валі Монавар • В'єтнам Нгуєн Хоан Тхань • Ізраїль Михайло Бродський • Індія Харш Кумар Джейн • Індонезія Аріф Мухаммед Басалама • Ірак Бакір Ахмад Азіз Аль-Джаф • Іран Манучехр Мораді • Казахстан Калетаєв Дархан Аманович • Катар Гаді Аль-Гаджрі • Киргизстан Ідріс Кадиркулов • КНР Фань Сяньжун • Кувейт Рашід Хамад Аль Адвані • Ліван Алі Дахер • Малайзія Раджа Реза Раджа Заіб Ша • ОАЕ Салем Ахмед Аль-Каабі • Пакистан Надір Хан • Палестина Гашем Хасан Даджані • Південна Корея Кім Хьонг Те • Саудівська Аравія Мохаммед бін Сулейман аль-Машар • Таджикистан Давлаталі Назрізода • Туркменістан Тойли Атаєв • Узбекистан Алішер Курманов • Японія Мацуда Кунінорі
Африка
Південна та Північна Америки
Міжнародні
організації
Європейський Союз Європейський Союз — Катаріна Матернова • НАТО НАТО — Карен МакТір • Організація об'єднаних націй Програма розвитку ООН — Деніз Браун • Європейський банк реконструкції та розвитку — Шевкі Аджунер • Міжнародна організація з міграції — Манфред Профазі
(т.п.) — тимчасовий повірений
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оле_Егберг_Міккельсен&oldid=41101489