Піщане (Кременчуцький район) — Вікіпедія

село Піщане
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Кременчуцький район
Рада	Піщанська сільська рада
Основні дані
Засноване	1726
Населення	7512
Поштовий індекс	39701
Телефонний код	+380 536
Географічні дані
Географічні координати	49°07′26″ пн. ш. 33°23′49″ сх. д. / 49.12389° пн. ш. 33.39694° сх. д.Координати: 49°07′26″ пн. ш. 33°23′49″ сх. д. / 49.12389° пн. ш. 33.39694° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	79 м
Місцева влада
Адреса ради	39701, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Піщане, вул. Київська, 104
Карта
	Піщане
	Піщане
Мапа
	Піщане у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Піщане.

Піща́не — село в Україні, у Кременчуцькому районі Полтавської області. Населення становить 7512 осіб. Орган місцевого самоврядування — Піщанська сільська громада.

Географія[ред. | ред. код]

Село Піщане знаходиться на відстані 1,5 км від річки Сухий Кагамлик та за 3 км від річки Дніпро, примикає до міста Кременчук. Віддаль від центра до Кременчука — 6 км, до залізничної станції Кременчук — 8 км, до пристані на Дніпрі — 10 км. Поблизу села протікає річка Крива Руда, яка зараз перетворилася на систему боліт.

Через село проходить автомобільна дорога Н08, яка переходить у Київську вулицю міста Кременчука.

Походження назви[ред. | ред. код]

На території України 21 населених пунктів з назвою Піщане. Існують декілька версій походження назви села. За найпоширенішою версією назва села виникла від його розташування на піщаних ґрунтах. Це досить поширений топонім по Україні: річки діставали назву за піщані русла, селища (села) — за розташування на пісках. За іншою версією назва села пішла від слова «писк».^[1]

Історія[ред. | ред. код]

За свідченням архівних матеріалів село Піщане було засноване переселенцями з Правобережної України в 1726 році. Перші 20 дворів посполитих селян розташовувалися на піщаних пустирях недалеко від річки Крива Руда, звідки й росло село. Багато років ту місцевість називали Старим селом. Ще й досі стару вулицю називають Селом.

Входило до складу Кременчуцької сотні Миргородського полку. З 1795 року земському справщику В. М. Старицькому належало 264 кріпаки. З 1796 року увійшло до складу Кременчуцького повіту Малоросійської губернії, з 1802 року — Полтавської.

Найдавніше знаходження на мапах 1826-1840 рік^[2]

З ІІ пол. XIX століття Піщане — центр Кохнівської волості. 1882 року відкрито земське парафіяльне училище, 1884 року збудовано дерев'яну Успенську церкву, дзвіницю. При церкві — бібліотека, церковнопарафіяльна школа.

Радянська окупація розпочалась у січні 1918 року.

7 березня 1923 року Піщане — центр Кохнівського району Кременчуцької округи, а в серпні 1928 року село віднесено до Потіцького району. У 1930—1939 роках село підпорядковувалося Кременчуцькій міській Раді.

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні перелічено 110 жителів села, що загинули від голоду.^[3]

Село у часи німецько-радянської війни було окуповане нацистськими військами з 9 вересня 1941 до 29 вересня 1943 року, зокрема з 1 вересня 1942 року до 29 вересня 1943 року належало до створеної німцями округи Кременчук. До Німеччини на примусові роботи вивезено 82 особи, страчено 16 жителів, загинуло на фронтах 167 односельчан.

Населення[ред. | ред. код]

За переписом 1729—1730 років — хутір, що налічував 20 дворів посполитих.

1859 року у Піщаному — 153 двори, 1234 жителі. 1900 року — 343 двори та 2377 жителів. 1990 року у селі проживало 4785 жителів, налічувалось 1905 дворів.

Динаміка населення
1859	1900	1910	1923	1926	1990	2001
1234	2377	2627	3016	2935	4785	4931
	▲	▲	▲	▼	▲	▲

Економіка[ред. | ред. код]

На території Піщаного знаходиться такі підприємства, як:

Піщанський гранітний кар'єр
ПП «Кременчукгумотехніка»
ТОВ «Кремікс», виробляє комбікорми та премікси
ТОВ «Фортекс», спеціалізується на вирощуванні грибів
ТОВ «СільгоспПродукт»

Інфраструктура[ред. | ред. код]

У селищі діє гімназія, сільська лікарська амбулаторія, відділення поштового зв'язку "Укрпошти" та "Нової пошти".


Гімназія	Лікарська амбулаторія	Поштове відділення	Будинок культури

Архітектура[ред. | ред. код]

У Піщаному збудовані такі пам'ятники:

В. І. Леніну (1967 рік) — демонтований патріотично налаштованною елітою Українського народу 01. 01. 2016 року, в честь дня народження С. А. Бандери^[4];
Меморіальний комплекс: надгробок на братській могилі радянських воїнів, полеглим 1943 року при визволенні села (1979 рік);
воїнам-односельчанам, загиблим у роки німецько-радянської війни (1979 рік);
жертвам сталінських репресій.

Культові споруди[ред. | ред. код]

Свято-Успенська церква (новозбудована).


Свято-Успенська церква	Воїнам, що загинули у ДСВ та жертвам сталінських репресій	Пам'ятна дошка Ковалю М. О.

Культура[ред. | ред. код]

При Піщанському будинку культури діють чоловічий гурт «Чорнобривці» та ансамбль «Джерело»^[5]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Андрусенко Дмитро Олександрович — загинув під час АТО.
Безклинська Ганна Яківна (1927 — ?) — українська радянська діячка, новатор сільськогосподарського виробництва, свинарка, завідувач свиноферми, старший зоотехнік колгоспу імені Горького (імені Мічуріна) Кременчуцького району Полтавської області. Депутат Верховної Ради УРСР 6—7-го скликань.
Кирилов Антон Сергійович (1994—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Коваль Максим Панасович (1892—1976) — голова правління колгоспу імені Молотова (імені Горького) села Піщаного.
Шаповал Володимир Іванович — загинув під час російсько-української війни поблизу міста Щастя, Луганської області.
Краплина Іван Михайлович — учитель фізики
Єфремов Олександр Васильович- загинув під час російсько-української війни