French
DeutschПежанський Григорій — Вікіпедія
| Григорій Пежанський | |
|---|---|
 | |
| Народження | 1860 |
| Смерть | 16 січня 1925 м. Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна (підданство) |  Австрійська імперія Австро-Угорщина ЗУНР УНР |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Діти | ·Пежанський Олександер Григорович і Пежанський Михайло Григорович |
 Пежанський Григорій у Вікісховищі | |
Пежанський Григорій (1860, с. Пчани, нині Жидачівська міська громада, Львівська область — 16 січня 1925, м. Львів) — інженер-архітектор, громадський діяч.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в селі Пчани нині Жидачівського району Львівської області. Закінчив гімназію у Стрию; архітектурне відділення Львівської політехнічної школи; Цісарсько-кайзерівський інститут у Відні, де отримав диплом інженера-архітектора.
Розпочав роботу у Львівському магістраті, перейшов на державну службу у намісництво, де працював радником з будівництва до 1924.[1]
Член Політехнічного товариства у Львові у 1888—1890 роках та від 1893. Від 1896 року мав статус «пожиттєвого члена».[2] 1895 року обраний до правління товариства. Директор страхового товариства «Дністер»[3] Один із засновників Українського технічного товариства, протягом деякого часу його голова.[4] (із 22 листопада 1917 по 1918 рік)[джерело?], член правління НТШ, Українського педагогічного товариства та член Кураторії Народного Дому та Ставропігійського інституту у Львові.[1] Член журі конкурсів на проєкт будівлі Львівського університету (1913)[5], відпочинкового дому товариства «Праця» в смт Рудне (1923).[6]
Через стан здоров'я вийшов на пенсію 1924 року. Помер 16 січня 1925 року[1] у Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 75.[7] Старший син Григорія Пежанського, Олександр також став архітектором, а молодший Михайло — будівельним інженером.
Роботи[ред. | ред. код]
- Трибуни стадіону на 8 тис. глядачів поблизу головної алеї Крайової виставки 1894 року. Будівництво здійснив інженер Тадеуш Мюллер.[8]
- Ресторан на Крайовій виставці 1894 року. Реалізований Іваном Долинським.[9]
- Реконструкція будинку сейму (тепер головний корпус Львівського університету, вул. Університетська, 1).[1]
- Власний будинок на нинішній вулиці Вітовського, 22 (кін. XIX ст.).[10]
- Проєкт і керівництво спорудженням нового приміщення для бібліотеки Львівського університету на нинішній вулиці Драгоманова, 5 (1905).[10]
- До 1911 року завершив будівництво корпусів геологічно-палеонтологічного факультету по вул. Кирила і Мефодія, 6 і 8 (тепер фіз. і хім. факультети Львівського університету). Первинний проєкт Різорі від 1892 року. У спорудженні брав участь Йозеф Браунзайс.[10]
- Проєкт гімназії в м. Сокаль.[1]
- Проєкт пошти в м. Броди.[1]
- Проєкт казарм у Коломиї.[1]
- Проєкт жіночої учительської семінарії у Львові на нинішній вулиці Туган-Барановського, 7. Реалізований 1899 року. Спорудженням займались Август Богохвальський і Юзеф Масловський.[11]
- За участі Пежанського постали: корпус Академічного Дому, Палац мистецтв на Крайовій виставці (1894), Музичний інститут ім. Лисенка.[1]
- Керівництво спорудженням художньо-промислової школи.[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к Посмертні згадки // Діло. — 1925. — 17 лютого. — № 35 (10418). — С. 4.
- ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 93.
- ↑ Towarzystwo Politechniczne… — S. 78.
- ↑ Пежанський Григорій // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 5. — С. 1976.
- ↑ Rozstrzygnięcie konkursu na gmach uniwersytetu we Lwowie (wyciąg z protokołu) // Architekt. — 1913. — № 5—6. — S. 69.
- ↑ Новинки // Діло. — 1923. — 27 жовтня. — № 167 (10048). — С. 3—4.
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 413. — ISBN 966-8955-00-5.
- ↑ Котлобулатова І. П. Дати і події в історії Львова. — Львів : Аверс, 2009. — С. 108. — ISBN 978-966-8386-64-0.
- ↑ Ilustrowany przewodnik po Lwowie i Powszechnej wystawie krajowej. — Lwów: Drukarnia Wł. Łozińskiego, 1894. — S. 167.
- ↑ а б в Тимофієнко В. І. Пежанський Григорій // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — ISBN 966-7452-16-6.
- ↑ Budowa seminaryum żeńskiego // Gazeta Lwowska. — 1899. — № 76. — S. 3.
Джерела[ред. | ред. код]
- Pezhansky, Hryhorii // Encyclopedia of Ukraine / edited by Danylo Husar Struk. — V. 3. — Toronto—Buffalo—London : University of Toronto Press Incorporated, 1993. — P. 872. — ISBN 0-8020-3993-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Родина Пежанських. Про архітектуру і не тільки [Архівовано 22 лютого 2022 у Wayback Machine.]
 | Ця стаття недостатньо ілюстрована. |