Перси — Вікіпедія

Перси
Кир II Великий Дарій I Ардашир І Мані Шапур I
Ардашир І Єздигерд III Авіценна Мухаммед аль-Бухарі Абу Бакр Мухаммад ар-Разі
Фірдоусі Нізам аль-Мульк Омар Хаям Хафіз Шіразі
Сааді Рудакі Насир ад-Дін ат-Тусі Румі Аттар
Лейла Хатамі Мохаммад Реза Шаджаріан Аббас Кіаростамі Асгар Фархаді Хасан Рухані
Джаліль Зандій Дар'я Дадвар Ануше Ансарі Араван Резаї Деррен Шахлаві
Кількість 81 млн осіб
Ареал

Іран Іран:    50,629,000
Пакистан Пакистан:    2,000,000
Росія Росія:    170,000
Німеччина Німеччина:    200,000
Катар Катар:    160,000
США США:    743,000
Киргизстан Киргизстан:    47,500
Чилі Чилі:    41,028
Канада Канада:    173,760
ОАЕ ОАЕ:    238,250
Велика Британія Велика Британія:    275,000 + 24,330
Ізраїль Ізраїль:    135,000
Франція Франція:    62,000
Індія Індія:    60,000
Бахрейн Бахрейн:    48,000
Оман Оман:    25,000
Греція Греція:    20,000
Кувейт Кувейт:    20,000
Туреччина Туреччина:    31,394
Швеція Швеція:    50,000

Італія Італія:    5,910
Близькі до: Індоєвропейці
Мова Перська
Релігія Більшість іслам шиїтської течії, меньшість — сунітський іслам, зороастризм та християнство.

Пе́рси  (перс. فارسی‌زبان‎‎ [fɒːrsi-zæbɒːn], перс. ایرانی‎‎ [irɒːni], перс. فارس‎‎ [fɒːrs], стар. перс. پارس‎ [pɒːrs]) — один з іранських народів, пращури яких, арійці, 3,5-4 тисячі років тому заселили територію сучасного Близького Сходу (перс. Khovar-e Miyane‎). Сучасна назва країни Іран дослівно означає «країна аріїв». На території країни поширені три основні мовні групи: іранська (перси, бахтіяри та ін.), тюркська (азербайджанці, туркмени тощо) та семітська (араби, євреї).

Перський народ користувався різними видами писемності — клинописом (за часів правління династії Ахеменідів), пехлеві (Сасаніди) та арабським алфавітом, протягом усієї епохи ісламу.

Етногенез та термінологія[ред. | ред. код]

В давнину[ред. | ред. код]

Вбрання давніх перських вельмож та солдатів
Грецький гопліт і перський воїн у бою, зображені на давньому кіліку, 5 століття до н. е.

Етнічна назва персів вперше згадується у 836 до н. е. у вигляді Parsuaš — назва однієї з областей південніше озера Урмія в архівах ассирійского царя Салманасара III.

З Парсуа веде війну у 743 до н. е. цар Тіглатпаласар I.

У 639 до н. е. Парсуа та Аншан вже згадуються як союзники Ассирії проти Еламу.

Починаючи з VII ст. етнічна назва персів (ст.-перс. pārsa-), одного із союзів іраномовних племен, які поселились на Іранському нагір'ї в результаті експансії аріїв з Середньої Азії, тісно пов'язується з регіоном Аншана на сході від власне Еламу, відомого з цього часу як Парс (Персида) — територія сучасної провінції Ірану Фарс, місця зародження перської державності та перської мови. Схоже, уже в давню епоху давньоперська мова була також розповсюджена в сусідніх регіонах: Мекрані та Кермані, населення яких (гедрозіїв та германіїв) Геродот зараховує до персів.

Походження етноніма персів невід'ємне від схожих назв інших індоіранських племен: Паршу в Рігведі ведич. parśu-), парфяни, пуштуни — з індоіран. *parśṷ(a)- букв. «бокатий», тобто «міцної статури», «богатир». Похідна з цієї назви відображається в сучасній перській پهلوان‎ [pæhlævɒːn] «богатир» (< давн.-перс. *parθavāna- < давньоіран. *parśavāna-). Разом з цим давньоперс. pārsa- — етнонім та назва країни — являють собою вріддхі-форму від цього етноніма (*pārśṷa «який відноситься до богатирського племені»).

У VI ст. до н. е. в Ахеменідській імперії перси були головним етносом, завдяки чому їхня назва стала широко відомою у Середземномор'ї (через давньогрец. Πέρσες). В аршакідський період Парс (Персида) став лише одним із регіонів імперії парфян, етнонім яких став відомий в античному світі в південно-західноіранській (древньоперській формі).

У повніший форміперський етнонім парфян проникнув і в Давню Індію — санскр. pahlava-. Починаючи з Сасанідської епохи, цією назвою в Індії почали називати самих персів.

В сасанідську епоху[ред. | ред. код]

В кінці Ахеменідської епохи доіранське населення Персиди було вже персизоване, проте середньоперська мова не поширювалась за її межі і залишалась мовою місцевих правителів фратараків. Лише з піднесенням Сасанідів (III ст.) мова парса (пехл. pārsīk) стає офіційною в обширній Іранській імперії (пехл. Ērān-šahr) та мовою державної релігії зороастризму. З часом розмовна середньоперська поширюється на північ і схід, витісняючи північно-західні іранські діалекти. Так, у Хорасані до V—VI ст. вона витіснила парфянську мову. Ця експансія послужила основою формування нової персомовної спільноти, яка охоплює не окремий регіон Сасанідської імперії, а всі основні області Ірану.

В ісламському світі[ред. | ред. код]

Перси та класичний фарсі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]