Професійно-технічна освіта — Вікіпедія

Професі́йно-техні́чна осві́та — складова системи освіти України, що є комплексом педагогічних і організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Здобувається у професійно-технічних навчальних закладах.

Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.

Система професійно-технічної освіти складається з професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, що проводять діяльність у галузі професійно-технічної освіти, навчально-методичних, науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних і інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.

Професійно-технічна освіта здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, екстернатною формами навчання, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами.

Випускнику професійно-технічного навчального закладу, який успішно пройшов кваліфікаційну атестацію, присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії). Випускнику, який закінчив відповідний курс навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійно-технічної освіти певного рівня акредитації, може присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст».

Статистика

[ред. | ред. код]

Підготовку робітничих кадрів здійснювали у 2016 році 817 державних професійно-технічних навчальних закладів, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України, з них: 372 — професійні ліцеї; 166 — вищі професійні училища; 95 — професійно-технічні училища; 67 — центри професійно-технічної освіти; 65 — навчальні центри при кримінально-виконавчих установах закритого типу; 3 — професійні коледжі; 49 — професійно-технічні училища, що є структурними підрозділами вищих навчальних закладів, та навчальні заклади інших типів, що надають професійно-технічну освіту.

Станом на 1 січня 2016 року в професійно-технічних навчальних закладах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України, навчалося 303,1 тисячі осіб, з них на базі базової загальної середньої освіти — 195,8 тисячі осіб, на базі повної загальної середньої освіти — 90,9 тисячі осіб, на базі незавершеної базової загальної середньої освіти — 2,4 тисячі осіб, а також слухачів — 14 тисяч осіб.[1]

Ступеневість

[ред. | ред. код]

Професійно-технічна освіта має три ступені. Відповідно до ступенів професійно-технічної освіти встановлюється три атестаційні рівні професійно-технічних навчальних закладів.

І ступень (рівень) атестації

[ред. | ред. код]

На першому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування відповідного рівня кваліфікації з технологічно нескладних, простих за своїми виробничими діями і операціями професій, що дає змогу робітнику вільно працювати з раніше вивченими предметами, об'єктами, виконувати конкретні дії, виробничі операції та роботи під контролем робітника з більшим досвідом і вищим рівнем кваліфікації. Навчання здійснюється шляхом прискореного формування необхідних умінь і навичок у учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів першого атестаційного рівня та шляхом індивідуального чи групового навчання на виробництві, у сфері послуг.

До професійно-технічних навчальних закладів першого атестаційного рівня належать:

  • навчальні курси певного професійного спрямування;
  • професійні школи;
  • навчально-курсові комбінати;
  • автомобільні навчальні комбінати;
  • інші прирівняні до них навчальні заклади.

Навчання на першому ступені не вимагає від учнів, слухачів базової чи повної загальної середньої освіти. Нормативний термін навчання не повинен перевищувати 1 року.

Навчання на першому ступені завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається свідоцтво.

ІІ ступень атестації

[ред. | ред. код]

На другому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування відповідного рівня кваліфікації з масових робітничих професій середньої технологічної складності у різних галузях економіки, що дає змогу робітнику самостійно виконувати по пам'яті чи з допомогою технологічних карт, інструкцій, креслень або іншої документації типові дії, виробничі операції, роботи за встановленими нормами часу і забезпечувати необхідну якість. Навчання здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах другого атестаційного рівня і вимагає, як правило, від учнів, слухачів базової загальної середньої освіти.

До професійно-технічних навчальних закладів другого атестаційного рівня належать:

  • професійно-технічні училища відповідного профілю;
  • професійно-художні училища;
  • художні професійно-технічні училища;
  • училища-агрофірми;
  • училища-заводи;
  • навчально-виробничі центри;
  • навчальні центри;
  • інші прирівняні до них навчальні заклади.

Учні, слухачі можуть одночасно з отриманням професії здобувати у професійно-технічному або в іншому навчальному закладі повну загальну середню освіту. Нормативний термін навчання не повинен перевищувати:

  • для осіб, які мають повну загальну середню освіту, — 1,5 року;
  • для осіб, які мають базову загальну середню освіту і здобувають повну загальну середню освіту, — 4 роки;
  • для осіб, які мають базову загальну середню освіту або, як виняток, не мають її і поки не здобувають повну загальну середню освіту, — 2 роки.

Навчання на другому ступені завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається диплом.

ІІІ ступень атестації

[ред. | ред. код]

На третьому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємних професій та спеціальностей у різних галузях економіки, що дає змогу робітнику чи службовцю на основі отриманих знань та вивчених раніше типових дій самостійно виконувати складні виробничі операції, продуктивні дії, створювати алгоритми діяльності у нетипових ситуаціях.

Навчання здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах третього атестаційного рівня і вимагає від учнів, слухачів повної загальної середньої освіти.

До професійно-технічних навчальних закладів третього атестаційного рівня належать:

  • вищі професійні училища;
  • вищі художні професійно-технічні училища;
  • вищі училища-агрофірми;
  • центри професійно-технічної освіти;
  • центри підготовки і перепідготовки робітничих кадрів;
  • інші прирівняні до них навчальні заклади.

Нормативний термін навчання повинен перевищувати 2 років. Навчання завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та, за умови закінчення відповідного курсу навчання в акредитованому професійно-технічному навчальному закладі, — кваліфікація молодшого спеціаліста і видаються дипломи.

Післядипломна освіта

[ред. | ред. код]

Післядипломна освіта кваліфікованих робітників здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах усіх атестаційних рівнів за відповідними навчальними планами та навчальними програмами і включає різні форми підвищення кваліфікації та перепідготовку робітників і службовців. Нормативний термін навчання визначається навчальними планами та навчальними програмами, але не повинен перевищувати 1 року. Навчання в закладах системи післядипломної освіти завершується кваліфікаційною атестацією. Особи, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, отримують документ встановленого зразка.

Заклади

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Постанова Верховної Ради України від 7 вересня 2016 року № 1493-VIII «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: „Професійна освіта як складова забезпечення кваліфікованого кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи вирішення“». Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 19 жовтня 2017.

Література

[ред. | ред. код]
  • Педагогічна книга майстра виробничого навчання: навчально-методичний посібник / Н. Г. Ничкало, В. О. Зайчук, Н. М. Розенберг та ін.; за ред. Н. Г. Ничкало. — 2-ге вид., доп. — К. : Вища школа, 1994. — 383 с.
  • Професійна освіта: словник. Навч. посіб. / уклад. С. У. Гончаренко та ін.; за ред. Н. Г. Ничкало. — К. : Вища школа, 2000. — 380 с.
  • Основні аспекти педагогіки профтехосвіти. Навчальний посібник /Нікуліна А. С., Молчанов В. М., Верченко Н. В., Торба Ю. І. — Донецьк: ДІПО ІПП, 2006. — 296 с.
  • Методи, прийоми та засоби навчання в ПТНЗ та їх ефективність. Технологія особистісно-орієнтованого уроку. Педагогічна технологія модульного навчання професії: Монографія / Нікуліна А. С., Олійник В. В., Матвєєв Г. П. та ін. — Донецьк: ДІПО ІПП, 2001. — 75 с.
  • Нікуліна А. С., Торба Ю. І. Вдосконалення педагогічної майстерності майстра і викладача у процесі самоосвітньої роботи. Навчально-методичний посібник. — Донецьк: ДІПО ІПП, 2003
  • Торба Н. Г. Організація та управління виховним процесом професійно-технічного навчального закладу. Навчально-методичний посібник. — Донецьк: ДІПО ІПП, 2003. — 44 с.
  • Торба Ю. І. Педагогічна підготовка викладачів спеціальних та загальнотехнічних дисциплін і майстрів виробничого навчання ПТНЗ у системі післядипломної освіти. Навчально-методичний посібник. — Донецьк: ДІПО ІПП, 2005. — 40 с.
  • Васильев И. Б. Профессиональная педагогика: конспект лекций для студентов инженерно-педагогических специальностей. В 2-х частях. — Харьков, 2003 (рос.)
  • Молчанов В. М. Способы активизации познавательной деятельности учащихся профессионально-технических учебных заведений. Учебно-методическое пособие. — Донецк: ДИПО ИПР, 2003 (рос.)
  • Никулина А. С., Шацкая Р. М. Активные формы и методы обучения и их применение в учебном процессе школ и профессионально-технических учебных заведений. Учебно-методическое пособие. — Донецк: ДИПО, 2002 (рос.)
  • Пашкова Н. В. Досуговая деятельность учащихся . — Донецьк: ДІПО ІПП, 2004. — 60 с. (рос.)
  • Торба Н. Г. Мотивация обучения учащихся в ПТУЗ. Учебно-методическое пособие. — Донецк: ДИПО ИПР, 2003 (рос.)
  • Устемиров К., Шаметов Н. Р., Васильев И. Б. Профессиональная педагогика /Под ред. К. Устемирова. — Алматы, 2005. — 432 с. (рос.) ISBN 9965-9635-0-9
  • Общая и профессиональная педагогика: Учебное пособие для студентов, обучающихся по специальности «Профессиональное обучение»: В 2-х книгах / Под ред. В. Д. Симоненко, М. В. Ретивых. — Брянск: Изд-во Брянского государственного университета, 2003 (рос.)
  • Общая и профессиональная педагогика. Учебное пособие для студентов педагогических вузов / Симоненко В. Д., ред., Воронин А. М., Ретивых М. В., Дуканова Е. И., Фомин Н. В. — М.: ВЕНТАНА-ГРАФ, 2005 — 368 с. (рос.) ISBN 5-88717-468-4
  • Коджасперова Г. М. Педагогика: Учеб. для студ. образоват. учреждений сред.проф.образования. — М.: Гуманит. изд. ценрт ВЛАДОС, 2003. — 352 с. (рос.)
  • Кузнецов В. В. Применение активных методов обучения в процессе профессионального обучения учащихся средних профтехучилищ: Методические рекомендации. — М., 1985 (рос.)
  • Салтан Н. М. Розвиток індустріально-технічної освіти в Харкові у 20-х — на початку 30-х років XX століття [Текст]: автореф. дис. … канд. іст. наук : 07.00.01 / Салтан Наталія Миколаївна ; Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. — Харків, 2014. — 19 с.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]